#безцензури: «Одна весна в Чорнобилі»

Я реально охуєвший від того, чому «Одна весна в Чорнобилі» Емманюеля Лепажа вперше вийшла українською лише минулого року. Історія про подорож французького художника з командою до Чорнобильської зони задля того, щоб малюнками розказати про страшну трагедію давно би вже мала бути на нашому ринку, оскільки прямо стосується України.

З сюжетної точки зору, це повна шляпа вийшла, бо оповідь вийшла дуже фрагментована. Основна причина цього – автор від початку погано уявляв, що має вийти в результаті. Тому умовно всі розділене на частини, які різні за тоном та атмосферою. Спочатку йде експозиція про трагедію, яка сталася у 1986 році. Далі йде частина, коли команда художника планує поїздку, та вирушає у подорож. Далі частина знайомства з Україною та місцевими жителями у Зоні. І, нарешті, фінал в якому автор розповідає свої враження від того, що він побачив. Через таку рвану структуру місцями виходить цікаво, а місцями повна безсенсова нудятина.

Ніби на противагу ніякому сюжету ми отримуємо просто охуєннійший малюнок. Я їбу як називається стиль цього художника, але він просто бомбічний. До цього мальопису він підходить максимально пиздато. Від розворотів очі просто оргазмують. Настільки атмосферного малюнку я давно не бачив. Тут немає жодних чітких ліній, але обриси того чи іншого об’єкта видно дуже чітко. Складно описати наскільки це круто виглядає, особливо в тому форматі, в якому цей комікс у нас видало Видавництво «Видавництво». Прикро, що саме у місцях розворотів на дві сторінки мені найчастіше траплялася склейка сторінок біля корінця. Але навіть це не може зіпсувати загальне враження.

Рекомендую всім, хто хоч трішки розуміє в чому краса цього виду мистецтва.

Сюжет: 5/10
Малюнок: 10/10
Оцінка: 8/10

Джерело

Популярні дописи

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори