Grumpy readerka: “Моцарт 2.0”

Моцарт 2.0
📜 Автор: Дорж Бату
📗 Книга: «Моцарт 2.0»
📇 Видавництво: ВСЛ
 

Почну з маленької перестороги для людей, які планують купувати е-версію цієї книги у ВСЛ. Майте на увазі, у них там проблеми з куар-кодами, вони відображаються у тексті надто маленькими, аби можна було їх використовувати. Цю ситуацію можна вирішити, написавши видавництву на пошту, вони надсилають архів куар-кодів.

Перше і найяскравіше моє враження від “Моцарта 2.0” – історія дуже кінематографічна, вона нагадує сезон якогось сіткому, де в кінці серії драматична сцена, в якій всі обіймаються. Мені здається, що автор свідомо прагнув такого ефекту, аби створити для читачів знайому затишну атмосферу. Йому вдалося.

Як можна здогадатися з назви, у центрі розповіді знаходиться той самий Моцарт. Видатний композитор, портрети якого прикрашають кожну музичну школу, одного дня прокидається посеред Нью-Йорка, без документів і розуміння як він сюди потрапив. Для нього кілька сотень років між моментом, коли чоловік “помер” і опинився в сучасній Америці, вмістилися в секунду. На допомогу митцю приходить нелегальна мігрантка з України, Стейсі, що працює в ресторанчику неподалік.

Власне, весь сюжет книги полягає в тому як геніальний композитор намагається примиритися з тим, що “попереднє життя” вже позаду і треба акліматизовуватися в новому. Не бракує кумедних ситуацій і персонажів. Останні, до речі, практично всі – чудові люди. Добрі, розуміючі, дружні. На весь твір присутній один-два негативних персонажі, та й ті просто відробляють детективну сюжетну лінію.

Було приємно зустріти персонажів з “Франчески”, яку я ніжно люблю. Особливо мене повеселив той факт, що Дорж Бату відправив себе самого в кафе, де працює Стейсі. Це було кумедно.

Я бачила багато відгуків з обуренням, що, мовляв, читачі очікували якусь романтичну лінію між Моцартом і Стейсі. Я цього обурення не поділяю, мені цілком підходить опис дружніх стосунків між чоловіком і жінкою, в яких ніхто ні з ким не хоче зайнятися сексом. Таке, виявляється, буває. Можливо, десь у наступних частинах ці стосунки зміняться, але я не проти якщо все лишиться як є.

Не можу сказати, що мені зайшли всі жарти в цій книзі. Якусь частину з них я гортала з незворушним обличчям, але, я певна, для них знайдеться своя авдиторія, тим паче роман написаний дуже легко і приємно.

Важливу частину в “Моцарт 2.0” займає музика, особливо творчість, звісно, Моцарта. Навіть не зважаючи на поламані куар-коди, мені хотілося послухати той чи інший трек, аби відчути себе причетною до подій у книзі.

Загалом, історії про Франческу сподобалися мені більше, але “Моцарт 2.0” теж непогана книга, яку можна порадити, хоча вона може здатися трохи спрощеною. Мені не зайшли розділи між розділами: “антракти”, де автор окремо пояснює різні абстрактні поняття, на зразок дружби. Усе, що він каже і так зрозуміло з основного тексту, навіщо це все повторювати в очевидній формі – мені не ясно.

Фан факт (або не дуже фан): Дорж Бату приходить в гудрідсі до людей, які написали негативний відгук і каже, що їм не варто і не варто читати. В дружній формі, але все ж.

Дописи за темою

Grumpy readerka: "Моцарт 2.0"

Beauty and Gloom: Що почитати: 3 книжки про подорожі в часі | Сучасна фантастика

Моцарт 2.0

Grumpy readerka: “Моцарт 2.0”

Танець недоумка

Людмила Смола: «Танець недоумка»

Діти Дюни

Відгуки та й отаке: “Діти Дюни”

Поштова лихоманка

Олександр Гнатюк: «Поштова лихоманка»

Grumpy readerka: "Моцарт 2.0"

Здена Тесличко: “Кантика для Лейбовіца” Волтера Міллера-молодшого

Grumpy readerka: "Моцарт 2.0"

Відгуки та й отаке: “Ехопраксія”

Заколот

Trip w/ Book: «Заколот» Володимира Кузнєцова

Grumpy readerka: "Моцарт 2.0"

Книжки опосума: “Тінь на порозі” Нати Гриценко

Grumpy readerka: "Моцарт 2.0"

Олександр Гнатюк: «Ехопраксія»

Механічний апельсин

Відгуки та й отаке: “Механічний апельсин”

Grumpy readerka: "Моцарт 2.0"

Олександр Гнатюк: «Сліпобачення»

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Нам до вподоби Ваші думки, будь ласка, прокоментуйте :)x
()
x
Догори