#безцензури: «Пхеньян»

Пхеньян

Нарешті приїхав мені «Пхеньян» Ґі Деліля від Видавництво «Видавництво». Цей мальопис був намальованим французьким мультиплікатором після робочої поїздки в Північну Корею.

Після багатьох хвалебних відгуків я очікував щось справді цікаве та захоплююче, але вийшло щось середнє. Автор явно не ставив собі початково за мету дослідити життя в КНР та максимально його висвітлити. Він просто робив там свою роботу мультиплікатора й не дуже парився щодо того, щоб отримати побільше інформації для висвітлення. Тому історія схожа на розповідь друга в гостях за пивом. Це цікаво, але треба мати певний настрій, інакше ризикуєш знудитися вже на перших сторінках. Комікс часто ганять за упередженість автора щодо корейців і це чиста правда. Він описує цю країну та її жителів, ніби якийсь похід в екзотичний зоопарк й робить це підсвідомо. Він явно навіть не задумувався під час написання про такий бік своєї оповіді. З усім тим, тут можна зустріти багато справді цікавих речей, які свого часу були справжньою інформаційною бомбою. Є кілька цікавих моментів по яких видно, що там такі ж люди, як і ми – живі, з емоціями, власними мріями та переживаннями.

Малюнок чорно-білий, навіть сірий, я б сказав. Чудово передає загальну атмосферу. Панелі коміксу з «брудним» сірим фоном виглядають ніби клітка, якою КНР і є, за великим рахунком. Іноді автор акцентує увагу на свої професії мультиплікатора й це яскраво відчувається протягом усього сюжету, навіть тоді, коли Деліль нам про це прямо не каже.

Загалом мальопис вийшов нерівномірним як сюжетно, так і емоційно. Іноді ти буквально вгризаєшся в сторінку настільки цікаво, а іноді хочеться пошвидше перегорнути. Іноді ти думаєш: «Крутяк!», а іноді: «Що за хуйня?»
Ознайомитися однозначно варто, але варто розуміти, що це скоріше документалістика, ніж художка. Якщо вас таке цікавить, то можна пробувати.

Сюжет: 5/10
Малюнок: 7/10
Оцінка: 6/10

Джерело

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори