#безцензури: «Пісочний чоловік. Книга 6. Притчі й відображення»

Притчі й відображення

«Притчі й відображення» вийшли однією з кращих частин Сендмена. Чомусь окремі історії зі світу пісочного чоловіка мене пруть набагато більше, ніж цілісні історії в яких він займає головну роль.

Цього разу це збірка випусків у яких Ніл Ґейман намагається розповісти про проблеми правителів (ті, які в них у голові). Вона містить дев’ять випусків і лише історія про Орфея виділяється на фоні інших, бо вона розповідає класичний грецький міт про Орфея та Еврідіку, але підлаштований під світ створений автором, й не акцентує увагу на правителях (хоча й тут місце для кількох знайшлося). Починається збірка з коротенької історії про режисера-постановника, який хоче покинути свою поточну роботу, бо очкує. Цей випуск найслабший з усією збірки, як сюжетно, так і малюнком, тому добре, що його об’єм не встигає відлякати можливого читача, бо далі йдуть пиздаті та просто хороші оповідки про різних людей з різних епох. Не буду переповідати кожну з них окремо, але хочу звернути увагу на найкращі. Таких три: «Три вересні й один січень», «Август» та «Рамадан». Перша і третя дуже атмосферні та чіпляють історією. Вони ніби вирвані з реального життя й перенесені на папір. Відчуття, що це все відбувалося насправді, під час прочитання дуже стійке й це викликає неймовірний захват та допомагає зануритися в історію повністю. «Август» же бере більше стилістикою та подачею. Майже всі події цього випуску відбуваються в одній локації. Ніби нічого незвичного, але на фоні більшості коміксів це виглядає оригінально та цікаво. Автор завдяки зміні деталей в кадрі чудово передає атмосферу місця, де відбуваються події й це охуєнно.

Цього разу над випусками працювали різні художники, тому попри впізнаваний загальний стиль, відчувається сильна різниця між випусками. І якщо деякі мають охуєнну деталізацію («Август») чи оригінальну подачу фреймів («Рамадан»), то у «Страху падіння» немає нічого, окрім грубих штрихів, які хоч і можна сприймати за стиль художника, але назвати його класним язик не повертається.

В цілому це один з кращих томів Пісочного чоловіка, який цілком можна читати окремо, але краще, все ж, мати уявлення про цей світ. Атмосферою дещо нагадує «Пору туманів», але має й свої персональні особливості. Рекомендую всім.

Сюжет: 9/10
Малюнок: 8/10
Оцінка: 9/10

Джерело

Популярні новини

Популярні відгуки

Популярні огляди

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Нам до вподоби Ваші думки, будь ласка, прокоментуйте :)x
()
x
Догори