Скажу чесно, я не читав оригінальні романи Конана Дойла. Я знаю про легендарного детектива з кількох екранізацій і в принципі завдяки медіа-шуму. Але, як мені пояснили, ця історія абсолютно самостійна, тому порівнювати її з прозою не обов’язково. Тому цього разу огляд буде , здебільшого, не про сюжетну складову, а про малюнок. Оооо так, тут є про що поговорити! 🕵🏻♂️🧧🔍
Історія починається, як це прийнято, з незвичайної ситуації. Чоловік біжить вулицями Лондона вночі, а зранку його приводять в офіс славнозвісному дуету. Взагалі не пам’ятаючи що, де і як, Шерлок вмить зумів скласти рапорт того, що сталося з цим чоловіком. Обставини його появи на вулиці та те, в якому стані його привели до кабінету детективів, зацікавили Шерлока і він взявся за цю справу. Тепер, ми разом з головними героями маємо зрозуміти що сталося та хто скоїв злочини, які мали місце вночі 7 листопада 1890-го року. Як це прийнято, історії про Шерлока Голмса балансують між цікавою детективною історією та особистістю самого героя. Або героїв. І, як це було в усіх спробах екранізації творів Конана Дойла, завжди вдається передати цікавий вид стосунків між Шерлоком та Вотсоном. Дотепні та іноді чорнушні діалоги є, все на місці. Ну і посилання на оригінальні твори. Хоч я і не читав їх, але навіть я зміг знайти кілька досить очевидних деталей.
Мене захопила ця графіка. Вона дуже оригінальна, такого я ще не бачив ніде. Люди тут виглядають так, ніби їх виточили з дерева. Може ви знаєте як деякі люди роблять ляльки, грубо, ножем. Можливо чиїсь дідусі таке робили. Як на мене – це доречний та цікавий прийом. Саме завдяки цій манері малюнку ми, разом з Шерлоком, можемо робити висновки посилаючись на зовнішность людей та гадати, чи причетні вони до злочинів, який в них бекґраунд, який в них стиль життя. Це не єдина гра з формами, яку дозволив собі Бенуа Даан. Тут багато, я б назвав це, гібридних композицій на сторінках. Під цим я маю на увазі, що композиція фреймів зроблена так, що вона вписується в інший, надмалюнок, який також є елементом оповіді. Словами важко пояснити, на світлині, де Шерлок читає газету, має бути зрозуміло що саме мається на увазі. Діалоги, деталі, цікаві ракурси… Також, з стилістичних рішень, мені сподобалась одна деталь. З сценарної точки зору Сіріл вимушує нас зайняти місце Шерлока, або ж Вотсона, залежно від ситуації. На кожній сторінці ми бачимо нові деталі справи, нові докази. Усе це пронизане червоною ниткою. Буквально. Коли ми зустрічаємося з жертвою злочину, з цього моменту з’являється новий елемент – червона стрічка, яка біжить собі скрізь всі сторінки. Залежно від її розташування автори направляють очі читача у потрібний напрямок. Іноді бувають інтерактивні елементи, коли треба гортати сторінки та дивитися на схеми з різних сторінок, щоб отримати портрет. Ще був момент, коли треба було подивитися на сторінку на просвіті. Це все дуже якісно зроблено.
До речі про якість. Я вже призвичаївся хвалити якість видань Nasha Idea, і не зраджуватиму собі у цьому і зараз. Вони знову зробили щось неймовірне. Великоформатний мальопис. Цупкий папір з гарною палітрою кольорів (все дуже яскраво, хоч стилістично це сепія). Отвір на обкладинці. І переклад, звісно. Як завжди. Тут був персонаж з дуже цікавою говіркою, яку дуже кумедно було адаптовано Ганною Кирієнко.
У висновку хочу сказати, що ця історія буде однаково чудовим подарунком для тих, хто добре знайомий з персонажами Дойла, а також тим, хто знає їх досить поверхнево або навіть не читав першоджерело. Дуже чекаю на видання другого тому!
Інші огляди мальопису
Популярні публікації
