Історія фентезі

Частина VI

Доба просвітництва та фольклору

Історія фентезі: Доба просвітництва та фольклору

Фольклор у часи Відродження

Якщо література Відродження прямого відношення до становлення сучасного фентезі не мала, то в епоху Просвітництва відбулися події, які зібрали в єдине ціле більшість тих елементів, які згодом стали фентезі.

Поштовхом до всього став щораз вищий інтерес жителів Північної та Західної Європи до власної народної творчості. Взагалі легенди та міфи почали тут обробляти ще з пізнього середньовіччя і весь цей процес досить повільно ішов усю епоху Відродження. Старша Едда, легенди про короля Артура, легенди про Робін Гуда – усі ці твори, які стали основою сучасного фентезі ми у найдавнішій редакції знаємо переважно у тому вигляді, у якому їх зафіксували автори епохи Відродження.

Тут важливо зазначити, що фіксували вони їх скоріше з любові до усієї старовини, а не тому, що намагалися вичитати у них щось цікаве для подальшої творчості. Так само, перші, дуже маловідомі зараз збірки народних казок також з’явилися у часи Відродження. Чому аворів відродження не дуже цікавили власні казки? Бо вони шукали пізнання матеріальної основи Добра та Зла. А народні казки та легенди були або хтонічними, тобто поняття Добра та Зла у них були в принципі неможливими або епічними, і там моральність подій визначалася виключно за тим, як вони впливають на головних героїв. Саме тому грецька міфологія у поєднанні із християнською у цей період домінувала.

Історія фентезі: Доба просвітництва та фольклору

Просвітництво та націоналізм

Причиною зміни ситуації стали глобальні політичні зміни, що активно відбувалися у Європі. Купецтво та промисловість, що саме зароджувалася ставали все сильнішими, а лицарі – все слабкішими. У королів з’явився шанс нарешті встановити на своїх землях одноосібну владу, спираючись тепер не на ненадійних васалів, а на широкі маси буржуазії, що хотіли від короля єдиних законів і готові були за це оплачувати величезні наймані війська.

Відповідно руйнувалася і монополія католицької церкви на істину, яка багато століть була формою наддержавного контролю. Людина була мірою усіх речей і могла нарешті сама визначати, що у володіннях конкретного короля добре, а що – ні. Ось тільки усі розумні закони, які спиралися на досягнення найкращих умів епохи Відродження, нехтувалися людьми, які за своїми уявленнями про світ і людину у ньому не дуже сильно відійшли від традиційної сільської спільноти.

Однією із найнагальніших проблем будівництва нових держав стало донесення до дуже неосвічених мас населення тих речей, які були добре відомими освіченим людям. Просвітництво настільки захопило розум усіх освічених людей, що епоха ця саме за такою назвою і запам’яталася.

При цьому банкіри й ремісники, на яких тепер спирався абсолютний монарх, були зовсім не лицарі, завжди готові різати один одного тільки тому, що по іншому жити просто не вміли. Їм треба було пояснити, чому ж вороги їхнього короля, такі самі банкіри та ремісники, є їх ворогами. І ось тут загальноєвропейське Добро Відродження, народжене як синтез християнського та античного, явно було зайвим.

Людям треба було пояснити складні речі, спираючись на сюжети, які були відомими саме у цій місцевості, та у перспективі об’єднати усіх цих хитрих торгашів, які тільки й знали, що закони вільного ринку на єдину монолітну націю.

Історія фентезі: Доба просвітництва та фольклору

Шарль Перро

Цікаво, що спочатку народні казки цієї функції не виконували. У 17 столітті казка була модною розвагою численних салонів – місць де тоді тусувалися усі, хто хоч трохи вважав себе елітою. Причому казки в більшості своїй або вигадувалися на рівному місці, або запозичувалися з тієї ж таки античної літератури.

Логічно, що на чолі процесу стояла Франція – країна, у якій абсолютна монархія саме перебувала у розквіті. Людовик XIV, Король-Сонце десятиліттями світив своїм підданим, і тому мода на усе французьке у цьому суспільстві просто не могла не виникнути. Одною з перших, хто почав не просто писати казки, а саме обробляти народні сюжети, була Марі-Катрін Д’Онуа. У 1697 році вона випустила збірку казок, більшість з яких не сказати, щоб дуже відомі, але вони вже містять класичні образи королів, принцес та чаклунів, відомі нам із дитинства.

Історія фентезі: Доба просвітництва та фольклору

Майже одночасно із Д.Онуа свою, значно відомішу книгу казок випустив вже відомий на той час літератор Шарль Перро. Збірку прийнято називати «Казки матінки Гуски» і цікава вона одразу із кількох причин. Перша – це звичайно те, що ця зовсім невеличка збірка містить у собі більшість казок, які і формують у сучасної людини уявлення про казкову реальність. Саме П’єро виклав на папері «Сплячу красуню», «Червоного капелюшка», «Кота у чоботях», «Хлопчика-мізинчика», «Синю Бороду» та «Попелюшку», про фабулу та сюжет яких розповідати не має сенсу.

Історія фентезі: Доба просвітництва та фольклору

Народження літературної казки

І ось саме на прикладі «Казок матінки Гуски» дуже добре видно, що відбувалося із народними казками в процесі перетворення їх у казки літературні. Казки призначалися дітям і молодим людям, тож Перро позбавляв їх зайвої натуралістичності, притаманної казкам народним, і натомість наділяв їх мораллю, якої у народних казках бути не могло. Найкращий приклад тут – «Червоний капелюшок». Взагалі казка про дівчинку, вовка та бабусю зі щасливим кінцем, якою ми її знаємо, цей щасливий кінець набула відносно нещодавно, а у своєму «доп’єровському» варіанті вона читається як жахастик.

П’єро залишив у казці остаточну смерть бабусі та онуки у шлунку вовка, але таки прибрав із неї сцену, де вовк пригощає Червоного Капелюшка м’ясом бабусі, а та його їсть, нічого не підозрюючи. Цей цілком хтонічний елемент Перро був непотрібний, зате він розмістив у казці посил цілком у дусі Відродження та Просвітництва: «дітям та молодим дівчатам, щоб не потрапити у халепу, не варто слухати «Сірого Вовка», якого вони випадково зустріли на вулиці і який їм так багато цікавого розповідає»

Казки П’єро мали шалений успіх, і казка та казкарі набрали тієї шаленої популярності, яка не стихає дотепер. При цьому прагнення звернутися саме до французької народної казки не тільки породили аналогічні пошуки у інших країнах, але і народили казку авторську. Річ у тому, що серед казок, які Шарль Перро записав, змінивши для своїх потреб, була і «Ріке-чубчик», яку він написав власноруч. Казки, як вже було сказано, писали й до того, але тепер казкарі вивчили, як казки складає народ, і навчилися імітувати цей процес настільки вдало, що тепер відрізнити казку літературну від народної майже неможливо.

Чудовий приклад народився майже одразу після опублікування «Казок матінки Гуски». «Красуню і чудовисько» ми сприймаємо в одному ряду із казками Шарля Перро. Але ж до нього вона немає жодного відношення. Взагалі-то корені цієї казки знову ж таки ховаються в античному міфі про Амура та Психею, але нами казка сприймається як суто західноєвропейська, бо у тому вигляді, як ми її знаємо вперше опублікована вона Габріелою-Сюзан Барбо де Вільнев у 1740 році.

Історія фентезі: Доба просвітництва та фольклору

Збірки казок

Цікаво, що саме у Франції на початку 18 століття при тому ж таки Людовіку XIV вперше у Європі була таки опублікована збірка арабських казок «Тисяча й одна ніч». Цікаво, що цілком ренесансна за своїм духом книга, остаточно складена за кілька століть до того у Єгипті до того повністю європейськими мовами не видавалася.

Історія фентезі: Доба просвітництва та фольклору

Хоча середземноморські купці казки просто не могли не чути принаймні за два століття до Перро. І скоріш за все окремі казки звідти були чудово відомі у Європі, бо історії явно написані під їх впливом можна зустріти і у «Декамероні» і у салонних казках 17 століття.

Звичайно, що у 18 столітті ці казки вже звучали як екзотика і явно сама книга (насправді 12 книг, бо Шахерезада на той момент мешканцям арабських країн свої казки розповідала вже кілька століть) була опублікована саме на хвилі популярності Перро. При чому за маштабом арабська народна творчість явно переважала французьку попри те, що несла у собі ряд ознак, які у європейських казках вже не могли бути присутні. Це мало два наслідки: європейці почали значно активніше збирати власні казки, а ми зараз вважаємо, що усі «неєвропейські» казки в середньому значно жорстокіші за європейські.

Історія фентезі: Доба просвітництва та фольклору

Ці уявлення абсолютно хибні. Усі народні казки, що українські, що французькі, що японські, що арабські, що африканські – усі вони діти однієї і тієї ж хтонічної свідомості людей у якій немає конструкції про перемогу добра над злом, до якої органічно чіпляється моралізаторський комплекс. Різниця між африканськими та європейськими казками у том, що у нас перші записували із мінімальною цензурою, а другі під вищевказану схему (яка насправді дитя епохи Відродження) підганяли послідовники Шарля Перро та братів Грімм, про яких мова піде далі.

Історія фентезі: Доба просвітництва та фольклору

Брати Грімм

Якоб та Вільгельм Грімми були німцями й жили на століття пізніше за Шарля Перро. За це століття у Європі змінилося багато чого. Встиг впасти французький абсолютизм і укріпилися абсолютизми інші. Збирання фольклору з експерименту, яким це було для Перро, стало загальною практикою та вже було, у тому числі й самими Гріммами, покладено початок науковому вивченню народних казок і була розроблена класифікація.

Головна різниця між братами Грімм та Шарлем Перро саме і полягала у тому, що вони вже не писали народну казку, а показували німецькому народові, який на той момент був розділений між різними державами, його власну культуру.

Результат був досить цікавий. Збірка казок у Гріммів вийшла значно товщою, ніж у Перро – два томи загальною кількістю понад 150 оповідок. При цьому на початку вони казки майже не цензурували, але включили до свого збірника і ті, що були відомі у Перро. Крім того, на початку 19 століття Грімми видали збірку із більш ніж 500 німецьких легенд.

Одним словом, це була вже не салонна розвага, а серйозна наукова праця. Але вона набула такої популярності як у Німеччині, так і за її межами, що дуже скоро стала сприйматися просто як головна європейська збірка казок. Тож, в середині 19 століття казки у ній відредагували, прибравши звідти усі криваві подробиці.

Історія фентезі: Доба просвітництва та фольклору

Казки братів Грім – це те, від чого відштовхуватимуться спочатку автори літературних казок 19 століття, а потім і автори фентезі. Достатньо сказати, що Якоб та Вільгельм доповнили вже відомі сюжети Перро «Рапунцеллю», «Гензель та Гретель» та багатьма іншими.

Історія фентезі: Доба просвітництва та фольклору

Андерсон та європейська казкова традиція

На початок 19 століття європейці так добре розібралися у тому, як влаштована народна казка, що тепер стало можливим збірки, подібні до тих, що випускали Перро та брати Грімм, писати й самостійно, причому, теоретично, казки могли б бути навіть цікавішими. Лишалося тільки знайти людину, яка б це знання втілила у книгу казок. І така людина знайшлася. Молодий данець на ім’я Ганс Крістіан Андерсон першу свою казку написав, коли йому не було і 30. А вже у 1840-ві роки він був всесвітньо відомим казкарем, твори якого стали втіленням принципу підпорядкування народних мотивів ідеям гуманізму, народженим Відродженням.

Історія фентезі: Доба просвітництва та фольклору

У казках добро завжди перемагає зло, а герої вчать нас тому, що треба робити. Ми настільки звикли до природності цього твердження, що не замислюємося над тим, що по суті остаточно затвердилося воно лише якісь два століття тому. І шлях до «Гидкого каченяти», «Русалоньки» чи «Дюймовочки» почався із казки, яка взагалі добра від зла не відрізняла. І довелося спочатку навчити героїв взагалі бути особистостями, потім народити християнське світосприйняття і навчити героїв літературних творів керуватися взагалі хоч якоюсь мораллю. Потім треба було відділити уявлення про абсолютне добро та зло від віри й потім вже ось цим нарешті отриманим уявленням про добро та зло модифікувати традиційну казку, отримавши те, що ми звикли нею вважати.

Класична казка насправді схожа на кукурудзу чи моркву у тому плані, що вигляд цих овочів ви теж звикли вважати природнім, хоча від тих рослин, які ми можемо зустріти у природі вони відрізняються надзвичайно сильно, а вигляд їх – результат тривалих змін, цілеспрямовано здійснених людиною. Так саме із казкою, але процес її перетворення у фентезі тільки розпочинався.

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Популярні публікації

Дописи за темою

0
Будемо раді дізнатися Вашу думку про публікацію :)x
()
x
Догори