Grumpy readerka: “Цирцея” або острів загублених жінок

Цирцея
📜 Автор: Медлін Міллер
📗 Книга: «Цирцея»
📇 Видавництво: Vivat

Моя улюблена особливість грецької міфології – олюдненість богів та героїв. Вони дуже схожі на людей, вони мають почуття, переживають емоції, зраджують, кохають, заздрять, ненавидять. У грецьких міфах є історії в найкращому розумінні цього слова. Переконана, що це є і головна причина, чому автори різних країн знову і знову ідуть до джерел і презентують нам нові ретелінги класичних сюжетів.

Цього разу під софіти потрапила мешканка острова Еея, жорстока чарівниця, що перетворювала чоловіків на свиней, але не змогла встояти перед хитромудрим Одісеєм. Її образ розкритий доволі пласко, але в Медлін Міллер вийшло переосмислити долю Цирцеї і показати цю жінку під зовсім іншим ракурсом.

Ми можемо спостерігати за життям Цирцеї від самого його початку: донька могутнього бога сонця Геліоса і річкової наяди Перси мала не надто щасливе дитинство у палатах батька, слухаючи теревені дядьків про програну титанами війну. Вона в усьому була “не така”: не такі очі, не такий голос, не такий характер. Навіть її сиблінги виокремлювали Цирцею зі своєї компанії. В якусь мить їй навіть здається, що так буде продовжуватися завжди, а коли ти маєш вічність у запасі, то слово “завжди” набуває трохи іншого змісту.

Зміни трапляються, коли світ дізнається, що всі нащадки Геліоса і Перси мають дар чаклунства, непідвласний навіть богам. Брати Цирцеї їдуть по різним царствам, сестру віддають заміж за критського царя Міноса, а самій дівчині випадає незавидний жереб – вигнання на острів Еея, де вона мусить усамітнено жити ту саму вічність.

Головна особливість “Цирцеї” у тому, що на частину міфів, відомих з дитинства, нам пропонують подивитися з жіночого боку. Увага акцентується на Скіллі (я знала її як Сциллу, те саме чудовисько, що пожирає моряків, які хочуть уникнути водяного виру Хардіби – “між Сциллою і Хардібою”), на Аріадні (міф про Мінотавра), на Медеї (міф про золоте руно), на Пенелопі (Одісея), але при цьому для чоловіків теж лишається достатньо місця. Сама Цирцея проходить дуже складний і довгий шлях від заляканої дівчинки до жінки, якою їй хочеться бути.

Дуже показовий епізод у ставлення Цирцеї до творчості Гомера: “Я не здивувалася з того як зображено мене: горда чарівниця, яка впала перед мечем героя і благає про милосердя. Приниження жінок – це, мабуть, найулюбленіша розвага поетів. Наче всяка історія потребувала того, щоб ми плазували й плакали”.

Мені неймовірно сподобався шлях розвитку здібностей Цирцеї, де їй необхідно приділяти дуже багато часу і сил, аби навчитися чарівництву. Це не просто слова чи вроджене знання, це тяжка клопітка праця, помилки і провали. Цирцею не можна назвати однозначно позитивною героїнею, але ні сили духу, ні наполегливості в неї ніяк не відбереш.

Не думаю, що “Цирцея” стане евер-невер кращою книжкою в моєму житті, але це було цікаво і трішечки казково, бо міфологічність оповіді все ж зберігається. Завжди цікаво зустрічати знайомих героїв – Гермеса, Афіну, Одісея тощо – в ретелінгах, я таке люблю. Якби українською вийшли інші книги Медлін Міллер, то з задоволенням їх би прочитала. Це моя чашка чаю.

Дописи за темою

Grumpy readerka: "Цирцея" або острів загублених жінок

#безцензури: «Сила коміксів»

Grumpy readerka: "Цирцея" або острів загублених жінок

#безцензури: «Щоденник 3»

Паперовий звіринець

Відгуки та й отаке: “Паперовий звіринець та інші оповідання”

Лі Бардуґо

“Дев’ятий дім” Лі Бардуґо — анонс від Vivat

Проблема трьох тіл. Пам'ять про минуле Землі. Книга 1

Олександр Гнатюк: «Проблема трьох тіл. Пам’ять про минуле Землі. Книга 1»

The Reckoners

Володимир Кузнєцов: “The Reckoners” Брендона Сандерсона

Абрахам Грейс Мерріт

Відгуки та й отаке: “Гори, відьмо, гори! Повзи, тінь, повзи!”

Grumpy readerka: "Цирцея" або острів загублених жінок

Beauty and Gloom: Що почитати: 3 книжки про подорожі в часі | Сучасна фантастика

Моцарт 2.0

Grumpy readerka: “Моцарт 2.0”

Танець недоумка

Людмила Смола: «Танець недоумка»

Діти Дюни

Відгуки та й отаке: “Діти Дюни”

Поштова лихоманка

Олександр Гнатюк: «Поштова лихоманка»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори