#безцензури: «Флеш. Книга 4. Навспак»

Ось нарешті Флешу почали траплятися лиходії, тісно пов’язані з силою швидкості та самим героєм. Четверта книга пригод нашого швидкісного пиздюка називається «Навспак» і важко сказати, що можна було знайти кращий переклад для антагоніста, в честь якого названа ця збірка.

Я вже звик, що комікси про Баррі Аллена від Манапула та Бучелатто — це класний малюнок з охуєннійшим використанням панелей нестандартних форматів та акцентом на пиздаті розвороти і доволі посередній сюжет. В цьому ж руслі вийшов і «Навспак». Автор намагається створити інтригу навколо драми окремих персонажів і поки нам не дають фінальної роз’вязки це працює досить непогано. Але як тільки сюжетні лінії починають закриватися відповідями, то вся напруга починає стрімко падати. Замість чогось епічного отримуєш локальний пшик. Дуже розчаровує відсутність нормальних лиходіїв з якими б міг боротися Флеш. Переважна більшість з них слабо продумані та дуже картонні. На відміну від самого головного героя цих історій. Основного антагоніста цього тому можна брати за приклад — маючи ніхуйові сили він вирішує не якісь глобальні серйозні питання, а намагається вирішити власні психологічні проблеми. Це якось… занадто мілко. Таке працює лише для добре прописаних персонажів.

Але на противагу серднячковому сюжету в нас є охуєнний малюнок. Бучелатто не втрачає навичок і видає просто казкові розвороти з купою нестандартних панелей. Це виглядає до всирачки круто і змушує не раз повертатися до деяких сторінок, щоб їх переглянути ще раз. Рівень просто захмарно пиздатий. Трохи набридають крупні плани, які часто він використовує, але це дрібниця, яка не може зіпсувати загального враження від художньої реалізації цього твору.

Можу сміливо рекомендувати це продовження усім, як мінімум заради прекрасного малюнка.

Оцінка: 6/10

Джерело

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори