#безцензури: «Видозмінений вуглець»

Видозмінений вуглець

Зазвичай я намагаюся читати першоджерело до того, як глянути екранізацію. Та на момент виходу першого сезону Altered Carbon я не знав, що він знятий за книгою, та й перекладу українською тоді не було (а англійською я читаю дуже рідко). Тож під вихід другого сезону телесеріалу я вирішив таки взятися за перший том трилогії Річарда К. Морґана про Такеші Ковача «Видозмінений вуглець».

Роман оповідає про пригоди так званого «посланця» – спеціально тренованої людини, яких навчили контролювати свій розум на найвищому рівні, – Такеші Ковача. Звісно, там більше деталей та нюансів, але занадто довго їх пояснювати. У світі майбутнього, де тіло давно стало лише оболонкою для інтелекту й може бути змінене та проапґрейджене, такі вміння дуже високо цінуються і тому його наймає охуєвшо багатий чувак Лоренс Банкрофт, щоб розслідувати власне вбивство, яке всі навколо вважають самогубством. Це стає початком захопливої детективної пригоди під час якої ми переживемо з головним героєм всі негаразди та зіткнемося з привидами його минулого, які теж замішані в усій цій історії.

Події відбуваються на Землі далекого майбутнього в класичному антуражі кіберпанку, де багато чого відбувається у віртуалі, в містах літають машини, тілам додають модифікацій та найрізноманітніших покращень, навколо неонові вогні, йде дощ і живе доволі стандартне для цього жанру hi&low суспільство. Звісно, не обійшлося тут без ухилу в нуарний детектив, але жоден з жанрів не перетягує ковдру першості на себе. Вони співіснують дуже гармонічно.

Мова автора напрочуд легка, тому читання не напрягає й приносить задоволення. Тут не піднімаються якісь високі теми та не займаються зайвим копанням у філософії. Це чисто пригодницька книжка й саме так її варто сприймати. Дуже порадувало те, що є досить таки багато відмінностей від серіалу, що сильно збільшило цікавість під час читання. Всі відмінності до фіналу накопичуються у досить критичну масу, тому цікаво, що ж буде у продовженні та його екранізації. Є незакриті сюжетні лінії, але вони більше стосуються головного героя, ніж історії з Банкрофтом.

Найгірше що тут є – це йобана цензура в перекладі, яку я так ненавиджу. Ну невже, блядь, складно написати слово «сраний» чи «нахуя»? Натомість ми отримуємо «граний» та «нахіба». У дорослій, блядь, книжці, для дорослих, блядь, людей. В мене є велика підозра що там було ще багато нецензурщини порізано під час перекладу. Чому деякі перекладачі (чи редактори) не задумуються про те, що читачі хочуть читати так, як написав автор? Це питання не в передачі сенсу, а в передачі емоційного забарвлення та загального антуражу тієї чи іншої сцени, які потім складаються у книгу. Сильно злий через це.

А сам роман вийшов класним. Це не шедевр з шедеврів, але 600 сторінок прочитані на одному диханні. Рекомендую всім любителям детективів та пригод (ну і фантастики).

Оцінка: 8/10

Джерело

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори