#безцензури: «Sandman. Том 1: Прелюдії&Ноктюрни»

Прочитав комікс Ніла Ґеймана «Пісочний чоловік. Том 1. Прелюдії&Ноктюрни». Стільки хайпу навколо цього коміксу, але результат досить посередній. Коли по всьому інтернету розхвалюють його як невротєбацця крутий, то по факту єдине що в ньому реально виділяється — оригінальність подачі. Попри те, що це перший відверто дорослий комікс, який я прочитав, але відсутність картонних персонажів і яскравої картинки не означає, що в цілому вийде круто. Дорослий — не обов’язково крутий. Прикро, що критики та читачі не оцінювали його в цілому. Всіх вразив той контраст з основною масою коміксів на ринку, який виділяв Сендмена на фоні інших. У результаті вийшло так, що свій антураж є, своя атмосфера є, не картонні персонажі є (хоча є і картонні), а от сюжету немає.

Все більше переконуюсь, що Ніл Ґейман найбільше любить стиль “роад сторі”. Але такий підхід до написання коміксу досить спірний. Як результат — я не відчув ні епічності, ні якихось сильних емоцій, навіть в моменти, коли герой потрапляв у скрутне становище. Вся історія першої частини від початку і до кінця виглядає справжньою прелюдією до того, що буде далі. І хоч назва відповідає вмісту, але від цього не легше. Як на мене, такого роду комікс потрібно читати тоді, коли ви вже досить сильно влилися в комікс-тусовку і шукаєте чогось нового і не банального, чогось більше серйозного.

Але чого точно не можна забрати в цього коміксу — він створює чудовий фундамент для наступних історій. Ґейману чудово вдалося вписати історію про Сендмена і його міфологію у світ коміксів DC, який вже міцно сформований, що заслуговує окремої похвали.

В цілому ж, комікс неоднозначний. Варто читати тому, хто хоче чогось нового і не банального. Стосовно інших — складно сказати, не прочитавши наступні частини. Окремо перша частина не тягне на звання шедеврального шедевру.

Оцінка: 6/10

Джерело

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори