#безцензури: «Кіношно: графічна мандрівка світом кіно»

Оскільки я великий любитель 🎬кіно та полюбляю комікси теж, то я не міг обійти стороною «Кіношно: графічна мандрівка світом кіно» авторства Едварда Росса, від SelfMadeHero видавництва Рідна мова. З перших же сторінок хочеться порівнювати цей мальопис зі «Зрозуміти комікси» Скотта Макклауда, бо загальна задумка приблизно однакова – автори взяли один з видів мистецтва та спробували розібрати його у вигляді мальованої історії. Звісно, розповідати про комікси в такому форматі легше, але з кіно теж не мало б бути проблем, бо і те й інше – візуальні види мистецтва (в основному). Але реальність вийшла інакшою.

Та цього разу почнемо з хорошого. Тут непогано розказано про розвиток технології кінематографу. Від початку, коли існувало лише фото, та плавно рухаючись до часів кіноплівок і до сучасності з цифровими камерами. Ця розповідь вийшла справді цікавою і вартою уваги. Також автор приділив увагу гендерним питанням, що теж можна назвати плюсом цього коміксу. Але ось на цьому всі плюси й закінчуються.

Найгірше в цьому мальописі те, що оця тема гендерної рівності присутня майже в кожному розділі. Едвард Росс ліпить її куди треба та куди не треба. Таким чином її виходить дуже дохуя. І якщо історія про тест Бекдел справді цікава та варта уваги, то постійне згадування того, як мало жінок в кіно, як їх постійно зображують сексуальним об’єктом відверто бісить. І це ниття він може розпочати прямо посеред розповіді про еволюцію кіно чи теми, які висвітлювалися у фільмах певного періоду, чим сильно відволікає увагу від основної теми про яку йде мова в той момент.

Я очікував, що можу не дізнатися нічого нового з цього твору, але було цікаво поглянути на кіно крізь призму коміксу. Та й з цим автор справився хуйово. Він часто використовує кадри з відомих фільмів, але не показує нам нічого оригінального, просто робить банальну копію того, що ми бачили на екрані.

Ну і найбільша моя претензія: як можна писати про кіно за допомогою дев’ятого мистецтва та не зробити йобаний окремий розділ про вплив одного на інше та навпаки? Про йобані екранізації коміксів та комікси по кінострічках? Це ж, блядь, очевидно, що треба про це розказати та показати на прикладах! Але ніхуя. Росс просто вилив на нас свої мемуари про те, як він любить кіно, скудно приправлені цікавими моментами з цього виду мистецтва, та щедро приправлені ниттям про гендерну нерівність. Це зовсім не те, чого очікуєш від змісту під обкладинкою, на якій написано «Кіношно».

Не рекомендую нікому, окрім тих, хто хоче побачити, як всрато розказати про кіноіндустрію.

Оцінка: 3/10

Джерело

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори