69-й кадр: Дайджест. Фантастика #1

В цей огляд потрапили фільми:

А.) обов’язковий до перегляду (“Платформа”),

Б.) приємний любителям серйозного кіно (“Віваріум”),

В.) політична мультиплікація для дорослих (“Супермен. Червоний син”)

Г.) сиквел популярної фантасмагорії про нацистів (“Залізне небо 2”).

Жодного безумовного хіта для термінового ознайомлення, проте провести ненудний вечір з ними можна.

El Hoyo / Платформа (2019)

Мультижанрове творіння баска Гальдер Газтелу-Урутія мало називатися “Все що ви хотіли дізнатися про людські стосунки, але боялись спитати”. Наче придумане у голові шизоїда, кіно скидає всі фігові листки, якими прикривається правда про реальне влаштування суспільства.

Одного дня головний герой прокидається в похмурій кімнаті, в підлозі і стелі якої пробиті прямокутні діри. Ці діри є частиною наскрізної вертикальної шахти, по якій рухається платформа із наїдками. 

Кожного дня платформа повільно спускається, зверху до низу, на декілька хвилин зупиняючись, щоб мешканці кімнати (їх завжди двоє) могли поїсти. Кімнат є багато, ніхто точно не знає скільки саме. Періодично, жителів переміщують на інший рівень (в іншу кімнату) до нового сусіда. Щоразу на платформі опиняється достатньо їжі, щоб прогодувати усіх людей, що потрапили всередину механізму. Однак, через ненаситність вищих рівнів, внизу процвітає голод і канібалізм. Психічні зриви, марення на пустий шлунок і кровопускання також зустрінуться по ходу розповіді.

Немає такого критика, який би в рецензії на це кіно не згадав класику герметичної фантастики – “Куб” Вінченцо Наталі. “Платформа” не досягає такого напруження і саспенсу, як канадська страшилка, але просуває ідеї, вищі за особистий порятунок. Жінка, яка набирала добровольців для запуску всередину лабіринту, потрапляє в нього сама і починає проповідувати соціалізм: всім треба самообмежитися і добровільно відмовитися від надлишкового споживання. Результат агітації нульовий.

Рекомендується всім, крім вагітних жінок.

Vivarium / Віваріум (2019)

Шкільна вчителька і її бойфренд хочуть підібрати собі житло для спільного проживання. Дивакуватий рієлтор пропонує обрати будинок в новому районі, де все чистенько і сусіди тихі. Під час оглядин дому, продавець зникає, натомість в руки до героїв потрапляє коробка із немовлям. На коробці напис: “Виховайте цю дитину і ми вас випустимо”. Вибратися із поселення самостійно неможливо – до самого горизонту видніються клоновані хатинки, абсолютно однакові з вигляду.

Якщо вам цікаво подивитися на те, як поступово сходять з глузду люди в неволі, то можете вмикати “Віваріум”. Ніяких подій, біганини і стрілялок, тільки переживання розпачу через власне безсилля, безпорадність в умовах чужорідного експерименту. 

При бажанні можна зайнятися пошуком метафор і алегорій, сказати, що фільм говорить про невміння нового покоління виховувати дітей. Молоді батьки казяться, бо їх не підготували до складної місії догляду за малечею, це важка щоденна робота без надії на вдячність зі сторони нащадка. Якщо йти за таким трактуванням, то можна вписати “Віваріум” в один логічний ряд із “Лобстером” Лантімоса. Так, якщо ви пам’ятаєте, дорослих людей примушували знайти собі пару для створення сім’ї. Альтернатива була страшною: принципових одинаків перетворювали на тварин. І якщо “Лобстер” вів мову про страх перед подружнім життям, “Віваріум” робить наступний крок і оцінює готовність сучасної молоді виховувати дітей.

Superman: Red Son / Супермен. Червоний син (2020)

Що було б якби капсула із маленьким Суперменом приземлилась не поблизу Смолвіля, а на території Радянського Союзу? Ніяких особливих змін, судячи по новому мультфільму. 

В 1955 році Сталін все ще живий, хоча в реальності він помер за два роки до того в калюжі із власного блювотиння. Треба так розуміти, що коміксовий герой врятував “батька народів” від отруєння. 

В якийсь момент Супермен дізнається про існування ГУЛАГу і вирішує взяти управління країною в свої руки. Його диктатурі протистоїть зовнішній ворог в особі багатого промисловця і вченого Лекса Лютора та внутрішні терористи, очолювані Бетменом в шапці-ушанці.

Тут є на що подивитися. Лоіс Лейн стала дружиною Лютора і виглядає дуже врівноваженою бізнес-леді. Диво-жінка виконує обов’язки посла Феміскіри в СРСР і намагається вправити Супермену мізки на місце, щоб той не займався політичними авантюрами. Є дві непоганих бойових сцени. Вже непогано, як на наші куці часи.

Iron Sky: The Coming Race / Залізне небо. Прийдешня раса (2019)

Перша частина познайомила нас із базою нацистів на темній стороні Місяця. Добуваючи гелій-3, паливо з високим ККД, німці протрималися до початку XXI століття на самозабезпеченні. Четвертий Рейх мріє завоювати Землю і розробляє для цього велетенський штурмовий літак під назвою “Загибель богів”. Коли американська місячна експедиція висаджується поблизу обжитої території, німці отримують в руки важливе доповнення до своїх технологій – Айфон.

Нове кіно має декілька сюжетних новацій і невилікувані старі проблеми.

Герої тут поступаються й без того не дуже цікавим персонажам першого фільму. І там, і там відносини між героями намагаються ускладнити через любовний трикутник, але виглядає це не дуже інтригуюче.  Основна родзинка серії — комедійні ситуації у спілкуванні сучасних людей і нацистів — тут не вистрілюють.

Зате автори зробили заявку на створення повноцінного всесвіту, в якому фігуруватимуть інопланетяни, динозаври і росіяни. Як для фільму знятого на краудфандингові кошти, виглядає бадьоро.

Інші ОГЛЯДИ

 

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори