Джокер: вбивча усмішка

Відгук на мальопис

📜 Джефф Лемір
🎨 Андреа Соррентіно, Джорді Беллер
📗 «Джокер: вбивча усмішка»
✍ Переклад: Олена Лісевич
🖥️ Верстка: Ігор Дунець
📇 Видавництво: Рідна мова

Є два світи. Світ, який населяє більшість із нас. Світ, у якому день у день ми проживаємо наші життя. Але є й інший світ. Місце, яке можуть бачити тільки дуже особливі люди. Цей інший світ має безліч імен. Хтось називає його божевіллям

«Деякі люди завжди прагнутимуть знищити красиве».

Доктор Бен Арнелл певен, що саме йому поталанить там, де зазнали невдачі інші: він вилікує божевілля Джокера. Він вірить, що зможе поставити непробивну стіну між собою та манливою порожнечею Джокерових очей. Чоловік переконаний, що хай через що він проходить на роботі, йому вдасться відгородити від цієї темряви родину.

Та доктор Бен Арнелл дуже, дуже помиляється.

Здавалося б, за 80-т років існування персонажа ми бачили Джокера в усіх можливих образах. Містер Джей побував і кримінальним королем Ґотема, і затятим анархістом, і навіть зламаним коміком. І беручи до рук “Вбивчу усмішку”, я мав серйозні сумніви щодо гм… здатності цього коміксу дивувати чи привнести щось нове. Та, пам’ятаючи як ця парочка митців, вибила з-під мене землю в “Старому Лоґані”, я все ж сподівався на магію. Що там гріха таїти, малюнок Соррентіно я люблю палко і пристрасно, та й персона Джокера вже давно займає в моєму серці чільне місце.

Джефф Лемір — талановитий автор і йому точно не потрібно нікому нічого доводити, але якщо з авторськими мальописами він підкорював вершину за вершиною, то з супергероїкою йому не надто щастило. А тут ще й не найпростіша тема, яку вже неодноразово “качали”: частково Мур в “Убивчому жарті” і дуже щільно Шеїч у “Гарлін”.

Власне сюжет мальописа будується навколо доктора Бена Арнелла, чергового амбіційного мозкоправа, який упевнений, що зможе вилікувати Джокера (міг би просто зателефонувати докторці Квінзель).

І все начебто чудово, Бен щодня їздить до Аркему, з багатозначною міною розпитує Джокера про дитинство, про його бажання та мотиви. Потім, як добрий сім’янин, поспішає за місто на затишну сімейну вечерю з дружиною та сином. Ідилія.

Як завжди буває в таких випадках, усе починає котитися під три чорти, хоча постривайте, шкерберть усе пішло вже давно, просто ви цього не помічали. Всі знають, хто такий Джокер, як він виглядає, можливо навіть думають, що знають, чого він хоче, але мало хто знає, що у Джока за здібності та суперсили. От автори  “Вбивчої усмішки” і взялися максимально розкрити цей аспект особистості легендарного антагоніста.

"Джокер: вбивча усмішка" — сміх всім і кожному

Комікс ще не вийшов у гарді в Штатах, файли були синглами, приходилось збирати верстку "з нуля", в процесі самому вирішуючи, як робити переходи між розділами, як оформляти перші титульні сторінки та подавати технічну інформацію, а також, яку обкладинку обрати та як правильно усе розмістити. В процесі роботи, серед тих файлів, які прислали, ми знайшли альтернативні обкладинки до всіх розділів, і вирішили їх подати в самому кінці, бо арти гарні, і втрачати їх не хотілося б.

Американський гард вийшов, якщо не помиляюсь, навіть трішки пізніше від українського, і відрізняється оформленням, але наше оформлення мені більше подобається.

Також прийшлось адаптувати шрифт, яким виконана назва, всі підписи і переходи між розділами, це теж зайняло достатньо часу.
"Джокер: вбивча усмішка" — сміх всім і кожному
Ігор Дунець
Верстальник

"Джокер: вбивча усмішка" — сміх всім і кожному

На мою думку, Джокер один із найрозумніших і найкмітливіших персонажів, адже кожен хто контактує з ним, може стати потенційно його жертвою, і немає жодної різниці хто це: тренований вольовий мільярдер, комісар поліції чи досвідчений психіатр. І мова йде не про фізичне насилля, а про те наскільки віртуозним маніпулятором є усміхнений базікало, як вправно він залазить у голови своїх супротивників і вміло препарує мізки жертви.

Джефф Лемір навдивовижу тонко відчув характери персонажів, надзвичайно уміло виписав поведінкові реакції лікаря Арнелла. Поволі, але невпинно, неначе чорнильна пляма, що розтікається на сорочці, автор плекає відчуття саспенсу у читача, повсякчас згодовуючи останньому крихти наростаючого божевілля доктора Бена.

Звісно ж, Лемір не міг не випробувати таку потужну зброю на більш достойнішому супротивнику, аніж звичайний лікар-мозкоправ. Мова авжеж про Бетмена, вічне протистояння Джокера та Бетмена це вже щось нерозривне і непорушне, як чорне та біле, як Інь та Янь. Так-так, без Кажана тут не обійшлося, і хоча, на мою думку, його поява була необов’язкова в цій історії, але деконструкт класичної історії з вбивством Вейнів видався мені доволі цікавим та оригінальним, тож заношу цей епізод в позитив. 

Не назвала б переклад цього коміксу складним, але місцями, як у будь-якому перекладі, було над чим посушити голову. Почати варто з назви. Надихнувшись "Убивчим жартом" (The Killing Joke) Алана Мура, Лемір назвав комікси Killer Smile та The Smile Killer. Українською ж це назви "Джокер. Вбивча усмішка" та "Бетмен. Вбивця усмішок".

Чому усмішка, а не посмішка? У мальописі багато згадується радість, щастя та сміх, тому маємо такий собі оксиморон (у межах сюжету навіть є казка, персонаж якої — Mr. Smiles, або містер Усміх, він же Джокер — як раз і є втіленням цього прийому). Крім того, назва цієї арки пов'язана з назвою ваншота про Бетмена (він також міститься під обкладинкою), де Брюса називають Mr. Pouts, тобто містером Понурою.

Власне, казочці Джокера, де треба було об'єднати формат дитячої казки із безумствами Джокера, навіть вдалося пригнітити мене, хоча зазвичай близько до серця все, що перекладаю, не беру.

Окрім назви і головних героїв, серед адаптацій було і містечко Щасливілль (Happyville), і персонаж Обчислювач (Calculator), і несмішні жарти просто з божевільні. Також не можна оминути увагою і звуки, майстерно вписані в малюнок, і які не менш майстерно перемалював Ігор Дунець.

Підсумовуючи, мальована історія не дає нам нічого нового: знову психіатр намагається вилікувати Джокера і знову Джокер зводить його з розуму. Найбільше уваги, як на мене, заслуговує ваншот про Бетмена, який дає вельми цікавий альтернативний погляд на історію Брюса Вейна. І безперечно, шикарнючі малюнки Андреа Соррентіно.
"Джокер: вбивча усмішка" — сміх всім і кожному
Олена Лісевич
Перекладачка

І ось ми підійшли до візуальної складової, повірте, мені надзвичайно важко утримувати в собі всі ті компліменти та хвалебні епітети, коли мова заходить про Андреа Соррентіно. Його стиль, арсенал технік і прийомів, які він застосовує, здатні знести дах. Усі ці чесноти він сповна демонструє у вищезгаданому коміксі, використовуючи різноманітну стилістику зображення.

Для подій, де фігурують Джокер чи Бетмен, манера характерно коміксова.

"Джокер: вбивча усмішка" — сміх всім і кожному

Для (не)дитячої історії про Щасвілль і містера Усміха художник використав яскраві фарби і оформив, як дитячу книжечку.

"Джокер: вбивча усмішка" — сміх всім і кожному

Історія доктора Бена Арнелла візуально максимально наближена до реальних фотографій.

"Джокер: вбивча усмішка" — сміх всім і кожному

Одразу зазначу, декому може не сподобатися занадто фотографічні та реалістичні зображення персонажів, та, як пояснив Лемір, це було зроблено навмисно, аби читачу було легше ототожнювати себе з головним персонажем і для максимально швидкого занурення в історію. Звісно нікуди не поділися фірмові психоделічні розвороти автора розбиті на мозаїку та з кольоровими акцентами.

"Джокер: вбивча усмішка" — сміх всім і кожному

Найскладніше — перемальовування артів. Тут всі написи, звуки і всяке таке інше було "вмальовано" в фон, тому спочатку приходилось заретушовувати все, і потім заново відмальовувати зверху вже українською.

Найбільша складність була у тому, що тут деякі панелі були виконані у формі слів чи букв (тобто, малюнок був "вмальований" в текст), тому над ними приходилось особливо потрудитись, бо наші і англійські букви подекуди сильно відрізняються, і треба було фактично домальовувати шматки арту там, де був просто білий фон/
"Джокер: вбивча усмішка" — сміх всім і кожному
Ігор Дунець
Верстальник

Що ж підсумуємо.

Джокер. Вбивча усмішка” — це не про героїв, не про рятування світу, не про поганих і хороших, а про тонку межу між реальністю та божевіллям.

Більшість із нас розвішує страхувальні стропи та стоп-крани, щоб, з острахом заглядаючи у прірву божевілля, випадково не зірватися і не залишитися там назавжди.

Лемір та Соррентіно розповіли історію Джокера-провідника, провідника у світ божевілля, у наш світ. То чи можемо ми стверджувати, який світ справжніший чи божевільніший? 

"Джокер: вбивча усмішка" — сміх всім і кожному
Придбати мальопис "Джокер: вбивча усмішка" можна на сайті Рідна мова за посиланням
Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

Рекомендовані статті

0
Будемо раді дізнатися Вашу думку про публікацію :)x
()
x
Догори