Андрій Ворон: “На станції Василиск”

На станції Василиск
📜 Автор: Девід Вебер
📗 Книга: На станції Василиск

Перша книга з епічної космопери яка починалась як історія одного видатного офіцера - леді Гонор Гаррінґтон. Але не будемо забігати на перед, бо в першій книзі наша відважна офіцер ще далеко не леді.

Ця книга розповідає про перше призначення коммандора Гонор Гаррінґтон. Талановита офіцер одразу опинилась під валом проблем, що здатні поховати будь яку кар’єру: невдоволення керівництва, недовіра команди і заслання на віддалений форпост своєї держави. Але і там наша героїня не зрадила себе і дуже швидко стала поперек горла як власним олігархам так і диверсантам сусідньої зоряної держави, в якої, варто зазначити, надто сильно заскрипіли духовні скрепи. Але відповідальна та вперта офіцер продовжила сумлінно виконувати свій обов’язок. І з усього цього виру подій наша Гонор вийде… Як? Читайте та дізнаєтесь.

Головна героїня це не данина моди, коли на чоловічу роль ставиться персонаж з жіночим ім’ям. Ні Гонор – вольова, сильна та все ж жінка. Це не Мері С’ю, а жива людина якій співчуваєш і за долю якої переймаєшся. А перейматися буде від чого. Решта персонажів, теж не картонні декорації. Кожен зі своєю історією мотивами, страхами та цілями. І всі вони не такі вже і прості, як могло здатися на перший погляд. Навіть супутник головної героїні, шестипалий лісовий кіт це не просто мила пухнаста тваринка.

Андрій Ворон: “На станції Василиск”

Всесвіт в якому відбуваються події приємно дивує увагою до деталей. Економіка, політика та соціологія гарно пропрацьовані і сприймаються логічно та гармонійно. Також і наукова складова, технології майбутнього описані виходячи з най сучасніших теорій і майстерно вплетені в текст.

Але що за космопера без космічних баталій? І тут вони є. Вже давно фантасти описують битви в космосі стараючись враховувати реальності простору, фізику і їх вплив на картину бою. І Девід Веббер доводить це до абсолюту. Відстань та час тут буквально відчуваються на кожній строчці тексту. Колосальні цифри швидкостей та прискорень прекрасно вплетені у неквапливість оповідання. Аж доки ці дві сутності не зіллються у сингулярності кількох секунд, коли героям треба приймати рішення навипередки зі світлом. І саме від їх швидкості та вправності буде залежати результат. І знову ритм стає плавним рухаючись з черепашим прискоренням у 300км в секунду за секунду.

Отже якщо ви шукаєте якісну сучасну фантастику збалансовану динамічну та з приємним науковим присмаком наполегливо раджу вам взяти до рук цю книгу. Яскравість та насиченість подій гарно приправлена науковими теоріями та авторськими припущеннями про соціум Ери колонізації Всесвіту робить цю книгу ледь не кращою в сегменті бойової фантастики.

Інші публікації за темою КНИЖКИ

 
Андрій Ворон: “На станції Василиск”

#безцензури: «Сила коміксів»

Андрій Ворон: “На станції Василиск”

#безцензури: «Щоденник 3»

Паперовий звіринець

Відгуки та й отаке: “Паперовий звіринець та інші оповідання”

Лі Бардуґо

“Дев’ятий дім” Лі Бардуґо — анонс від Vivat

Проблема трьох тіл. Пам'ять про минуле Землі. Книга 1

Олександр Гнатюк: «Проблема трьох тіл. Пам’ять про минуле Землі. Книга 1»

The Reckoners

Володимир Кузнєцов: “The Reckoners” Брендона Сандерсона

Абрахам Грейс Мерріт

Відгуки та й отаке: “Гори, відьмо, гори! Повзи, тінь, повзи!”

Андрій Ворон: “На станції Василиск”

Beauty and Gloom: Що почитати: 3 книжки про подорожі в часі | Сучасна фантастика

Моцарт 2.0

Grumpy readerka: “Моцарт 2.0”

Танець недоумка

Людмила Смола: «Танець недоумка»

Діти Дюни

Відгуки та й отаке: “Діти Дюни”

Поштова лихоманка

Олександр Гнатюк: «Поштова лихоманка»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори