Ярослава Стріха: Про український слід в історії “Мауса” Арта Шпіґельмана

Маус

Обіцяла розказати про український слід в історії "Мауса" Арта Шпіґельмана - розказую.

Ярослава Стріха

Отже, в чому полягало новаторство “Мауса”? Розширення сфери побутування візуальної розповіді у документальних свідченнях; поєднання поп-культурної або дитячої візуальної естетики з розповіддю про страшні події. Зараз ми це все сприймаємо без подиву, бо “Маус” дуже сильно змінив уявлення і про можливості коміксів, і про можливий вигляд літератури свідчення, але в 1980-х це виглядало дуже несподівано. Але це все не зовсім з повітря береться: Шпіґельманова мати, Андзя, колекціонувала самвидавні свідчення про Голокост і перевезла з Польщі до Швеції, а потім і США, величезну бібліотеку цих матеріалів, і Арт їх добре знав. (Мене чомусь дуже розчулила ця деталь, бо в “Маусі” ми не бачимо Андзі, дія відбувається вже після її самогубства, тож вона постійно профільтрована крізь розповідь свого чоловіка і сина, і ця бібліотека, не згадана в “Маусі” – але згадана в “Мета-Маусі” – це перше, що ми дізнаємося безпосередньо про неї. Вона збирала бібліотеку, вона не боялася повертатися в той досвід).

І зокрема в тій колекції самвидаву були два українські твори, де малюнок і слова – рівноважливі частини свідчення, а в одному автор ще й обирає мультяшний стиль. Ідеться про брошури “Ravensbruck – найбільший жіночий концентраційний табір в Німеччині” Олени Вітик-Войтович (1947) і “Альбум політв’язня” Палладія Осинки (псевдо Петра Балея, 1946). Тобто момент: перше знайомство маленького Шпіґельмана зі спогадами про німецькі концтабори – звісно, ще суто візуальне – відбувається не крізь призму Голокосту, а крізь призму ОУНівців з тих самих таборів, де сиділи його батьки (Вітик-Войтович – членкиня жіночої мережі ОУН(б) у Берліні, заарештована Гестапо в грудні 1942 року; Петро Балей теж член ОУН, за що й відсидів спершу в Березі-Картузькій, потім в Аушвіці; у 2001 році, між іншим, став почесним доктором НаУКМА).

Балей/Осинка ще й рефлексує свій вибір мультяшної естетики: “Життя в’язнів в німецьких концтаборах було занадто жахливе, щоб його можна було в цілості схопити в безпретенсіональних картинах автора “Альбуму Політ-в’язня” і занадто неймовірне для тих, що самі не перейшли цього пекла, щоби могли в цілості цю правду сприйняти. Бо ця правда була така неймовірна, що межувала з фантазією. Тому автор цієї першої частини “Альбуму Політ-в’язня” старався поза малими вийнятками підійти до цієї проблеми більше з гумористичного боку, ніж з трагічного, хоч уже саме схоплення фактів з гумористичною закраскою дає образ повного трагізму політ-в’язня німецького конц.табору. Мотиви, схоплені з життя та віддані в більшості карикатурами співтоваришів недолі автора, хай будуть пам’яткою для тих всіх, що перейшли це пекло на землі, а для кожного українця і чужинця хай послужать документом боротьби українського народу за його найвищі ідеали”.

І це використання абсурдного і комічного у трагічній розповіді вже дуже перегукується з тим, що робить Шпіґельман. При цьому і Вітик-Войтович, і Осинка/Балей вписують/вмальовують таборовий досвід не в контекст Голокосту, а в контекст боротьби й поневірянь українського народу – ну бо їхній досвід саме такий. Шпіґельман, якого в дитинстві вразили ці видання, схожі на фанзини, що передавали “оксюморон життя в таборі смерті”, експериментує зі схожими підходами, вже розповідаючи про Голокост. І є щось зворушливе в естетиці як проекті інклюзивному, де голоси людей з дуже різним досвідом – голоси, які інакше й не перетнулися б ніде – разом намацують нові способи говорити про нестерпне, про те, про що нібито говорити неможливо.

Перші три картинки – “Альбум”, останні три – “Ravensbruck”. 

Обидві брошури є на діаспоряні – дай бог здоров’ячка добрим людям, які дають нам змогу ознайомитися з дуже екзотичним самвидавом, який інакше був би втрачений для більшості читачів:

http://diasporiana.org.ua/memuari/16154-osinka-p-album-politv-yaznya/

http://diasporiana.org.ua/ukrainica/2268-vitik-voytovich-o-ravensbruck-naybilshiy-zhinochiy-kontsentratsiyniy-tabir-v-nimechchini/

Джерело

Популярні публікації

Інші ОГЛЯДИ

 
Як створити оригінальний Образ Героя для D&D

Апокрафтика: Як створити оригінальний Образ Героя для «Підземелля і Драконів»?

Marvel 1602

#безцензури: «Marvel 1602»

Класи D&D

Таверна Чванлива Чайка: Класи D&D. Спритник

Пані Небезпека

Третя Паралель: «Пані Небезпека» | Огляд коміксу

Вартові

Кіно-Не-Кіно: Хто на варті вартових Вартових?

Нескінченний Дендроґрам

Antigonius: Нескінченний Дендроґрам

Атака на титанів

Таємна АсамблейА: Акермани: біологічна зброя чи збій системи? | Правда про Леві та Мікасу [Атака титанів]

Ярослава Стріха: Про український слід в історії "Мауса" Арта Шпіґельмана

MikeTVUA: Хто такий революціонер Драґон?

Vox Machina. Початок

Кіно і люди: Що таке в біса Vox Machina і чому вас мають зацікавити їхні пригоди?

Ярослава Стріха: Про український слід в історії "Мауса" Арта Шпіґельмана

Апокрафтика: Друга ігрова сесія ДнД

Видозмінений вуглець

#безцензури: «Видозмінений вуглець»

Підвальний кінозал

Підвальний кінозал 2: Ґретель і Ґензель | Зворотній відлік | Ніщо

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Нам до вподоби Ваші думки, будь ласка, прокоментуйте :)x
()
x
Догори