#безцензури: «Джокер. Вбивча усмішка»

​​«Джокер. Убивча усмішка» від Джеффа Леміра захоплював ще до виходу, бо вже з назви видно було посилання на «Убивчий жарт» Мура, сам автор дуже добре відомий українському читачу і його сміливо можна заносити в когорту найпиздатіших, з тих кого у нас перекладали вже. Ну і на додачу в команді Андреа Соррентіно, який робив разом з автором серію про старого Лоґана. І всі ці частинки склалися в одну чудову картину.

Та перш ніж братися за цей твір, треба чітко усвідомити, що він разюче відрізняється від усієї супергероїки, що ви читали в DC. Це абсолютно окрема історія, яка відрізняється від інших творів цього супергеройського всесвіту не лише стилістикою, а й сюжетом та атмосферою. Це настільки альтернативна історія Джокера, що іноді взагалі здається, що це зовсім інший персонаж. І хоча багато знайомих речей говорять нам про зворотнє (типу лікарні Аркем чи Бетмена), але відчувається це все як повністю нова історія, яка не має жодного стосунку до всього того, що було раніше. Особливо це відчутно у фіналі, коли під сумнів ставиться взагалі сама постать Бетмена. Мене не захопило це все так, що аж вау-вау, але це дуже оригінально та цікаво вийшло.

Щодо малюнку сказати особливо нічого. Грязні мазки, кольори, які часто виходять за контури, та постійний акцент саме на основних контурах, а не на деталях. Все це створює дуже підходящу картинку для цього психопатичного мальопису. Хоча, якщо порівнювати з тим же Лоґаном-пенсіонером, то ма малюнок у Соррентіно був пиздатіший, хоча й стилістика дуже схожа. Навряд чи це зайде всім, але ознайомитися точно варто.

Сюжет: 8/10
Малюнок: 7/10
Оцінка: 8/10

Джерело

Популярні дописи

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори