69-й кадр: Що подивитись з зомбі-фільмів під час коронавірусного карантину?

В Україні ввели повсюдний карантин через коронавірус. Люди стали закуповувати товари першої необхідності, розчищали підвали і льохи, вправлятися у стрільбі з малокаліберної зброї. В Китаї, Італії, Ірані, Південній Кореї померли сотні людей і кількість загиблих продовжує стрімко зростати. ВООЗ попереджає, що існує загроза світової пандемії. Вірус швидко мутує і вже розділився на два агресивних види.

Що робити коли починається паніка, а люди самі не свої?

Звичайно ж подивитися старе добре кіно про зомбі-апокаліпсис.

1. Night of the living dead / Ніч живих мерців (1968)

Прародитель жанру знімався за три копійки з акторами місцевого провінційного театру. Невідомо, як виглядав би зовнішній декор зомбі, якби через брак коштів не довелося одягати статистів в одяг із секонд-хенду.

Брат і сестра вирішили побувати на могилі свого батька, як тут на них наповзає натовп неспішних тітоньок і дядь, які мають очевидні проблеми з вестибулярним апаратом. Сестра натрапляє на занедбаний будинок біля цвинтаря і ховається в ньому разом із ще півдюжиною наляканих громадян. Ясна річ вони пересваряться, хтось не доживе до фінальних титрів, а зомбі будуть повзти і повзти, ніби їх за горизонтом виробляють конвеєрним методом.

Існує римейк 1990 року, який більш-менш точно повторює сюжет першоджерела. Але, якщо хочете відчути, гнилий, протухлий запах класики, то вам слід звернутись до оригіналу.

2. I am legend / Я - легенда (2004)

Для мене цей фільм на вершині рейтингу провальних екранізацій, на рівні із “Ім’ям троянди”. Об’єктивно, знімальна група мало що могла зробити із текстом однойменного роману Річарда Матесона. Велику роль там грають роздуми та переживання головного героя, які неможливо перенести на екран без авангардних прийомів сторітелінгу і монтажу.

Вілл Сміт і його собака намагаються вижити в постапокаліптичному Нью-Йорку. Вдень вони бродять по місту і шукають припаси, все що згодиться в господарстві. Вночі прокидається мафія, яка хоче їсти людську плоть, тому життєво необхідно до заходу сонця опинитися у власному бункері. Сміт розсилає повідомлення в надії, що відгукнуться інші живі. Хоча, чесно кажучи, він уже звик до тихого, холостяцького життя. Все зміниться коли з ним зіштовхнуться матір з дочкою, що простують в пошуках вільної, від зомбі, території…

Якщо ви не читали книжку, краще візьміться за неї. Це унікальний приклад епічної літератури в камерному сеттингу.

3. Dawn of the Dead / Світанок мерців (2004)

До того як Зак Снайдер почав свої садомазохістські відносини із “DC”, він зняв римейк фільму Серхіо Ромеро від 1978 року. Того самого Ромеро, що створив кіно номер 1 в нашому списку. В дусі епохи Нового Голлівуду початковий “Світанок…” говорив не стільки про переживання героїв, скільки показував картину соціального розпаду, масової деградації та істерики. Новий варіант має чітку структуру та приділяє увагу групі виживальників.

Не всі обивателі, що переживають початок масової епідемії, замикаються в стінах своєї квартири. Часом вони збиваються в мандрівні зграї і шукають надійну базу для опору. Медсестра Анна (Ana) знаходить темношкірого полісмена з дробовиком, вагітну жінку, продавця телевізорів і веселою гоп-компанією проникає у великий торговий центр. Чи втримають вони кругову оборону від полчища депресивних канібалів?

Те що навіть після смерті люди спішать в мегамаркет, було цінним коментарем Ромеро до зростаючого тренду трансформації суспільства в споживацьке болото з піраньями. Через чверть століття цей меседж не зчитується публікою, тепер це просто зручна локація.

4. 28 days later / 28 днів потому (2002)

Дитя творчого дуету Алекса Гарленда (“Ex machina”, “Анігіляція”) і Денні Бойла (“Trainspotting”/“На голці”, “Мільйонер з нетрів”). Їх співпраця вийшла неоднозначною і, як на око пересічного глядача, достатньо парадоксальною. Коли їм давали серйозні гроші спільний фільм провалювався в прокаті. Спершу “Пляж” з Леонардо ді Капріо не виправдав надій і потонув у водах Тайланду. Горе-творці випросили невеличку суму на постапокаліптику, оскільки цей жанр не вимагає значних витрат. Так з’явилися “28 днів…”, що зробили маленький фурор в слоті авторського кіно. Тут у продюсерів зажевріла надія, що Гарленд з Бойлом стали на висхідну драбину успіху і зараз забабахають видовищний фільм. Натомість, світу показали ненауково-фантастичне “Пекло” про доблесних американських астронавтів, які повинні наблизитися до Сонця і метнути в нього бомбу. Надії на блокбастер вигоріли, як Ікар. З того часу, Гарленд і Бойл не мали спільних екранних проектів.

Кур’єр Джим із Лондона виходить із коми після автомобільної аварії. Довкола тихо і пусто. Виявляється, поки він спав в Британії була весела гулянка. По країні розійшовся вірус, що викликає надмірний інтерес до чужих нутрощів. Джим зустрічає смаглявого хіміка Селіну і шукає військову базу, де їм мають надати допомогу і убезпечити від нападів зомбі. Якби вони тільки знали, що справжні проблеми почнуться якраз за периметром армійського об’єкта!

Кажуть, що це перший випадок в кіно, коли зомбі перестали рухатися повільно, шкутильгаючи і перейшли на легкий біг. Для динаміки стрічки це справді було корисно, оскільки сам Джим першу половину фільму почувається як не в своїй тарілці. Він, по-перше, тільки що покинув лікарняну палату і, по-друге, має несміливу натуру. Перше місце, куди він пішов шукати знайомих – церква. Ясне діло, якби потвори на транквілізаторах ходили за млявим героєм, то напруги не вийшло б.

Популярні публікації

Інші ОГЛЯДИ

 

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори