Історія фентезі

Частина IV

Ісус Христос та героїчна смерть

Історія фентезі: Ісус Христос та героїчна смерть

Церква та людська особистість

Відносини монотеїстичної релігії з епосом є достатньо складними й суперечливими. І, власне, саме із цієї суперечливості й бере свій початок сучасне фентезі у тому вигляді, яким ми його знаємо. Річ у тому, що релігія проголосила Слово Боже єдиною справжньою силою у всесвіті. Але як же епос, який увесь побудований на возвеличувані сили особистості?

Чисто теоретично монотеїстична релігія ворожа до будь-якого епосу, бо герой, який накачав собі силу і почав себе вважати непереможним і всемогутнім, дуже вже схожий на одного неслухняного янгола. Але на практиці повністю стерти епос як такий на попіл виявилося настільки складною задачею, що ніхто так навсправжки й не узявся її виконувати. Значно легше виявилося епос примусити грати за своїми правилами.

Історія фентезі: Ісус Христос та героїчна смерть

Не можеш заборонити – очоль!

Власне навіть античний епос християнські монахи почали використовувати на свою корись ще у досить глибокому середньовіччі. Якщо вже так народу так подобаються сюжети про те, як герой махає мечем, знищуючи різних хтонічних чудовиськ – нехай слухають. Тільки додамо коментар, що насправді герой є втіленням певних християнських чеснот, а переможені чудовиська – це насправді певні гріхи.

А з місцевими північноєвропейськими легендами вийшло ще цікавіше. Оскільки записані та систематизовані вони не були, то при записі їх просто поступово переписали так, щоб герої діяли не просто у пошуку золота та жінок, а у боротьбі за перемогу християнських ідей. Із чисто зовнішньої точки зору герої у своїх пафосних промовах перед епічними битвами почали обов’язково згадувати Бога як джерело своєї сили. Серед епічних цацок на них з’явилися хрести та речі, які несуть святі мощі, а героїні, які чекають героїв із перемогою почали дуже ретельно молитися. Ну і священники як основне джерело переможної мудрості теж входять у сюжет.

Наприклад усім відома історія про короля Артура і лицарів круглого столу є по суті досить майстерною компіляцією із міфів місцевих, міфів античних та міфів християнських

Не можна сказати, що середньовічним сагам таке «ідеологічне щеплення» якось нашкодило. Скоріше навпаки. Поруч із героїчними вчинками вони почали робити добрі та злі діла, які зробили їх характери багатограннішими і цікавішими і дозволило вперше грати на протистоянні героїв добрих та героїв злих. Власне, лицарський роман – це перше місце, де у нас з’являються темні персонажі не як природні сили-функція і не як герої, які погані тільки тому, що саме зараз у них конфлікт інтересів із героєм головним. Лихі вони тому, що вірять у лихі речі. Або помилково вірять у них і за це їм прийде розплата.

Остання Битва проти Царства Божого

Але основна зміна відбулася у 11-12 століттях достатньо непомітно для поверхневого погляду. Річ у тім, що перевертаючи метафізичний світ з ніг на голову творці монотеїстичних релігій у якийсь момент перевернули місце розташування Золотого часу. Коли циклічний час домонотеїстичного світу тільки почав розриватися, людська свідомість цілком логічно розташувала «часи, коли усе було добре й усі були безсмертними» у минулому, про яке ніхто толком нічого не пам’ятає, але усі люблять. А оскільки розуміння циклічності ще не до кінця розпалося і моделлю усієї історії служила модель року, то цілком логічно, що від літа увесь міфічний простір мав рухатися до зими, коли усе помре, точніше, загине в останній битві, у якій не буде перемоги, але потім світ відродиться.

Історія фентезі: Ісус Христос та героїчна смерть

Для монотеїзму із його Божественним Задумом така конструкція, звичайно, була неприйнятною. План всемогутнього добра однозначно мав закінчуватися настанням абсолютного щастя для всіх і для кожного, а усі битви на шляху до Царства Божого мали закінчитися тільки перемогою сил добра. Власне, гепі-ендом ми теж завдячуємо християнській традиції. У цьому плані дуже показовою є Біблія, різні частини якої створювалися у різний час. Тому на її сторінках помістилися аж дві Золоті Доби – Едем Старого Заповіту, та Царство Боже Нового.

Але тут виникає проблема того, а чого герої мають гинути? У часи, коли Золота Доба була позаду, а Остання Битва – попереду усе було зрозуміло. Ми усі все одно помремо у битві, тому зробити це достойно – це єдиний можливий фінал для будь-якого героя, бо інакше не може бути. Але для чого помирати герою-християнину, у якого позаду морок Гріхопадіння, а попереду – Царство Боже?

Історія фентезі: Ісус Христос та героїчна смерть

Супергерой

І ось тут у гру конкретно у християнстві вступає його головний козир. У християн є свій власний епічний герой. Більше того, це єдиний легітимний герой з їх точки зору. Ісус Христос. Його суперздібність і, одночасно, подвиг – демонстрація абсолютної влади ідеї у вигляді того Слова, що було на початку, над самою основою Всесвіту. І у часи хтонічні, і у часи епічні смерть була абсолютно ніким не контрольвана і переривала будь-яку діяльність, яка несе невідворотні зміни. Ти можеш відроджуватися скільки завгодно у новому циклі, як квітка, що проростає навесні, але восени ти як та квітка згниєш і від твоїх здобутків нічого не залишиться.

Ісус Христос, як герой, кидає виклик цьому принципу. Спочатку він свідомо іде на смерть заради ідеї, а потім завдяки тому, що ця ідея – Слово Боже — відроджується, зберігаючи себе минулого. По суті це – ще одна перемога над хтонічним чудовиськом. Тільки от ані Гільгамешу, ані Геркулесу, ані Зігфріду перемога над самою Смертю і не снилася. Ісус не просто перемагає її у бою, він її просто ігнорує. Бо смерть, як частина плотського світу – ніщо, а ідея – усе.

Важливо також зауважити, що увесь сюжет про воскресіння багато в чому посилається на дохристиянські уявлення про відродження природи. Воскресіння Ісуса – це той самий процес, тільки тепер він лише слухняний інструмент вищих сил, а не всемогутня основа механізму Всесвіту.

Заради чого битися та померти?

Звичайно, що Ісус, не тільки як нав’язаний церквою авторитет, але і як найкрутіший герой, не може не бути рольовою моделлю для усіх героїв лицарських романів. І він не тільки затикає дірку у логіці, пов’язану зі смертю, але і надає усьому, що відбувається у просторі епічної оповіді, сенс та напругу, якої вона не знала до того. Лицарський роман, як епічний твір, перейняв у притчі принцип підкореності дій персонажа певним ідеям, і смерть за ідеали стала вершиною цього принципу. «Герой бився за Добро і героїчно загинув у битві, але добро перемогло» — це сюжет, без якого сучасне фентезі немислиме, але народився він таким ось незвичним способом, який я описав.

Той же Роланд, герой, з якого потім будуть списувати усіх фентезі-персонажів, у яких особливі стосунки із їхніми мечами, він же не просто так б’ється із сарацинами й гине, бо йому судилося загинути. Він гине за віру християнську, яка поєднує абстрактну ідею всемогутності Бога та моральності.

До речі історія Ісуса Христа, яка взагалі є головним сюжетом усієї західної літератури, подарувала нам ще й таке явище у фентезі, як воскресіння. Запрацювало воно тільки у сучасному фентезі й лицарському роману було невідомим, але, з усім тим, завжди треба пам’ятати, що те, що в усіх іграх закляття воскресіння, справжнього, а не у вигляді зомбі, знаходиться завжди у розділі магії світла – це не випадковість, а відгомін саме історії Ісуса Христа.

Історія фентезі: Ісус Христос та героїчна смерть

Історія фентезі: Ісус Христос та героїчна смерть

Шлях лицарського роману

Взагалі треба сказати, що лицарський роман, попри те, що він мав купу атрибутів, притаманних сучасному фентезі прямим і головним його предком не був. Він взагалі рухався від магії до реалізму. Якщо подивитися, то у цих романах стає все менше битв із чудовиськами і все більше подорожей різними країнами. Узяти хоча б не зовсім європейський, але дуже показовий сюжет «Лицаря у тигровій шкурі». Скільки там часу Таріел б’ється із чудовиськами, а скільки – вештається різними країнами, збираючи собі партію та шмотки? Поступово лицарський роман перероджується у пригодницький і, зрештою, його прямим нащадком є наукова фантастика, а не фентезі.

Історія фентезі: Ісус Христос та героїчна смерть

А фентезі просто у якийсь момент перейняло усі ці складні конструкції, народжені взаємодією християнської традиції й епосу із їх творінням світу, героями, епічними манатками, високими чи не дуже ідеалами, чудовиськами, і битвою Добра зі Злом, яка відбувається не тільки у фізичній, але й у моральній площині. Але це сталося значно пізніше.

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Будемо раді дізнатися Вашу думку про публікацію :)x
()
x
Догори