ГАРТ: “Заколот. Невимовні культи “

Заколот. Невимовні культи
📜 Володимир Кузнєцов
📗 Заколот. Невимовні культи
📇 Видавництво Жупанського

Далеке майбутнє. Нова Імперія – об’єднане людство Землі, Місяця та Марсу – веде жорстоку боротьбу за власне існування. Її супротивники – потойбічні істоти з інших шарів Мультиверсу, її провідник – звільнений бог Ґаґантоа, що з прадавніх часів перебував у полоні на Землі. Бунтівним богом людству даровані технології міжпланетного сполучення, квантового обчислення та розподіленого інтелекту. Проте його вороги – то цивілізації істот з іншого простору-часу та Потойбічні боги. А також ті з людей, хто вважає обраний шлях хибним та руйнівним.

Одвічна дилема Людини – який шлях є істинним? Peromnia saecula saeculorum, світ без кінця – чи Bellum omnium contra omnes, війна без кінця?

Заколот завершено. Що ж… фух! Це було тяжко, проте приємно.

Аби з чогось розпочати, варто розділити наступне на дві частини – міфотворчу та науково-фантастичну. Отож почну з першого. Хвиля Лавкрафта українською прокотилася літературними теренами й наразі маємо наслідки цього лиха й пожинаємо їх, що не може не радувати. Володимир Кузнєцов, взявши за базу міфологію Лавкрафта, вплітає її в альтернативну історію, надаючи своєму твору структурованості (хоча навмисно позбавляючи цього в подачі частин). Повзучий Хаос своїми мацаками проникає у всі закапелки хроніки людства, позаземні та позасвітні істоти впливають на всі поворотні моменти історії, лавкрафтіанський горор стає ґрунтом світу Кузнєцова. Проте розвиваючи тему міфу не уникнути деталізації, а деталі скидають пелену таємничості і отого хтонічного жаху, таким чином, розкривши елементи світобудови міфу, дізнавшись певні таємниці, читач втрачає оту невідомість, яка тримає в напрузі протягом усього твору й лишається післясмаком. Не хочу сказати, що напруга відсутня – вона є, але не лавкрафтова, а ситуативна. Можливо автор і не мав на меті передати атмосферу горору вищезгаданого автора, а лише взяти його базис, тож у такому випадку я лише виклав свої спостереження.

Наукова-фантастика. Найперше хочу зауважити чудову назву корабля, яка чомусь мені нагадує два інші кораблики: «Ностромо», «Сулако», «Сінано»… А чом би й ні? Чим це не «Чужий»? Звісно, «Сінано» набагато більший та й персонал чисельніший, але ж космос, і потвора, що вибралася на волю… Від такого порівняння аж ностальгія та трепет. Та не лиш «Чужими», а й Воттсом тут чути, чого варта лиш нагромадженість термінами та незвичними порівняннями (найперше згадується порівняння кружляння зі сферою Дайсона – оригінально, проте гадав, що порівняння використовується задля наведення простого прикладу для пояснення складнішого явища, а тут було навпаки). Ще одним великоднім яйцем стали вампіри, хоча вони й дещо іншого походження, проте їх наявність в подібному творі важко не пов’язати з Воттсом. Окрема подяка за непоодинокі згадування наукових парадоксів, як то про кота Шредінгера, а що ще важливіше – парадокс корабля Тезея, який хоч жодного разу в тексті так і не назвався, проте мав місце в подіях з Окітою Содзі та Вольфрамом фон Зіверсом. Хотілося би ще більшого розкриття цієї теми, та книга не про це.

Оскільки маю технічну освіту, то наукова складова викликала в мене неабиякий інтерес, а тому в певних місцях з’являлися питання і навіть заперечення – це пропускалося, коли нюанс був потрібен сюжету, та були місця, де некоректність наукового факту не грала ролі, але, якщо то лиш я забагато начитався, то багато чого з цього ніхто й не помітить, а якщо це було зроблено навмисне, то автор ще той хитрун і влаштував квест в романі. Хоча (щойно знову переглянув це місце – про реліктове випромінювання від променя, що пройшов крізь Азію і Тихий океан), це лише питання спостерігача, в моєму випадку – з Землі, але будь я деінде, то ніяких неточностей.

Та окрім аналізу існують і прості емоційні враження, а вони лишаються в пам’яті набагато довше. Так отож. Продиратися крізь текст спочатку було важко, проте з часом це ставало все легше і легше, коли нагромаджувалися зв’язки між героями та розумілася хронологія подій, це немов процес засвоєння інформації в нейронах і укріплення синапсів між ними (отакі-от порівняння – набрався), хоча власне так воно є. Після першого шоку і призвичаєння до сетингу на черзі стало призвичаєння до манери подачі відносно героїв – Кузнєцов дуже акцентує увагу на внутрішніх відчуттях героїв, що коїться в них в голові, як почувається їхнє тіло, зазвичай (та що зазвичай – увесь роман) персонажі відчувають себе дискомфортно, кепсько, а то і зовсім нікудишньо й автор намагається це передати й читачеві, занурити його не тільки в ситуацію, а і в героя. Таким чином навіть невеликі епізоди розкриття героїв дали змогу їм співпереживати. Я читав у порядку подачі частин у книзі, а вони інколи йдуть хронологічно зворотно, тож це забезпечило моменти на кшталт «Ага! Так от хто вона!» або ж «То він ще тут був!» і тому оце от перебирання розділами виправдовує себе саме заради подібних моментів. Вагому дещицю розуміння дала хронологія подій наприкінці, витворивши структуру історії і якось розмістивши її по порядку, знайшовши причинно-наслідкові зв’язки. А ще кішка на обкладинці – єдиний в ній недолік, що вона одна, хочеться більше зображень, хочеться малюнків вампірів, «Сінано», Зіверса – це неабияк доповнило би витворені уявою образи.

Ну і висновки. Книга цікава й захоплює пропрацьованістю, а також непоєднуваними досі (принаймні в моєму читацькому досвіді) жанрами, зайде не всім, адже не знаючи більшості термінів можна втратити значну частину задоволення. Та це був лиш невеликий заколот, а поміж тим відбуваються події і поза кораблем «Сінано», про які хотілося би почути, почитати і пороздивлятись, тож чекаю продовження і бажаю успіхів автору.

Заколот
Популярні публікації

Дописи за темою

ГАРТ: "Заколот. Невимовні культи "

Андрій Ворон: “Танець недоумка” Ілларіона Павлюка

Керамічні серця

Grumpy readerka: “Керамічні серця” Наталії Матолінець

ГАРТ: "Заколот. Невимовні культи "

Фаетон – український соларпанк

Заколот. Невимовні культи

ГАРТ: “Заколот. Невимовні культи “

Падіння Орла

Анастасія Мироненко: “Падіння Орла” Андрія Гулкевича

ГАРТ: "Заколот. Невимовні культи "

Володимир Кузнєцов: “Колоніст. Бути людиною”

Наталія Щерба

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Наталія Щерба

Ігорь Баранько

Орда: постреальність, яка настала

ГАРТ: "Заколот. Невимовні культи "

Третя Паралель: «Орда» | Огляд мальопису, який виявився пророчим

ГАРТ: "Заколот. Невимовні культи "

Ігор Баранько: інтерв’ю з Володимиром Кузнєцовим для Бабая

J&B Comics

“Оджибве: Перший тотем” — анонс від J&B COMICS

ГАРТ: "Заколот. Невимовні культи "

Зоряна Фортеця: 42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше — Наталія Довгопол

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори