#безцензури: «V означає Vендета»

Попри всі проблеми Рідна мова з друком «V означає Vендета», я нарешті отримав свій примірник. Алан Мур настільки відомий і розхвалений автор у комікс-середовищі, що гріх було відкладати читання до наступного видання, де не буде пройобів друкарні. Як написано у післямові, Девід Ллойд теж багато чого вніс у цю роботу, не лише в плані малюнку, а й в плані сюжету, тому не варто забувати й про нього, хоча він менш відомий.

Це історія про тоталітаризм та його крах. Про те, як ідея може розвалити будь-яку клітку, якщо вона не стоїть байдужо на місці. Події відбуваються в альтернативній Англії 90-их, де процвітає нацизм, а всіх «не таких» давно познищували по концтаборах. На сцену виходить невідомий месник у масці Ґая Фокса і вибухівкою розпиздяхує парламент тоталітарного уряду й починає вбивати високопоставлених державних пиздюків. Автори прекрасно показали, як ідеї можуть змінювати світ. Зробивши цього месника безликим вони змогли створити ідеального героя. Під маскою може бути будь-хто й саме тому так легко в голові підставити себе на його місце. Цей чувак, який називає себе «V», вершить вендету за страшні події з власного минулого, паралельно намагаючись звільнити поневолений народ від оков, які вони самі собі створили в голові. Написано дуже добре та динамічно, хоча ближче до фіналу сталося невелике просідання динаміки, коли головні герої вирішили трохи потерти язиками. Цей момент дещо вибився з загальної картини, бо протягом майже всього графічного роману вдавалося досить вдало переходити від однієї сцени до іншої, без якихось затримок. Я навмисно не згадую якихось конкретних персонажів цього мальопису, окрім V, бо ця історія не про когось конкретного, а про особистість та суспільство загалом. Саме це є причиною того, що актуальність твору не згасає навіть сьогодні.

Щодо малюнку, то я не можу сказати, що Девід Ллойд чимось вразив, але він дуже пасує історії й часто доповнює текст багатьма деталями. Особливо це відчутно на сторінках, де тексту мало, а таких сторінок, на диво, достатньо. Стиль дещо нуарний, але повноцінно відносити його цього жанру я б не став. Кольори такі, які варто очікувати від коміксу 80-их – лише базові, які могли друкувати тогочасні друкарські станки. Трошки ріже око місцями, але загалом враження не псує.

В цілому це дуже потужна робота, яка однозначно варта до ознайомлення, попри деякі огріхи. Вже те, що вона досі популярна говорить багато що. Перевірку часом витримано не на рівному місці, повірте. Рекомендую всім.

Оцінка: 8/10

Джерело

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори