#безцензури: «Американські боги» Ніла Ґеймана

Американські боги

Прочитав «Американські боги» Ніла Ґеймана від Видавнича група KM-Букс.

Дуже розпіарений автор і, мабуть, найбільш відома його книга. На превеликий жаль книга не настільки крута, наскільки її хвалять.

В книги є один великий плюс і один великий мінус. Плюсом є те, що автор взяв купу міфологій, купу релігій та просто міфів, кину їх в один чан, сильно перемішав, додав трохи свого і вийшло абсолютно нормально. Всі ці історії, які використані як інгредієнти для «Американських богів» успішно вживаються на сторінках однієї книги, добре взаємодіють між собою і жодна з них не відчувається зайвою. Мінусом є те, що Ґейман, схоже більше переймався тим, щоб примирити всі ці інгредієнти на сторінках своєї книги, ніж щоб з їх допомогою продумати і розвернути цікавий сюжет. Як результат ми отримали те, що більшу частину книги ми читаємо не про те, що відбувається у світі книги і роль головного героя в цих подіях, а про його побудові проблеми і дрібні пригоди, що стаються з ним у дорозі. Таким чином 700 сторінок «епічної» історії перетворюються у звичайну «road story», де герої блукають без конкретної мети, а з ними трапляються пригоди. І це могло б бути цікаво навіть тут, та автор, схоже, так і не визначився чого хоче від цієї книги і тому ця «road story» періодично міняється місцями зі справді епічним бестселлером і саме ось таке невизначеність не йде книзі на користь.

Ще одна маленька проблема — перед початком читання себе треба настроїти на те, щоб повірити у події, які відбуватимуться. Сам головний герой сумнівається у всьому більше ніж половину книги і тому читачу важко повірити і все також. Все здається якимось трюком, що має логічне пояснення. Тому якщо себе не настроїш сам, то можеш потрапити у пастку невіри головного героя.

Ну і фінал трохи розчаровує. Розчаровує не тим, як все повернулося, а тим, що після 600 сторінок плавного розвитку сюжету і підведення читача до епічної розв’язки, цієї самої епічності немає. Є цікаві повороти сюжету, є смерті персонажів, та закриття всіх сюжетних ліній, та немає нічого такого, від чого б лізли очі з орбіт від вражень.
У підсумку можна сказати, що книга непогана, цікава, та занадто перехвалена. Читається легко, місцями навіть захоплює і має свою атмосферу, та не дотягує до того, щоб називатися шедевром, чи як там її ще називають.

Оцінка: 6/10

Джерело

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори