На пустельній ниві української манґа-індустрії, де після тривалої десятирічної посухи нарешті подекуди з’являються нові оази, проросла чергова квітка.
Видавництво Nashaidea врешті-решт вирішило потішити нас чимось окрім пухнастих кошенят і зглянувшись над дорослішою аудиторією, видало сейнен-манґу «Ательє Чаклунських Капелюхів».
Хайпу багато, (манґа зібрала купу всяких номінацій/нагород, включена до багатьох топів) та чи справді вартує вона того?
Спробуємо розібратися.
Як я вже писав вище, манґа призначена для сейнен-аудиторії (чоловіки віком від 18-и до 25-и років), і можливо в подальших томах це якось виправдається, однак том перший складає враження типової шьонен/шьоджьо історії і основне зацікавлення викличе саме в більш юного покоління читачів.
Видання вмістило в собі перших п’ять розділів і є свого роду введенням в сюжет та знайомством зі місцем в якому відбуваються події. Нам показують фентезійний світ в якому проживає юна головна героїня – Коко та знайомлять із рештою головних героїв. Однією із особливостей даних місць є магія і те, що володіють нею виключно обрані – чаклуни, із вродженими здібностями до чарів.
Головна героїня ж натомість з дитинства захоплюється магією і мріє стати чарівницею. Від вуличної торговки вона отримує книжку із закляттями та чарівну паличку і в підсумку застосовує одне із заклинань. За щасливим збігом обставин, чаклун Кіфлі, з яким вона напередодні цих подій познайомилася, рятує Коко. Але не рятує її матір. Врешті, та перетворюється на камінь. Ця подія визначає подальшу долю Коко і рухає сюжет. Дівчинка стане чаклункою та ученицею Кіфлі і спробує, осягнувши магічні знання, врятувати матір.
Перший том коротко знайомить нас із головними героями, але прописані вони напрочуд вдало, адже це коротке знайомство дозволяє досить чітко зрозуміти, що вони являють собою, їхні характер, мотивацію і навіть в певній мірі спрогнозувати їхні вчинки в подальшому. Коко, наприклад, – типовий приклад наполегливого і винахідливого протагоніста, з яким хочеться асоціювати себе читачу (не з дівчинкою 12-и років, а з її рисами характеру). Аґатта – цундеренка, яка зневажає Коко, вважаючи, що нова учениця незаслужено отримала те, заради чого вона працювала багато років. Вона вважає Коко ні на що нездатною, другосортною чарівницею. Але швидше за все, в подальшому Аґатта виявиться добрим та вірним другом. Також у нас є досить спокійна та відсторонена кудере (Річ) та активна і весела генкі (Тетія).
Авторка Камоме Шірахама закінчила факультет дизайну Токійського університету мистецтв, в подальшому працювала на різних посадах пов’язаних із малюванням, оформленням обкладинок, тощо. Тому, власне, не дивно, що малюнок в «Ательє» на дуже високому рівні.
Перш за все в очі кидається високий рівень деталізації героїв, що є мабуть однією із найвиразніших сторін манґи. Деталізація довколишнього оточення та світу в цілому теж не викликає питань.
Гарно промальовані дальні плани Ательє, нагір’я Дада чи чаклунських міст приносять візуальну насолоду.
Якщо говорити про сюжет, то він цікавий, але розвиток подій поки що неспішний і це логічно, все ж перед нами лише перший том. Кінцівка вийшла досить інтригуючою і впевнений, наступний том буде значно динамічніше і веселіше.
Окремо про видання від Nashaidea.
Після отримання примірника, першим що привернуло мою увагу, було пакування. Погодьтеся, книжечку, загорнуту в пергаментний папір тримати в руках значно приємніше, ніж якийсь целофан. Також видання може похвалитися матовою суперобкладинкою. Під час читання зауважень до якості друку не виникло, одруків мною також помічено не було (а читаю я все ж досить уважно). Поки що до наших видавництв в плані якості видань претензій нема і сподіватимемося, що так буде й надалі.
В підсумку, хочеться сказати, що манґа – дуже якісна і варта того, щоб бути видано. Витративши на неї свій час ви точно не шкодуватимете про це.
Популярні публікації
Максим Карповець: “Patience”
Максим Карповець: “The Sheriff of Babylon”
HeavyUA: Elfen Lied / Ельфійська пісня
Trip w/ Book: “I Hate Fairyland. Book One”
