Чомусь друга частина «Міста гріхів» Френка Міллера мене не змогла вразити так, як перша. Так само як і її екранізація – вийшло заєбісь, але не до кінця якось. Атмосфера, антураж, дохуя пиздатого нуару і це все виглядає класно, але якось не відчувається другорядних персонажів. Основний акцент зроблено на головному герої та його коханню, а всі інші якось взагалі випадають з фокусу. Лише трошки з масовки вибивається Марв, якого ми знаємо з попередньої частини, та й він тут не сильно велику роль відіграє. Підозрюю, от саме через погано прописані другорядні лінії й відчувається, що нова історія не дотягує до старої.
Тим не менш, якщо оцінювати основну лінію, то тут все досить пиздато. Цього разу оповідь ведеться від імені Двайта, чувака який займається різними розслідуваннями для одного жирного уйобка. З подачі відразу стає зрозуміло, що наш Двайт дуже серйозний тіп і з ним краще не жартувати. Але, як часто буває, попри свої непересічні навики, він не вийобується і поводить себе досить стримано. Аж поки в його житті раптово знову не з’являється Ава – кохання всього його життя, яке він намагається забути вже довгий час. Ну і все його розмірене життя йде по пизді разом зі стриманістю. Ну а далі події розвиваються навколо бажання Двайта якось допомогти Аві у боротьбі з її лиховісним чоловіком, який не дає її вільно дихати.
Малюнок – це найкраще, що тут є. І на загальне враження від мальопису він впливає найбільше. Міллер знову зробив шедевр за допомогою всього двох кольорів – чорного та білого. Прекрасна гра з деталями, тінями та акцентуванням кадру на тих чи інших елементах за допомогою контрасту цих кольорів.
Загалом, попри те, що сюжет вийшов слабшим за попередню частину, та сам комікс все одно вийшов пиздатим та вартим уваги. Рекомендую всім любителям нуарних історій. Читати можна навіть окремо.
Сюжет: 6/10
Малюнок: 10/10
Оцінка: 8/10
P.S. Українське видання від MAL’OPUS неймовірно пиздате.
Джерело
Відгук на першу частину:
Популярні публікації