#безцензури: «Чорний дім» Стівена Кінга та Пітера Страуба

Чорний дім

Прочитав «Чорний дім» Стівена Кінга та Пітера Страуба від Видавництво “КСД”. Продовження роману «Талісман», яке пов’язане з ним лише спільним головним героєм і світом. Події відбувають через двадцять років після закінчення «Талісмана», ГГ постаршав, але залишився все таким же цікавим, як персонаж.

Ця книга — це найкраща з найгірших, які я читав. Тому, хто подужав перший розділ і не послав все до бісової матері варто давати медаль, або, хоча б, зефірку. Настільки затягнутого початку я не бачив давно. Майже 150 сторінок нас знайомлять з головними персонажами книги, причому це зроблено настільки штучно, наче писав письменник-початківець. Нас, як малих дітей водять за ручку по зоопарку і розказують — оце той-то і той-то, а зараз ми підемо он туди і подивимося на того і того. І це все розбавлене купою лишніх деталей, які читачу в таких кількостях не потрібні. Але це все може і не було б проблемою, якби за цих 150 сторінок відбулося б хоч щось цікаве і важливе для сюжету. Але там нічого не відбувається. Просто персонажі роблять свої звичні справи. «ДУЖЕ ЦІКАВО». Місцями, стиль подачі тексту трохи змінюється (в кращу сторону), але у першому розділі таке стається рідко. Дуже сильно відчувається, що книгу писав не один автор і хочеться вірити, що всі ці нудотні моменти писав не Кінг, а Страуб (а скоріш за все так і є, бо я добре знаю стиль Кінга, та й Страуба кілька оповідань читав).

На превелике щастя, з другого розділу починається хоч якийсь рух сюжету і потрохи читати стає цікавіше. Другий-третій розділ більше схожі на містичний детективний трилер, ніж на фентезі, як було в першій частині. Це не псує книгу, але дає зрозуміти, що ця книга дуже сильно відрізняється від попередньої. Я був сильно здивований, коли зрозумів, що події відбуваються паралельно «Темній вежі» у тому ж всесвіті. Сцени, в яких «Чорний дім» пов’язується з «Темною вежею» є одними з найцікавіших у цій книзі. У фіналі навіть використаний такий же хід, як і у циклі Кінга — читачу пропонується самому вибрати кінцівку і зупинитися на певному моменті, якщо він хоче повного хеппі енду.

Десь з другої половини третього розділу події розганяються настільки, що ти перестаєш помічати як гортаються сторінки. Навіть наявність затягнутих моментів, схожих до першого розділу не може сповільнити динаміку сюжету. Саме це рятує книгу від повного провалу, тому що за першу половину автори не змогли ні розвинути сюжет достатньо, ні налякати чимось, ні внести щось кардинально нове у світ «Темної вежі», ні розкрити детективну складову книги.

Тому в загальному книга вийшла досить посередня, сподобатися може лише відбитим любителям Кінга, як я, або ж тим, кого цікавить світ «Темної вежі».

Оцінка: 5/10 (Початок тягне книгу на дно)

Джерело

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори