Анастасія Мироненко: “Машина” Дарії Піскозуб

📜 Автор: Дарія Піскозуб
📗 Книга: Машина
📇 Видавництво: Vivat

Не могла встояти перед новинкою в жанрі технофентезі, адже це не тільки дебют авторки, а й досить нетиповий піджанр для фентезі в Україні. Враження неоднозначні і я не можу сказати, що книга сподобалася на 100%, адже є спірні моменти, які просто мені противилися, але це суто моя суб’єктивна думка.

👁‍🗨Сюжет: Цивілізація зникла. Тотальний регрес та зруйнування всього у світі. Тепер люди живуть племенами та поклоняються Машині — божеству, яке залишилося після Епохи Сталі (так називається період минулого, від якого лишився відголос у вигляді техніки, решток металу і т.д.). Кожен рік восени починається війна на виживання: за ресурси та інформацію про минуле. Невідоме минуле, жорстоке сьогодення, туманне майбутнє. Що як все про що говорили — брехня? Чи справді оберігає Машина? І до чого тут Гемма?

Народ поділений на: жерців (люди, що оберігають Машину, мають доступ до знань), ткачів (люди з магічними силами, які можуть маніпулювати/пригнічувати/корити не тільки інших людей, а й тварин) та вояничів (простими словами — це армія).

Оповідь ведеться від першого лиця. Головних героїв троє: Александра з Бастіаном (близнюки-ткачі) й Етан (жрець Машини). Вони бачили жахи війни, хочуть боронити свою землю та не опускають руки, але стається дещо непоправне і все летить шкереберть.

Анастасія Мироненко: "Машина" Дарії Піскозуб

Мені, в принципі, сподобалась концепція світу. Було незвично та цікаво вивчати нові слова та значення, але цього самого світу було обмаль. Читач буде подорожувати з героями, проте не побачить абсолютно ніякої різниці між сателітами (завойовані племена). Та й описів щодо техніки було мало (мехатрони, автоматони, сам опис Машини — це все було досить аморфне, начебто треба було самим вигадувати як воно все виглядає і “де” натискається).

Також, тут проблемка з масштабом світу та часом (я то зрозуміла, що події відбуваються одночасно, але ніяких мірил відстані не було). Мені іноді здавалося, що той чи інший сателіт знаходиться в годині пішого ходу, а потім все круто змінювалося, й навіть треба було залучати коней.

Ще мене засмутило те, що в книзі не було побічних сюжетних гілок, все крутилося довкола однієї теми. Оскільки розділи від першого лиця, то були повтори.

Мене постійно не покидало відчуття, що тут найголовніше самі гг та їх почуття/думки. Найбільше розкривалася Александра, і я думаю, що вона улюблениця Дарії. Персонажі Бастіан та Етан були схожі між собою: обидвоє хочуть миру та спокою, майже не вірять в себе та свої сили, знаходяться в пошуках власного “Я” та картають себе по повній за помилки.

Я співчувала героям, було відчуття невідворотності всіх подій, було цікаво спостерігати за їхніми діями та рішеннями; прослідковувалася жертовність та альтруїзм. Гг книги не самозакохані, в них є мотивація для тих дій, які вони скоюють, й не було такого, щоб я сказала: “ну, це було занадто…”

Щодо другорядних героїв, то вони провисали, бо акцент був на трійці; хоча в другій частині можуть реабілітуватися й вийти наперед історії.
Книга видалася неоднозначною, читалася швидко й досить легко, сподіваюся, що наступна частина буде кращою 🙂

***А далі дрібка спойлерів, не читайте – хто не хоче ***🤭

Книга дуже динамічна, персонажі постійно кудись біжать та щось роблять, тут нема якихось застоїв, нова інформація надходить з кожним розділом все більше і більше, що навіть починаєш плутатися.

І так, вже є сюжетки, що завершилися. Я і не здогадуюсь, що ще буде вигадано для двох частин, адже зачіпок для продовження малувато (буде трилогія, наскільки я зрозуміла).

Ось ще деякі нюанси, які я помітила/моменти, які не сподобались:

👁‍🗨 помилка на карті? Тіньовий перевал = Туманний перехід?;

👁‍🗨 перемінливі настрої Етана (тільки дізнається нову інфу, то відразу вся концепція міняється. Гра у люблю/не люблю Алекс);

👁‍🗨 Гвізарк то він там, то він тут. Сюжет з Бастіаном ще зрозумілий, він від нього втік, але потім, в сценах з Алекс він повинен був бути, але його нема. З’являється тільки тоді, коли йому сюжетно щось потрібно сказати);

Ось такі в мене враження від “Машини”. Це було пізнавально та незвично, тому мої вечори не були нудні 😉

Популярні публікації

Дописи за темою

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Будемо раді дізнатися Вашу думку про публікацію :)x
()
x
Догори