Beauty and Gloom: Що почитати: 3 книжки про подорожі в часі | Сучасна фантастика

Детально розповідаю про фантастичні романи та 1 повість 2017-2019 років, які мають справу із подорожами в часі: “The Light Brigade” (2019) Кемерон Хьорлі, “This is How You Lose the Time War” (2019) Амаль Ель-Мохтар та Макса Гладстоуна та “The Rise And Fall of DODO” (2017) Ніла Стівенсона та Ніколь Галланд. І наприкінці згадую про “Blackout/All Clear” Конні Вілліс та “The Shining Girls” Лорен Б’юкс.

Beauty and Gloom

Почнемо з цьогорічного кандидата на премію Г’юго, а завершимо дещо нетиповим романом Ніла Стівенсона.

Подорожі в часі — це та тема, яка відразу визначає твір як фантастичний. Проте правила світу в ньому можуть відрізнятися. Один із варіантів класифікації такий:

  1. Нічого не можна змінити. Це не обов’язково історії про те, що все погано, і ми нічого не можемо змінити. Часто вони показують, що якісь начебто знайомі події відбувалися насправді не так і не з тих причин, що ми думаємо.
  2. Можна міняти неключові точки. Тоді перед героями стоїть завдання зрозуміти, як обійти систему і максимально наблизитися до бажаного.
  3. Мультиверс. Можна змінювати все, але це створює альтернативні реальності.

Часто варіант взаємодії із часом є спойлером, оскільки який саме вплив матимуть дії персонажів, ми дізнаємося лише наприкінці твору.

Для цього відео я підібрала три книжки, видані англійською у 2017-2019 роках. У них використовується перший або другий варіант взаємодії із часом, тобто немає мультиверсу.

“The Light Brigade” Кемерон Хьорлі.

Видавництво просувало цю книжку як воєнну фантастику, і, як на мене, вона такою і є. Щоправда закінчення здалося мені нетиповим для цього піджанру. Дія роману розгортається в часи, коли держави згинули і залишилися лише корпорації. Людина може мати один із трьох статусів — громадянин корпорації, резидент (майже ніхто майже без прав) або ж нерезидент, власне ніхто.

Корпорації в цьому світі вже якийсь час воюють із Марсом. Причому “марсіани” — це прості переселенці з Землі. Вони навіть розробили якісь технології, які допомогли “землянам” відновити неродючі землі, постраждалі від попередніх воєн між корпораціями.

Воєнні дії спалахують з новою силою, коли Марс завдає удару по Сан-Паулу, знищуючи мільйон нерезидентів. Після цього головна героїня Дітц, батьки якої вже померли, а останні рідні загинули в Сан-Паулу, вступає до корпоративної армії.

У корпорацій немає своїх баз на Марсі, тож для швидкого переміщення солдат вони використовують телепортацію. Тільки це не дуже безпечний процес. Людей, які пройшли спеціальний курс лікування, шикують на деякій відстані одне від одного, а тоді буквально розбивають на елементарні частинки і відправляють у черговий бій. Логістика може налажати і люди телепортуються в стіну або частини їхнього тіла зберуться не в тому порядку і вони загинуть.

А ще, як у випадку з Дітц, щось може статися з їхнім сприйняттям часу. Її відправляють з одного часу, а вона опиняється в іншому, на іншій місії та з іншими людьми. І так стається мало не під час кожного завдання. По крупинкам їй вдається відтворити лінійну версію подій і прийняти важке рішення. Тільки не те, що я подумала, бо я ж очікувала від Дітц викриття злочинів корпорацій або рятування геть усіх. І все ж на рівні ідеї закінчення мені сподобалося. Проте книзі дуже не вистачає епілогу.

“The Light Brigade” була номінована на Х’юго, але поступилася роману “A Memory Called Empire”.

“This is How You Lose the Time War” Амаль Ель-Мохтар та Макса Гладстоуна.

Це повість, яка цьогоріч здобула Х’юго та Неб’юлу. Головні й практично єдині персонажі — це двоє агенток, Червона та Синя, які виконують завдання у різних часових періодах, від загибелі Атлантиди до розквіту Британської імперії.

Їхня мета — добитися того, щоб настав саме їхній варіант майбутнього. Одне — компютерно-технологічне, а інше — майбутнє рослин і нових біологічних видів. У певний момент між Червоною та Синьою зав’язується переписка, про яку нічого не знає їхнє керівництво. Спершу вони вигадують все складніші способи завадити роботі одна одної, але потім виявляють, що в них багато спільного. Переписка переростає в дружбу, а потім вони закохуються одна в одну.

І, як у більшості шпигунських історій, одна із агенток отримує завдання позбутися іншої. Якщо вас трохи напружує те, що у героїнь доволі умовні імена, то у цій історії взагалі багато умовностей — ми знаємо дуже мало про сторони часового конфлікту, бачимо лише обриси завдань, які виконують Червона та Синя, нам невідомо нічого про механіку подорожей у часі.

Фішка повісті у тому, що тут усе описується дуже гарно, дуже поетично. Героїні пишуть послання одна одній у небі, на лаві вулкану, залишають їх на полі битви. Тому я б сказала, що це рідкісний вид фантастичної прози, який не буде цікавий більшості читачів фантастики. Натомість порадує любителів поезії, любовних та епістолярних історій.

По-справжньому мене порадувала лише одна сцена ближче до початку. У ній зображуються паломники біля храму, всередині якого стоїть комп’ютер, що відгукується на ім’я Сірі.

Hey Siri, do you follow the three laws of robotics?

Something about obeying people.

And not hurting them.

I would never hurt anyone.

“The Rise And Fall of D.O.D.O” Ніла Стівенсона та Ніколь Галланд.

Якщо ви читали “Криптономікон” або “Сімміс”, то знаєте, якої зазвичай довжини романи у Ніла Стівенсона. І цей не став винятком. Щоправда я не читала його, а слухала. 24 години. Все для вас, тому підтримайте канал підпискою.

Так само як і “This Is How You Lose the Time War”, це епістолярна книжка, складена з щоденників, звітів, листів і навіть однієї PowerPoint-презентації, створених її персонажами. Все починається з того, що лінгвіст та поліглот Мел отримує пропозицію зайнятися перекладом документів для таємного урядового проекту, де платять значно краще, ніж в університеті. Вона працює у поганенькому офісі разом із військовим на ім’я Трістан, з яким вони швидко знаходять спільну мову. Та й самі документи доволі цікаві — у всіх них йдеться про магію, яка зникла у 1851 році.

Згодом Мел та Трістан знаходять “божевільного” (насправді ні) професора, який будує машину, всередині якої відьма змогла б чаклувати. Потім вони знаходять власне відьму, підтримку уряду й починають рости від поганенького офісу до таємної організації, яка займає цілий будинок. І це все доволі захопливо із висміюванням бюрократії, достатньою часткою абсурдності, симпатичними мені персонажами й подорожами до Массачусетсу 1640-го, Єлизаветинської Англії і Візантії 13 ст.

Час тут працює цікаво: по-перше, щоб змінити навіть щось незначне, вам доведеться повертатися в минуле знову й знову і робити одне й те саме, перш ніж зміна вкоріниться.

По-друге, минуле захищає себе, тому якщо ви спробуєте змінити щось значне, здійметься буря і вас та все довкола просто знищить.

По-третє, в минуле вас телепортує голяка. Що, звісно, створює певні незручності.

Із недоліків — часом персонажі не дуже метикуваті й ігнорують зачіпки, за які мали б хапатися обома руками. І також тут не дуже закручений конфлікт. Але мені це не завадило насолодитися книжкою.

Окремо хочу відзначити роботу голосових акторів, які попрацювали ну просто чудово. Тому якщо вас не лякає наявність науковців і магії в одному світі й об’єм книжки — “The Rise And Fall of D.O.D.O” я рекомендую для легкого читання.

“Blackout” й All Clear”, “Shining Girls”

Коли я готувалася до цього відео, мені трапилося ще 3 книжки, які я не читала, але, можливо, вони вас зацікавлять.

Перш за все, це двотомник “Blackout” і “All Clear” Конні Вілліс, який отримав Х’юго у 2010 і 2011-му. Це дві книжки про оксфордських істориків, які подорожують у часі, щоб краще вивчати ті чи інші періоди У “Blackout” вони потрапляють в Англію під час Другої світової і з невідомих причин не можуть повернутися назад. У “All Clear” вони розробляють плани, які мали б допомогти їм повернутися, але нічого не спрацьовує. Вони припускають, що внесли забагато змін і тепер завершення війни та подорожі в часі під загрозою.

Мені здається, що коли мова йде про цілі організації, які займаються подорожами в часі, то часто все стає на конвеєр і подорожуючі перестають сприймати події та людей у минулому як щось реальне. А у Конні Вілліс все завжди залишається дуже людяно і це підкупає.

Інша книжка, яка має справу із подорожами в часі, але виявилася для мене зажорсткою — це “Shining Girls” Лорен Б’юкс. Це більшою мірою трилер, але із фантастичним елементом. У Чикаго часів Великої депресії Харпер Кьортіс знаходить ключ від будинку, який дозволяє подорожувати в часі. Але якщо він хоче продовжувати це робити, то мусить знаходити і вбивати талановитих молодих жінок.

Кьортіс провадить життя серійного вбивці, поки одній із його жертв не вдається вижити і вона налаштована його зупинити.

Ну що ж, сподіваюся вам сподобалося. У коментарях обов’язково пишіть, що ви думаєте про подорожі у часі і в якому варіанті вони вам найбільше подобаються — коли не можна нічого змінювати, коли можна змінювати лише неключові точки чи коли зміни породжують нові реальності.

Не забудьте підписатися на канал, поставити лайк і подзвонити у дзвіночок.

Гарного читання!

Дописи за темою

Beauty and Gloom: Що почитати: 3 книжки про подорожі в часі | Сучасна фантастика

Beauty and Gloom: Що почитати: 3 книжки про подорожі в часі | Сучасна фантастика

Моцарт 2.0

Grumpy readerka: “Моцарт 2.0”

Танець недоумка

Людмила Смола: «Танець недоумка»

Діти Дюни

Відгуки та й отаке: “Діти Дюни”

Поштова лихоманка

Олександр Гнатюк: «Поштова лихоманка»

Beauty and Gloom: Що почитати: 3 книжки про подорожі в часі | Сучасна фантастика

Здена Тесличко: “Кантика для Лейбовіца” Волтера Міллера-молодшого

Beauty and Gloom: Що почитати: 3 книжки про подорожі в часі | Сучасна фантастика

Відгуки та й отаке: “Ехопраксія”

Заколот

Trip w/ Book: «Заколот» Володимира Кузнєцова

Beauty and Gloom: Що почитати: 3 книжки про подорожі в часі | Сучасна фантастика

Книжки опосума: “Тінь на порозі” Нати Гриценко

Beauty and Gloom: Що почитати: 3 книжки про подорожі в часі | Сучасна фантастика

Олександр Гнатюк: «Ехопраксія»

Механічний апельсин

Відгуки та й отаке: “Механічний апельсин”

Beauty and Gloom: Що почитати: 3 книжки про подорожі в часі | Сучасна фантастика

Олександр Гнатюк: «Сліпобачення»

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Нам до вподоби Ваші думки, будь ласка, прокоментуйте :)x
()
x
Догори