Beauty and Gloom: Як створювався “Мій сусід Тоторо” | Огляд артбуку

"Мій сусід Тоторо" - це японський анімаційний фільм студії "Ґіблі", який радує і дорослих, і дітей вже понад 20 років. Таємниця його успіху, певно, у тому, що воно ідеально фіксує оцей стан безтурботності, у якому перебуваєш у дитинстві. У цьому відео я розповідаю про артбук The Art of My Neighbor Totoro: A Film by Hayao Miyazaki, присвячений процесу створення цього аніме.

Beauty and Gloom

“Мій сусід Тоторо” рік за роком входить до списків найважливіших фільмів і здобуває нових прихильників, хоча і вийшов ще у 1988 році. Моє знайомство із творчістю Хаяо Міядзакі та студії “Ґіблі” почалося з “Віднесених привидами”, і вже значно пізніше я подивилася “Мого сусіда Тоторо”, про якого сьогодні піде мова.

Аніме розповідає про двох дівчаток, Сацукі та Мей, які разом із батьком переїжджають до старого, але затишного будинку в селі й проводять там літо. У якийсь момент вони зустрічаються з чарівними істотами – тоторо.

Якщо “Віднесені привидами” цілком могли би стати романом, то “Мій сусід Тоторо” – це скоріше маленьке оповідання. А ще це дуже дитяча історія, сповнена простих радостей і тривог – побігати, загубитися в лісі, помчати на автобусну зупинку зустрічати батька з роботи, сумувати за мамою, яка захворіла. Як глядачі ми так ніколи й не дізнаємося деталі того, хто такі тоторо та навіщо вони існують, тому що саме так на них дивляться діти.

Ось тут у мене є артбук, присвячений цьому аніме і далі ми вже більше говоритимемо про процес його створення студією “Ґіблі”.

Beauty and Gloom: Як створювався "Мій сусід Тоторо" | Огляд артбуку

Перший розділ артбуку – це “Eскізи початкового задуму”. Міядзакі задумував “Мого сусіда Тоторо” як дитячу книжку і з приміток ми дізнаємося, що у тоторо мали бути імена: Мімінзуку, Зуку та Мімін. До речі, зустріч із Тоторо на автобусній зупинці, яку ми всі так любимо, була насправді однією з перших вигаданих сцен.

Наступний розділ – це “Мистецтво анімації”, найбільший і найцікавіший. Тут представлені ескізи, розкадрування, концепт-арт та фінальні зображення на целюлозному папері, які використовувалися в самому мультфільмі. Тут потрібно зробити маленьку паузу і розповісти про традиційну техніку двовимірної анімації, яка використовувалася для створення фільму.

У ній кожен кадр малюється вручну на целюлозному напівпрозорому папері, потім це все фотографується і монтується у мультфільм.

Напівпрозорий папір використовується тому, що частина об’єктів у кадрі, наприклад фон, може бути нерухомою якийсь час і тоді їх не потрібно відмальовувати знову. Це також дає змогу анімувати персонажів та об’єкти на різних шарах і, відповідно, над цими зображеннями можуть працювати різні люди.

Загалом у всьому артбуку мене найбільше вразило те, які акуратні тут акварельні ескізи та розкадрування. Їх автором є Міядзакі. А ось концепт-арти – це вже робота художника Кадзуо Ога.

Beauty and Gloom: Як створювався "Мій сусід Тоторо" | Огляд артбуку

Оскільки дія фільму відбувається в обмеженій кількості локацій, цікаво роздивлятися концепти одного й того ж місця з різним освітленням та за різної погоди.

 І хоча зображення локацій – це те, заради чого я купила артбук, покажу вам і трохи персонажів.

Мей і маленькі тоторо.

Beauty and Gloom: Як створювався "Мій сусід Тоторо" | Огляд артбуку

Сестри та великий тоторо.

Beauty and Gloom: Як створювався "Мій сусід Тоторо" | Огляд артбуку

Котобус.

Beauty and Gloom: Як створювався "Мій сусід Тоторо" | Огляд артбуку

Наступний короткий розділ присвячений технікам анімації з коментарями Тетцуя Ендо, асистента режисера. Переважно він говорить про дуже специфічні речі, але було цікаво дізнатися, що для обведення персонажів замість чорного вугілля вони використовували коричневе, щоб зробити зображення більш м’якими. У поєднанні з чудовими пейзажами це створило дуже теплу та приємну для ока картинку.

І нарешті останній розділ – це “Звіт про виробництво мультфільму”. По суті, це короткі інтерв’ю, які журналіст брав у людей, що працювали над фільмом, у процесі його виробництва. Із цікавого – виявляється, що фільм створювався студією “Ґіблі” паралельно з “Могилою світлячків”. Над проектами працювали окремі команди, але все одно це було виснажливо. І, чесно кажучи, мене скоріше дратували усі ці згадки про те, який Міядзакі талановитий, і як вони всі працюють до ночі.

Втім, сам артбук мене не розчарував, тут справді дуже гарні пейзажі, а які хочеться дивитися і які хочеться вивчати.

Такий артбук – це дорога штука, але на щастя мені не довелося замовляти його з-за кордону, тому що артбуки по роботам студії “Ґіблі” зараз можна знайти в українських магазинах коміксів і навіть в деяких книгарнях.

Дописи за темою

Beauty and Gloom: Як створювався "Мій сусід Тоторо" | Огляд артбуку

Beauty and Gloom: Що почитати: 3 книжки про подорожі в часі | Сучасна фантастика

Моцарт 2.0

Grumpy readerka: “Моцарт 2.0”

Танець недоумка

Людмила Смола: «Танець недоумка»

Діти Дюни

Відгуки та й отаке: “Діти Дюни”

Поштова лихоманка

Олександр Гнатюк: «Поштова лихоманка»

Beauty and Gloom: Як створювався "Мій сусід Тоторо" | Огляд артбуку

Здена Тесличко: “Кантика для Лейбовіца” Волтера Міллера-молодшого

Beauty and Gloom: Як створювався "Мій сусід Тоторо" | Огляд артбуку

Відгуки та й отаке: “Ехопраксія”

Заколот

Trip w/ Book: «Заколот» Володимира Кузнєцова

Beauty and Gloom: Як створювався "Мій сусід Тоторо" | Огляд артбуку

Книжки опосума: “Тінь на порозі” Нати Гриценко

Beauty and Gloom: Як створювався "Мій сусід Тоторо" | Огляд артбуку

Олександр Гнатюк: «Ехопраксія»

Механічний апельсин

Відгуки та й отаке: “Механічний апельсин”

Beauty and Gloom: Як створювався "Мій сусід Тоторо" | Огляд артбуку

Олександр Гнатюк: «Сліпобачення»

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Нам до вподоби Ваші думки, будь ласка, прокоментуйте :)x
()
x
Догори