Daniel Woolf: Небесні дракони | Airborne Dragons | Kuutei Dragons

В час, коли ми щодня споживаємо неймовірний обсяг контенту, практично неможливо охопити всі справді якісні тайли. Контенту більшає – часу меншає. Ми починаємо детальніше підбирати, чому приділимо свою увагу і точно минаємо повз щось цікавеньке.

“Небесні дракони” – це і є те цікавеньке, повз яке ви могли пройти. Мене вони зловили на гачок перш за все своїм дизайном. Світ між стімпанком та дизельпанком з повітряними кораблями та “драконами”.

Але й “дракони” тут не зовсім те, що уявляєш собі, поглянувши на обкладинку та заголовок манги. В цьому світі драконами називають величезну кількість абсолютно не схожих одне на одного літаючих звірів. І полювання на них – не захист людства від небезпечних тварюк (як, наприклад, в манґах “Синій екзорцист”, “Геллсінґ”, “Пожирач душ” та “Бліч”), а досить ризикований, але не екзотичний економічний промисел.

І це зовсім не розчаровує. Адже головними героями манги є не дракони, а команда мисливського повітряного судна “Королева Заза”.

Якою має бути людина, щоб добровільно обрати собі за професію літання на велечезному шматку металу та дерева за істотою, що легко може влаштувати вам зустріч з “тим світом”? А якщо не добровільно, то які події в житті підштовхнули її до такого кроку?

І, найголовніше, як вся ця братія там вживається?

Персонажі тут різні: серйозні і смішні, сміливі та нерішучі, емоційні та практичні. Але вони не впадають у відвертий ідіотизм чи драму. Тому і роздратування вони не викликають. Харизма екіпажу не залишає шансу залишитись байдужими до них.

Сцени екшену в манзі відчуваються жваво. Автор зберігає темп і не розтягує їх надміру. А сама побудова фреймів не дає заплутатись: завжди знаєш, де і з ким відбуваються події.

Та екшен сцени захоплюють не лише грамотністю оформлення, а й завдяки наповненню між ними. Слідкувати за стосунками екіпажу, підготовкою спорядження до полювання, побутом і технічним обслуговуванням “Королеви Зази”, торгівлею і навіть розробкою драконячих туш – цікаво.

Не обійшлось і без готування різних смаколиків з драконячого м’яса. Раджу не читати мангу на голодний шлунок.

Та найбільший з усіх плюсів “Небесних драконів” – це здатність мангаки Кавабари Таку відкривати нам світ драконів крихта за крихтою, зберігаючи відчуття новизни і першовідкривача.

Читайте. Насолоджуйтесь.