#безцензури: «Болотяна істота» авт. Алан Мур, худ. Стівен Біссет та Джон Тотлбен

Я чомусь довго відкладав (чомусь все частіше починаю рецензії зі слів про те, як я довго їблував) прочитання «Болотяної істоти» мого улюбленого автора коміксів Алана Мура, але таки зробив це.

Чим більше творів цього автора я читаю, тим більше впевнююся у тому, що у нього немає прохідних творів. Перший том абсолютного видання включає лише випуски написані безпосередньо Муром, тому початок історії трохи пройобується, але комікси така штука, що ти швидко втягуєшся у те, що відбувається і далі жодних (ну майже) питань не виникає. Не буду переповідати сюжет, бо то все хуйня. Головне тут, це те, як Мур намагається розкопати саму суть персонажа. Для того, щоб максимально розкрити для читача те, чим є Болотяна істота, автор спеціально підбирає йому противників, які допоможуть показати краще ту чи іншу його сторону. Наприклад, перший з них – доктор Вудру, дає змогу детальніше пояснити зв’язок істоти з природою та те, як він працює. Король мавп допомагає детальніше поглянути на страхи трав’яного втілення Алека Голланда (хоча у тому випуску більше уваги приділено для Ебіґейл). Випуск за випуском, крок за кроком нас все більше знайомлять з головним героєм. І такий метод чудово спрацьовує. Ти переживаєш за героя, тобі цікаво, що ж буде далі.

Майже в кінці тому я був приємно здивований випуском «Поґ» про маленьких інопланетян, які в пошуку нового дому потрапили на Землю та зустріли Болотяну істоту. Це так мило та душевно вийшло, що всратися. І серед цієї милоти та душевності автору вдалося вмістити тему безвідповідальності людства. У кожному з випусків насправді можна побачити якусь важливу тему для роздумів, але вони не завжди на першому плані.

#безцензури: «Болотяна істота» авт. Алан Мур, худ. Стівен Біссет та Джон Тотлбен

На додачу до охуєнного сюжету, в нас є ще й охуєнний малюнок. Використання панелей просто пизда на якому високому рівні. Межі фреймів просто послані нахуй. А все для того, щоб максимально масштабно показати те, що хоче автор. І це працює. Я тепер бачу явне наслідування цього стилю у «Спауні» Макфарлейна. Той явно черпав натхнення з малюнків Стівена Біссета та Джона Тотлбена в Болотянику. Це треба бачити, як завдяки малюнкам, їх розміщенню та переходах між ними художники граються емоціями, епічністю, атмосферою чи просто роблять подачу естетично привабливою. Це неймовірний кайф, який словами не передати. Дещо просів малюнок у випуску з похороном, але далі все знову повернулося до норми. Мабуть, той випуск малював хтось інший (впадло перевіряти, але скоріш за все, що так і є).

#безцензури: «Болотяна істота» авт. Алан Мур, худ. Стівен Біссет та Джон Тотлбен

Я був дуже приємно здивований коли побачив персонажів, з якими познайомився раніше у Піщаному чоловіку Ґеймана (який почав виходити майже через десятиліття). Дуже прикольно коли всесвіти грамотно поєднані (хоча в цьому випадку це заслуга Ґеймана).

Коротко кажучи, цей мальопис – це дике заєбісь. Алан Мур – йобаний геній коміксів. Рекомендую всім.

Сюжет: 10/10
Малюнок: 10/10
Оцінка: 10/10

Популярні дописи

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Будемо раді дізнатися Вашу думку про публікацію :)x
()
x
Догори