Історія фентезі

Частина VIII

Відкриття Країни Чудес

Історія фентезі: Відкриття Країни Чудес

Земля за морем

У середині 19 століття казкарям стало відверто не вистачати місця для їхніх чарівних сюжетів, які ставали все складнішими й багатшими. Варто пам’ятати, що 19 століття – це ще й період, коли наука зривала завісу таємничості з одного явища природи за іншим. І місця для чудес прямо поруч із домом ставало все менше.

На щастя вихід був. Його майбутнє фентезі позичило у свого дальнього родича – пригодницької літератури. Ще на початку 18 століття публіцист Джонатан Свіфт опублікував свої “Пригоди Ґуллівера“, у яких однозначно показав, що незвичайні країни можна знайти, якщо поплисти кудись далеко за море. При цьому треба розуміти тонкощі цієї книги. По суті це переосмислення пригод Сіндбада-мореплавця. При цьому квестом вони по суті не є. Лемюель Ґулівер не здійснює, подібно до героя “Божественної комедії” подорожі, яка відбувається на фоні грандіозних і наділених розумінням Добра і Зла подій. Не змінюється в процесі подорожі. Бо шлях Ґуллівера через Ліліпутію, Бробдингнег, Лапуту, Бальнибарби та інші чарівні країни по суті писався як соціальна сатира. Свіфт конструював незвичайні країни виключно задля висміювання проблем країн реальних.

Але для фентезі важливе у “Пригодах Ґуллівера” те, що вже на початку 19 століття вони сприймалися переважно не як сатира, а як пригодницька література. Попит на пригодницькі книги для дітей був настільки великий, що породив моду на адаптації дорослих книг для дітей. Найяскравіший приклад тут – “Робінзон Крузо“. На момент опублікування у 1719 році це був цілком собі дорослий survival horror у достатньо фантастичному антуражі. Але вже на початку 19 століття його читали вже переважно діти та підлітки й переважно у вигляді адаптацій. Дійшло до того, що у 1812 році Йоган Давід Вісс опублікував дитячу книжку “Швейцарська сім’я Робінзонів“, яка до фентезі не мала жодного стосунку, крім того, що просигналізувала усім: за краєм відомого світу знаходяться не жахи, яких треба боятися, а пригоди, до яких треба прагнути.

Історія фентезі: Відкриття Країни Чудес

Троянда та кільце

Більшу частину історії людства територія казки була територією небезпеки. Від палеолітичного вогнища і до Шарля Перро дітей і дорослих вчили боятися усього чарівного, бо чарівне було небезпечним. Але у 19 столітті цікаві пригоди почали переважати небезпеку, і казка несподівано стала місцем, куди усі прагнули попасти.

Свіфт навчив письменників, що десь в туманній далечі завжди можна знайти землю, яку можна населити тими чудесами, які тобі треба. І нехай на реальній землі з початку вісімнадцятого по середину 19 століття кількість таких місць неухильно зменшувалася, казкарі розв’язали цю проблему, просто остаточно відмовившись від прив’язки до реальної географії.

Одним із перших це зробив Вільям Текерей, який у 1855 році опублікував казку “Троянда та кільце“. Читачі казки вже чудово розуміли, що ніякого королівства Пафлагонія не існує. Але у тому королівстві хоч і лишилася деяка умовність казки, але королі, графині, принци, принцеси, селяни та феї, що його населяли, вже взаємодіяли приблизно так, як люди у житті, із тією тільки різницею, що усвідомлювали, що живуть у чарівному світі, який був скроєний за традиціями, які на той час вже склалися: з обов’язковою перемогою добра над злом, чарівниками та чарівними предметами тощо.

Історія фентезі: Відкриття Країни Чудес

Ендрю Ленґ

При цьому варто сказати, що реалізм у Текерея все ще переважає казкову складову. Воно і не дивно, оскільки сам Текерей був, в першу чергу, колегою Свіфта по цеху сатириків і відомий у першу чергу своїм “Ярмарком марнославства“. А ось Ендрю Ленґ, що почав писати казки для дітей років так через 20 після “Кільця і троянди”, вже був професійним філологом. І його казки, яких він випустив дуже багато, вже ґрунтувалися на фольклорній традиції, хоча своїми героями Ленґ вже крутив як йому хочеться і не дивився ні на які казкові умовності.

Ну, хіба що добро лишилося добром, а зло – злом, але боротьба між ними відбувається вже з урахуванням усього того, що про Добро та Зло виявили Шекспір із Сервантесом. І ось вже у найвідомішій казці Ленґа “Принц Пріджіо” перед нами постає королівство Пантуфлія, якого ніде немає на карті світу й у якому існують чарівники та чарівні предмети, яких у нашому світі не може бути не є умовним. У ньому є своя просторова протяжність, можна намалювати його карту, якою буде подорожувати Пріджіо. Але у ньому є і часова протяжність. Принаймні внутрішня умовність часу зникла. Тобто між подіями всередині самої казки вже не скільки завгодно часу, а цілком конкретні періоди.

Історія фентезі: Відкриття Країни Чудес

Народження Країни Чудес

Фактично саме у цей час народилося таке фундаментальне поняття фентезі як Чарівна Країна. Не околиця нашого світу, у якій все ще діє чародійство, а абсолютно окремий світ, який ні в чому не поступається нашому у важливості і складності, але у якому діють геть не такі закони, як у нас. Чи не зовсім такі.

Країна Чудес має бути глобальною та переконливою. У створенні глобального казкового світу, у який віриш, не було рівних шотландському казкарю, сучаснику Текерея та Ленґа, Джорджу Макдональду.

Прикладом творчості Макдональда може слугувати казка “Загублена принцеса”. Це достатньо складна і сюжетно заплутана історія про двох дівчат, принцесу та пастушку, які обидві виросли зіпсованими та жорстокими, але на шляху у них встала таємнича жінка, яка послідовно викрала їх та відправила у магічні пригоди, із яких одна дівчина повернулася зміненою на краще, а інша – так і не змінилася.

Історія фентезі: Відкриття Країни Чудес

Саме твір Макдональда можна розглядати як модель класичної казки із заплутаними пригодами та моральними дилемами. І не дивно, що саме на нього через багато років будуть орієнтуватися Толкін та Льюїс при написанні своїх творів. Цікаво також те, що одна з казок Макдональда називається “Принцеса та ґоблін“, і це одна з перших появ цих істот у сучасній літературі.

Абсурдна реальність

Але у Країни Чудес як у окремого світу була одна проблема, яка ніяк не давала казкарям спокою. Так, правила у казці відрізняються від реального життя. Але наскільки сильно вони мають відрізнятися. Фольклористи 19-ого століття вже достатньо чітко розуміли, що уся чарівна реальність народних казок базується на хибних уявленнях про навколишній світ минулого.

Та якщо ми вміємо збирати й розбирати казкові елементи як конструктор та за їх допомогою змінювати найфундаментальніші закони світу так, що вони будуть суперечити нашому щоденному досвіду, то як далеко ми можемо зайти на цьому шляху?

Відповідь на це питання дала дитяча література абсурду, популярна у другій половині 19-ого століття. А вершиною цієї літератури вважається Едвард Лір. Саме він продемонстрував усьому світові, наскільки абсурдною з точки зору логіки може бути реальність казки, якщо у своїй грі із казковими елементами ми остаточно відмовляємося від правил нашого світу. Переповідати абсурдні вірші Ліра не має сенсу, тут просто треба давати цитату:

I треба ж придумати, не поліниться —
На голову дід надягнув... паляницю!
Із сірих мишей, хвосток до хвосточка,
Була в нього сплетена тепла сорочка.
Він мав черевики з кролячої шкурки,
Панчохи позичив у гуски чи в курки,
З котлет відбивних — жилет і штани,
А ґудзики — з різної садовини,
З млинців — оторочене джемом пальто,
I пояс — нанизаних коржиків сто,
А щоб на усе оте дощ не полився,
Нап'яв дід плаща з капустяного листя.

Очевидно, що у кожному вірші Лір створював свою, абсолютно незалежну, але дуже переконливу реальність, шукати у якій логіку просто небезпечно для психіки, але яка виглядає надзвичайно яскраво. Та якщо ви думаєте, що цей прийом годиться тільки для коротеньких віршиків, то про Країну Чудес.

До основи основ казки

У 1855 році 23-річний Чарльз Доджсон, який видавав для своїх родичів рукописний часопис розмістив на його сторінках чотири рядки під заголовком “англосаксонський вірш” назавжи переплюнувши усіх можливих абсурдистів майбутнього.

Twas brillig, and the slithy toves
Did gyre and gimble in the wabe;
All mimsy were the borogoves,
And the mome raths outgrabe.

***

Був смажень, і швимкі яски
Спіралили в кружві,
І марамулькали псашки,
Як трулі долові.

Тільки цим чотирьом рядкам Льюїса Керола, як почав називати себе Доджсон, присвячено чимало довжелезних статей, а він же потім ще створив на основі цих рядків поему Jabberwocky, навіть назва якої просто не має єдино правильного та адекватного перекладу.

Що ж зробив Керол? У його часи британці, як і усі європейці ретельно досліджували власний фольклор, і створювали на його основі нові сюжети. При цьому казки розбирали до базових понять: “закляття”, “дракон”, “рицар”, “ельф” і збирали із них щось нове. І, власне, ці базові поняття і були тією основою, завдяки яким читачі одразу розуміли абсолютно нові казки. Але ці базові поняття по суті своїй були лише певними словами, які у повсякденному житті не вживалися і чітко маркували казку. Чому “мавка” та “вій” так називаються? А Котигорошка з Бабою-Ягою ми чому собі одразу уявляємо, хоча не завжди імена можемо розтлумачити?

Тож, Керол пішов далі за інших казкарів і розібрав на складові слова, що характерні для казки, подивився, як вони влаштовані, та наробив із нових та старих коренів слів нових базових казкових понять, причому створив не тільки іменники, але і прислівники та дієслова за всіма правилами мови. А потім склав із “нереальних” слів типову казкову поему. Поему, значення окремих слів у якій майже ніхто не розуміє, але яка створює яскраві образи у голові читача.

Реальність Керола

Усю творчість Керола треба розглядати на основі “Курзу-верзу” (чи “Бурмоковта“, обидва переклади назви будуть точними), як його ще перекладають. Бо уся вона сповнена “розбиранням” і “збиранням” фентезійних понять різної глибини. Найважливіше, що показав Керол усім авторам фентезі у майбутньому: сама мова є інструментом для створення казкової реальності. Тут достатньо згадати слово vorpal з тієї самої поеми, яке пролізло аж у комп’ютерні ігри. Що таке це “ворпал” не знає ніхто, зрозуміло, що це щось гостро-смертоносне, але контекст, у рамках якого воно має такі властивості, існує лише всередині самої поеми Керола.

Історія фентезі: Відкриття Країни Чудес

У сучасних комп’ютерних іграх навигадували купу усілякої унікальної зброї: і вогняна, і крижана, і та, що б’є блискавкою, і те, що отруйне. Усе це достатньо загальні поняття, які може вигадати хто завгодно. І тільки vorpal blade є конкретною алюзією до конкретного автора і при цьому не має перекладу. Зазвичай це якась рідкісна зброя, здатна читерським способом завдавати критичного удару найстрашнішим чудовиськам.

Історія фентезі: Відкриття Країни Чудес

І так Керол написав усі свої твори. Щоправда, Країна Чудес та Задзеркалля до гри зі словами майже не доходять. Зазвичай у читача кипить мозок вже від того, що усе, що відбувається із Алісою абсурдно, але при цьому логічно і створює цілісну картину. Якщо рухатися від нашої реальності все далі і далі у чудеса, то опиняєшся у Країні Чудес Керола, де може бути все, що завгодно. Чи не може бути нічого. У рамках нашої логіки ми не здатні відповісти на це питання, а внутрішня логіка твору – це Чеширський Кіт.

Історія фентезі: Відкриття Країни Чудес

До речі в кінці своєї письменницької кар’єри Керол таки створив твір, що має безпосереднє відношення до сучасного фентезі – “Сильвію та Бруно” у якому хлопець та дівчинка то потрапляють до чарівної країни ельфів, то повертаються до сучасної авторові Англії. І ось ці переходи вже – чисте фентезі, яке випередило свій час. Але то вже не мало значення, бо Країну Чудес вже було створено і лишалося тільки населити його фентезійним сюжетом.

Підписатися
Повідомляти про
2 Коментарі
старі
нові популярні
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

Дуже красиво оформлено, картина дівчини та замку чарівна, не знаю де відкопали, але вона крута. Не в тему дракон, що пливе. Він тільки підбішував. Стаття про історію Країни Чудес зроблена на славу. Я і не усвідомлював про такі деталі створення Аліси та її передумови. Ну і тут ще зіграло те, що я обожнюю фентезі. Малюнки найвищої якості. Компашка Аліси взагалі наче взята з коміксу. Іще одне: зручний зміст і вдумливо зроблений.

2
0
Будемо раді дізнатися Вашу думку про публікацію :)x
()
x
Догори