ГАРТ: Філіп Кіндред Дік. Повне зібрання короткої прози. Том 1

Дік 1
📜 Філіп Кіндред Дік
📗 Повне зібрання короткої прози Том 1
📇 Видавництво Жупанського

До першого тому повного зібрання короткої прози відомого американського письменника, філософа та візіонера Філіпа Кіндреда Діка увійшли оповідання, написані у період 1947 – 1952 років: від найперших літературних спроб, таких як «Стабільність», «Руг», «Маленькі повстанці», й до широковідомих, зокрема за екранізаціями, оповідань «Час розплати» та «Друга модель», які вважаються не лише своєрідною візитівкою письменницького стилю Філіпа Діка, а й на багато років уперед сформували цілі сюжетні напрями у фантастичній літературі та кіно.

Я не знав про Філіпа Діка в дитинстві, проте я легко міг відрізнити його руку в екранізаціях його романів та оповідань. Все почалося з науково-фантастичних фільмів 80-х та 90-х, де були польоти в космосі, Марс, прибульці, штучний інтелект, симульована реальність і інші атрибути тогочасних трендів. Серед цих фільмів виділялися ті, в яких панувала параноя, недовіра, сумнів – це їх об’єднувало в окрему когорту, адже в них головним питанням, яке задаєш собі під час перегляду, було не «Чи виживе головний герой?» і не «Чи врятує він планету/дитину/дівчину/світ?», а питання «Можливо, все навколо несправжнє?» і «Можливо я не та людина, якою себе вважаю?». Звісно, найбільше вплинула на юний хлопчацький розум «Матриця», проте вона є лиш спадкоємцем, а першими були культовий «Той, що біжить по лезу» та «Згадати все», а згодом і «Особлива думка» та «Час розплати». Певно, сумнів лежить в людській природі, завдяки йому ми здобуваємо знання, а тому піддатись думці, що все, знане досі, – хиба, – це неабияка спокуса. Філіп Дік вочевидь піддавався цій спокусі майже все життя, сумнівався у навколишньому і навіть у самій своїй особі й водночас вірив, що це справді так, хоча віра – антонім сумніву.

Врешті я взявся за романи Діка, які саме почали з’являтись українською, і знайшов у літературі те, що досі зустрічав тільки у фільмах – розпочав із «Затьмарення», а зірвав собі дах «Убіком» та «Людиною у високому замку». Цей читацький досвід один з найвражаючих, а коли бачиш увесь літературний доробок, то розумієш, що цю скалу ще лупати й лупати і це тільки тішить.

Проте романи річ більш популярна, а от оповідання, за деякими з яких і були зняті улюблені фільми, навряд можна було чекати найближчим часом. Проте не так сталося, як гадалося й Видавництво Жупанського, заснувавши серію фантастичної літератури Ad Astra, майже одразу ж анонсувало про видання повного зібрання короткої прози автора й з’явило на світ перший том, з покупкою якого я дещо зволікав, та ось – лежить він прочитаний поруч.

Зізнаюся, спочатку вагався, чи варто згадувати кожне оповідання, а натомість описати враження від цілої збірки загалом, проте кожне з них – окрема перлина й заслуговує уваги теж окремо, тож постараюсь стисло передати накопичене після прочитання. Попереджу, що наступний текст може привідкрити деталі сюжетів, проте сподіваюсь, що ви, як і я, вже мали приємність і ту краплинку гіркоти перевернути останню сторінку цієї книги.

Перше оповідання – «СТАБІЛЬНІСТЬ» – дещо похмуре та песимістичне, проте воно про подорожі в часі і часову петлю, тому приємне. З іншого боку фінал дуже песимістичний, навіть фаталістичний. Сама назва твору натякає на певне бунтівне ставлення Діка до порядку, проте тут як з одного порядку все почалося, іншим закінчилося. Такі-от революції – лише перехід від однієї диктатури під іншу.

«РУГ» – здавалося би миле оповідання, трошки сумне, бо пса ніхто не розумів, але тут можна спостерігати витоки отого сумніву сприйняття, яке притаманне Діку. Кожен з нас живе в своєму власному світі, обмежений його сприймати тим набором відчуттів і знань, якими володіє.

«МАЛЕНЬКІ ПОВСТАНЦІ» – історія навіть трохи дитяча, нагадала «Історію іграшок», хтозна, можливо мультик цим оповіданням і надихався. Якщо копати глибше, можна зробити висновок, що поза нашими очима відбувається багато чого, що може вплинути на життя, от тільки ми цього не бачимо.

«ПОДОРОЖ УАБА» – це друге оповідання про тварин і спочатку здавалося, що фінал буде трагічним, проте він чи не найкращий, який міг би бути, наче еталонна історія, де антагоніст покараний власними переконаннями, а добрий персонаж, попри все, після пригоди навіть покращив своє становище.

«ГАРМАТА» – доволі антимілітаристське оповідання, хоча я очікував іншого фіналу, але це оповідання не таке, яким здається на перший погляд. Дечим воно подібне до «Руг» – насправді ми можемо неправильно судити ті чи інші речі та події, сприймати хибно світ.

«ЧЕРЕП» – тут починається той самий Дік, якого ми знаємо. Подорожі в часі, часові петлі… ніби маленький роман. Зізнаюсь, про сюжетний виверт я здогадався майже одразу, однак так приємно було, читаючи, чекати цього моменту. Але трошки сумно стає від думки, що все визначене наперед і в нас є лиш ілюзія вибору.

«ЗАХИСНИКИ» – це антиутопія, яка характеризує втому суспільства від безглуздої «холодної» війни. Зрештою ненависть завжди поступається місцем бажанню жити в мирі і якщо цього не розуміє людина, то хоч творіння її рук дійдуть цього висновку.

У «МІСТЕРІ ЗОРЕЛЬОТІ» знову простежується ненависть до війни і навіть розчарування в людстві, що його врятувати неможливо і варто будувати новий світ. Хоча, розвинь Дік цю думку далі, гадаю, все пішло б старою протоптаною стежкою.

Від пацифізму Дік переходить до любові до природи у «ДУДАРЯХ З ЛІСУ». Зрештою у його оповіданнях переважає думка, що людина стане щаслива у гармонії з природою та мирі з людьми. Принаймні ця віра чергує з моментами зневіри, як у попередньому оповіданні.

Космічна тематика не покидає думок автора, проте тепер він розмірковує на тему розвитку людства, про що розповідає у «БЕЗМЕЖНИХ ПРОСТОРАХ». Він доходить висновку, що все має відбуватися своєю чергою і еволюція має пройти всі кроки по порядку. Чесно кажучи, всередині оповідання перетворилося на якийсь трилер, але згодом все повернулося у своє звичне русло.

Цікаво було би почути думку самого Діка, що він мав на увазі у «МАШИНІ ЗБЕРЕЖЕННЯ». Можливо метаморфози тваринок, які перетворилися з музики, символізують те, що інформація, яка доходить до нас з минулого, несе зовсім інше значення, яке зумовлене її зміною під час адаптування і залежить від того, хто її сприймає. Мовляв ми не можемо об’єктивно оцінити минуле, адже до наших рук воно потрапило через свій еволюційний шлях, обов’язково змінившись в залежності від того, якими властивостями володіло, а можливо деяке зовсім зникло або ж вижило собою інше минуле.

«ВИТРАТНИЙ МАТЕРІАЛ» – після збереження інформації Дік заходить у ще жахливішу перспективу і тепер описує збереження людського виду й хоч історія видається дещо дитячою та наївною, проте доля головного героя може видатися трагічною.

Тема війни не полишала Діка в цей час і в оповіданні «ЧОЛОВІК-ЗМІННА» він продовжив розмірковувати про це, засуджуючи зосереджену в руках однієї військової людини владу, натомість плекаючи шану до людей-митців і не обов’язково в плані музики чи літератури, а людей, які роблять те, що вміють, і отримують від цього задоволення. Все оповідання я не міг уявити, як можна зробити щасливий фінал, адже успіх або невдача задіяних героїв у будь якому випадку призвела би до величезних втрат (зрештою, не без цього), але Дік вирулив усе таким штибом, який зустрічається вже у його більших романах.

В «НЕВТОМНІЙ ЖАБІ» Дік ніби просто розважається з парадоксами та логікою, відпочиваючи від мілітаризму та безнадійних людців. Персонажі прості і насправді зовсім не злі – їх цікавить лиш їх робота та істина, яка губиться в парадоксі, а як її довести, як не провівши справжній експеримент.

«КРИШТАЛЕВИЙ СКЛЕП». Про протистояння Терри та Марсу, а також пригоди землян на Червоній планеті у Діка багато історій, проте ця, здається, є однією з кращих серед таких оповідок. Динамічна пригода шпигунів і переслідування їх силами правопорядку. Малесенький детективчик.

Дік продовжує легкі безтурботні пригоди в другому оповіданні про доктора Лабіринта і безіменного оповідача. Після «Машини збереження» доктор винаходить оживлювач, завдяки якому, застосувавши закон достатнього подразнення, він надає життя неживим предметам – про це і йдеться в оповіданні «КОРОТКЕ ЩАСЛИВЕ ЖИТТЯ ОДНОГО КОРИЧНЕВОГО ЧЕРЕВИКА». Історія кумедна та невимушена й виглядає милою казочкою – вочевидь це знову був відпочинок автора.

«ТЕСЛЯ» – дуже сумне оповідання, до останнього речення сумне, а от це останнє речення повертає все інакше, проте сум нікуди не дівається, а доповнюється навіть трагізмом, коли автор обігрує одну всім відому біблійську подію.

«СПОСТЕРІГАЧ» – знову подорожі в часі і ігри з причинно-наслідковим зв’язком. Ця машина часу вже з’являлася в «Черепі», принаймні в подібній формі. Якимось чином саме це оповідання найкраще попереджає про те, що загравання з часом небезпечні, навіть якщо подорожуєш не в минуле (парадокс убитого дідуся, наприклад), а в майбутнє.

«ЧАС РОЗПЛАТИ» дещо перегукується з оповіданням «Чоловік-змінна» і воно таке ж чудове. Цікаво сплетений сюжет і, аби не перегляд екранізації раніше, він би дуже вразив. Фінал, звісно, дещо сухий, проте розвиток і динаміка заслуговують цілого роману, тим паче що тепер часова петля не існує сама по собі, а спланована, а тому інтрига ще більше приковує увагу.

«ВЕЛИКИЙ К» – це постапокаліптика і це, здається, перше оповідання, в якому Дік озвучує застереження щодо технологічного розвитку, коли штучний інтелект розвинеться і зрозуміє, що може бути сильнішим за людину – це й погубить людство.

«У САДУ» – найбільш непритаманне Діку оповідання, воно радше химерне, аніж фантастичне. І чи не вперше тут у ролі одної з основних дійових осіб з’являється дитина. Можливо в цій розповіді автор хотів виразити якийсь страх та невпевненість, пов’язані з власним життям, або ж просто обіграв античний сюжет.
На зміну науковій фантастиці Дік випробовує і фентезі у оповіданні «КОРОЛЬ ЕЛЬФІВ». Це мила та тепла історія, мораллю якої може бути те, що навіть на старості років не варто боятися змінити діяльність.

Чудовий трилер – «КОЛОНІЯ». Тривога та саспенс тримають увагу, а щасливі шляхи вирішення конфлікту з невідомими організмами падають у тінь після вирішень трагічних. Ну і фінал, звісно, такий, як я люблю. Аж навіть дивно, що це написав Дік.

Після «Короля ельфів» я і не надто здивувався, коли у «ТРОФЕЙНОМУ КОРАБЛІ» з’явилися натяки на інтерпретацію казки, проте був трохи розчарований. Однак, коли на всі таємниці впало світло, був приємно вражений, як Дік використав цікавий науковий факт, заплутавши і читача, і своїх героїв.

Оповідання «НЯНЯ» дещо виділяється на фоні інших, бо в ньому чітко проступає питання, для якого наукова фантастика –лиш фон, це питання комерційне, про те, що корпораціям невигідно випускати машини, які працюватимуть вічно. Хороші продажі забезпечує продукт, який потрібно періодично міняти. Якщо ж не власними силами робити неякісний продукт, то його псуватимуть конкуренти, забезпечуючи попит. Власне, так галузь торгівлі та послуг працює і зараз.

«ЛЕДІ, ЩО ПЕКЛА ПЕЧИВО» – одне з найжорстокіших оповідань цього тому. Це містика, трагічна містика з наївними дітьми і егоїстичними відьмами, а кінець історії не став би страшнішим, навіть коли би доля хлопця стала відома його батькам.

«ЗА ДВЕРЦЯТАМИ» – легенька історія чи то знову в жанрі містики, чи то магічного реалізму. Це оповідання коротеньке і, здається, це просто затишшя перед бурею, тобто перед наступним набагато більшим оповіданням.

«ДРУГА МОДЕЛЬ» – це суцільна параноя. Війна зазвичай викликає тотальну недовіру до дій ворога і навіть заклик до перемир’я може бути хитрим підступом, проте коли в конфлікт втручається третя сторона, яка прагне тільки вбивати, яка на голову вища в технологіях і яку не відрізнити від союзника, тотальна недовіра полонить всі думки і змушує приймати суперечливі, а інколи фатальні рішення. Але приємно було побачити, що Дік спроекціював роботів на людей, мовляв вбивати один одного – їхня натура.

«СВІТ ДЖОНА» – це продовження історії «Другої моделі», проте цього разу, хоч не відбулося без динамічних перестрілок, Дік вертається до однієї зі своїх улюблених тем – подорожей в часі, а також порушення часового континууму. Ефект метелика може бути непомітним в короткому проміжку часу і з дрібними деталями, проте коли змінюються важливі поворотні моменти історії і вони знаходяться в глибокому минулому, можна лиш уповати, що зміни будуть не надто кардинальні, проте навіть якщо й так, це може бути навіть на краще.

Не можу оминути увагою післямову Нати Гриценко, яка познайомила з деталями біографії, про котрі навіть не чув, і тепер автор в моїх очах здобув ще більше геніальності, але й трагізму долі теж прибавив. Цей чолов’яга брав сюжети з подій, думок, снів і загалом власного життя, а проте перетворив усе це на велику кількість світів, в яких не скажеш, що хочеш жити, але про які хочеться дізнаватися більше. Він був одним з тих людей, котрі створили двадцяте століття таким, яким воно лишилось в пам’яті, вершками його творів сповнена світова культура, але щоби наблизитись ближче, варто прочитати всі сторінки його світів. Ну і про саме видання варт сказати кілька слів: цупкий білосніжний папір, яскрава суперобкладинка, а під нею стримана чорна – такий набір не тільки важить в руках в прямому та переносному сенсі, але і додає книжковій поличці вишуканості та естетичності, таким не гріх і повихвалятися.

ГАРТ: Філіп Кіндред Дік. Повне зібрання короткої прози. Том 1

Популярні публікації

Дописи за темою

ГАРТ: Філіп Кіндред Дік. Повне зібрання короткої прози. Том 1

Олександр Гнатюк: «Із синтезу» Каролін Жорж

ГАРТ: Філіп Кіндред Дік. Повне зібрання короткої прози. Том 1

Здена Бобош: “Терор” Дена Сіммонса

Дік 1

ГАРТ: Філіп Кіндред Дік. Повне зібрання короткої прози. Том 1

ГАРТ: Філіп Кіндред Дік. Повне зібрання короткої прози. Том 1

Grumpy readerka: “Дев’ятий дім” Лі Бардуґо

Заколот. Невимовні культи

ГАРТ: “Заколот. Невимовні культи “

Падіння Орла

Анастасія Мироненко: “Падіння Орла” Андрія Гулкевича

Закон Ордену

Павло Задніпряний: “Закон Ордену”

ГАРТ: Філіп Кіндред Дік. Повне зібрання короткої прози. Том 1

#безцензури: «Беовульф»

ГАРТ: Філіп Кіндред Дік. Повне зібрання короткої прози. Том 1

Здена Тесличко: “Крига” Яцека Дукая

ГАРТ: Філіп Кіндред Дік. Повне зібрання короткої прози. Том 1

Анастасія Мироненко: “Машина” Дарії Піскозуб

ГАРТ: Філіп Кіндред Дік. Повне зібрання короткої прози. Том 1

#безцензури: «Сила коміксів»

ГАРТ: Філіп Кіндред Дік. Повне зібрання короткої прози. Том 1

#безцензури: «Щоденник 3»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори