Grumpy readerka: “Керамічні серця” Наталії Матолінець

Керамічні серця
Grumpy readerka
Grumpy readerka

Більше цікавого на каналі

📖 grumpy_readerka
📜 Авторка: Наталія Матолінець
📗 Книга: «Керамічні серця»
📇 Видавництво: Vivat

Лишенько, як довго я чекала виходу цієї книги. До творчості Наталії Матолінець я ставлюся критично, але з цікавістю спостерігаю за новими роботами. “Керамічні серця” мала вийти навесні, але клятий карантин втрутився у видавничі плани. Я щиро співчуваю авторці, котрій довелося так довго знаходитися у підвішеному стані, але ось нарешті наприкінці серпня книга тут і з нами.

Їхня зустріч випадкова. Канре — служка без надзвичайних вмінь, Жаррак — спадкоємець одного з наймогутніших родів чаротворців. Країною шириться смертельна хвороба, із південного кордону погрожують війною, на півночі снують змови — і саме на тлі цього їхні долі переплетуться. Цей роман — сповнена магії історія, яка розгортається на тлі епохи раннього модерну. Але на перше місце тут стає людяність, яка дається героям важкою ціною. Чи повстануть вони проти жорстокої соціальної нерівності, адже у Франі пригноблюють усіх, хто не володіє чаром? Ризикнуть вступити у битву з часом чи вимушені будуть йому підкоритися?

Відразу скажу, що мені майже сподобалося. На сьогоднішній день “Керамічні серця” безумовно найсильніша робота Наталії. Перші сторінок 350 я буквально ковтнула за один вечір. Ба більше, я прокинулася наступного ранку і відразу потяглася читати, бо мені було цікаво, що станеться далі. На жаль, останні 100 сторінок мені далися набагато важче і це трохи зіпсувало враження.

У центрі роману знаходиться безправна служка Канре з трагічною родинною історією та могутній нащадок знатного і багатого роду Жаррак, якого з дитинства готували до війни. Романтичні стосунки між ними і те, до чого ці стосунки призведуть, порушують всі можливі суспільні заборони, але прагнення покращити світ заради коханої людини може виявитися сильнішим за традиції.

Мені дуже сподобалася атмосфера цієї книги. Наталія лишилася вірною собі в описі літрів какао та різноманітних мережив, але, на відміну від попередніх творів, ці описи були меншими і стриманішими, що, безумовно, пішло твору тільки на користь. Це можна назвати впізнаваним стилем. Також цікаво було вгадувати прототипи реальних країн в країнах вигаданого світу, н-д, Фран – Франція, Ерманія – Німеччина.

Вдало вийшло прописати початок стосунків між Канре і Жарраком, їхнє зближення. Не виникає враження, що симпатія береться нізвідки, – і це цінно. Я справді переживала за них і швидше перегортала сторіночки, аби взнати, куди ще нас приведе заборонене кохання.

У вигаданому світі існує власна легенда про походження людей і їх розподіл на Нижчих і Вищих, що створює міцну основу для розвитку подій. Магічна наука має певні (хай і не завжди чіткі) кордони, розподілення на чаротворців і алхіміків, певні конфлікти між цими двома групами, що робить їх більш реалістичними.

Окремо хочеться виділити наявність лесбійської лінії в книзі, нехай вона навіть ледь помітна і дуже скромна.

Я б дуже хотіла лише хвалити цю книгу, але тоді, на жаль, мусила б не дочитувати. Мені не сподобалася подальша ідеалізація стосунків між Жарраком і Канре, я не вірю в те, що життя травмованих Принца і Попелюшки може бути таким легким і безхмарним.

Також я не вірю, що людина, яка має досвід життя виключно на межі рабства зі згвалтуваннями, приниженнями та постійним страхом, може за короткий проміжок часу навчитися триматися на рівні з Вищими, яких глибоко зневажає.

Мені здається дуже дивною поведінка матері, яка втрачає своїх синів, хай навіть далеких, і не згадує про це в жодному листі, навпаки, радісно стрибає в другий шлюб.

Геть незрозуміло як функціонує державний апарат Франу, якщо наближений до короля нащадок найвидатнішого роду може одружитися на аби-кому, сказавши, що це хтось з Півдня, а служба безпеки (організація, яка існує в будь-якій державі за дефолтом) не старається розібратися в ситуації.

Щоб закінчити на хорошій ноті, я хотіла б виразити своє захопленню сміливістю Наталії, яка не побоялася змусити героїв пройти крізь дійсно жахливі речі і довела історію до жорстокого, але красивого кінця. Дякую їй за це. Я б зі задоволенням почитала б ще щось у схожому стилі, тут є речі про які хочеться подискутувати.

Популярні публікації

Дописи за темою

Grumpy readerka: "Керамічні серця" Наталії Матолінець

ГАРТ: “Теплиця” Браяна Олдісса

Енді Вейр

Андрій Ворон: “Артеміда” Енді Вейра

Grumpy readerka: "Керамічні серця" Наталії Матолінець

#безцензури: «Бог-імператор Дюни»

Grumpy readerka: "Керамічні серця" Наталії Матолінець

Андрій Ворон: “Танець недоумка” Ілларіона Павлюка

Керамічні серця

Grumpy readerka: “Керамічні серця” Наталії Матолінець

Grumpy readerka: "Керамічні серця" Наталії Матолінець

Олександр Гнатюк: «Із синтезу» Каролін Жорж

Grumpy readerka: "Керамічні серця" Наталії Матолінець

Здена Бобош: “Терор” Дена Сіммонса

Дік 1

ГАРТ: Філіп Кіндред Дік. Повне зібрання короткої прози. Том 1

Grumpy readerka: "Керамічні серця" Наталії Матолінець

Grumpy readerka: “Дев’ятий дім” Лі Бардуґо

Заколот. Невимовні культи

ГАРТ: “Заколот. Невимовні культи “

Падіння Орла

Анастасія Мироненко: “Падіння Орла” Андрія Гулкевича

Закон Ордену

Павло Задніпряний: “Закон Ордену”

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори