ІСОЛА

Том I

Відгук на мальопис

📜 Бренден Флетчер
🎨 Карл Кершель, MSassyK
📗 «Ісола. Том 1. Делюкс-видання»
✍ Переклад: Віталій Данмер

📇 Видавництво: LANTSUTA

Королеву Ольвін було зраджено та перетворено на тигрицю її рідним братом. Тепер, коли вона стала вигнанкою зі свого власного королівства Маар, її єдиним союзником залишається лише вірна капітанка королівської варти на ймення Рук. Заради повернення трону вони разом вирушать до потойбічного світу, що зветься Ісола, на шляху до якого на них чекатиме багато небезпек.

Просто зараз я максимально стримую себе, що не перетворити подальший текст у суцільний набір захоплень та похвал – настільки потужним є перше враження від читання Ісоли. І друге. І третє. Це, звісно, не означає, що мальопис є бездоганним, ні – але означає, що сильні сторони його достатньо яскраві, щоб слабкі сором’язливо відступили на другий план, намагаючись стати якомога непомітнішими.

Але, все за порядком.

Перш за все, неймовірно тішить той факт, що як не буяли в Україні локдауновий ковід та ватний реваншизм, 2020-й подарував поціновувача графічної прози чимало препотужних видань, які просто зобов’язані бути на полиці у кожного. Це і Орда, і Болотна Істота, і Одна весна в Чорнобилі, і другий том Монстриці. Візуально вражають і Чужі. Мертва Орбіта, а серед україномовної манґи окремою зірочкою сяє Ательє Чаклунських Капелюхів. Кожна з названих робіт є сама собі діамантом, і про всі варто висловитися окремо, але особисто для мене Ісола задала планку, якої вкрай важко буде досягти. Навіть маючи згаданих вище конкурентів, цей мальопис може поступитися їм тільки на теренах суб’єктивізму – бо всі ми різні, і кожному до душі щось своє. Утім, за багатьма параметрами саме Ісола є найбільш візуально вражаючим мальописом, виданим у 2020-му. І тому є об’єктивні причини.

Ісола — екзотичне трайбал-фентезі

Ісола — екзотичне трайбал-фентезі

Сценарист Брендон Флетчер та художник Карл Кершель є не просто титулованими співавторами. Це друзі дитинства, і захоплення мальованими історіями є їхньою спільною рисою, чимось, що вони підтримували і розвивали один в одному. Тому Ісола — не просто черговий проєкт, що народився в одного з них, був схвалений видавцем і пішов у виробництво. Це спільна ідея, яка формувалася та еволюціонувала довгі роки, дуже поступово набуваючи форми й сповнюючись сенсами. Колористка Мішель Ассарасакорн (під псевдо Msassyk) також має довгу історію співпраці з цією парочкою, і тому для Ісоли стала не просто технічним виконавцем, а повноцінною творчою одиницею, внесок якої є дуже помітним. Власне тому вона, всупереч традиції, вказана серед авторів на обкладинці. І саме ця потужна триєдиність відчувається одразу й захоплює щиро та невідворотно.

Висока деталізація малюнка, чудова робота з кадром та динамікою сторінок, розвороти, від яких перехоплює подих, спокійний та розмірений сторітелінг, збудований на сотнях дрібничок, майстерна гра кольорової гами, що дуже природно перетікає з одного стану в інший, підкреслюючи зміни настрою та течії сюжету, що робить і без того разючий світ ще більш фантасмагоричним та химерним. Усе це — то численні гачки, на які поступово ловиться читач, щоб залишитися з цією роботою до останньої сторінки.

Світ Ісоли — це таке собі трайбал-фентезі, екзотичне і непересічне, таке, що дихає африканською племінною естетикою, в яку органічно введені окремі елементи європейськості. Тут немає жорсткого домінування людини над природою, навпаки, людські держави виглядають малими острівцями, оточеними необорним царством Природи. Відчуття, що події розгортаються десь в екваторіальних джунглях Африки, утворюється швидко і тримається до кінця. 

Через характерну американську школу малюнку та схожі антуражні рішення, у вас можуть також виникнути паралелі з Принцом Драконом, серіалом від авторів славетного Аватара. Утім Принц Дракон є куди більш масовим продуктом, сповненим речей “щоб подобатися”, так само як надмірними сюжетними спрощеннями у намаганні зробити “Гру престолів 10+”. І от саме в такому порівнянні добре помітно, що Ісола не була замислена “комерційно сталим продуктом” — вона дозволяє собі фокусуватися на конкретних речах, розставляти важливі для авторів акценти й навіть якоюсь мірою “перебувати в непевності” щодо того, куди ж таки йти далі. 

І тут ми виходимо на більш серйозного візаві, якого не можна не згадати, розповідаючи про Ісолу. Звісно, це Монстриця — титулована, визнана й улюблена як читачами, так і критиками. Вкрай важко сперечатися з такою роботою, тим більш, що її ми маємо 30+ випусків проти 10 в Ісолі – і, якщо розібратися, це не є на користь саме Монстриці, яка дуже помітно видихається, відверто не дотягуючи до себе ж минулої, як в плані сюжету, так і малюнку. Утім, особисто для мене, це твори, що, принаймні, знаходяться одному полі. Певним чином, Ісолу навіть можна назвати “Монстрицею-лайт”, перш за все — через те, що вона не вдається до ґуро, матюків та антигероїв — коротше, усього того, що складає сюжетний кістяк Монстриці. Ще одним аспектом лайтовості Ісоли у порівнянні з творінням Марджорі Лю та Сани Такеди є сюжет. І тут ми торкаємося фактично до головної претензії, яка може виникнути у більшості читачів.

Ісола — екзотичне трайбал-фентезі
Ми обрали цю серію в першу чергу за унікальний по красоті малюнок та цікавий сюжет.

Ліцензію отримувати було не просто, очікували на відповідь якийсь час. Казали, що на цю серію ще є заявки. Та нам все ж таки вдалося отримати цю ліцензію.
Ісола — екзотичне трайбал-фентезі
Lantsuta Publisher
Ісола — екзотичне трайбал-фентезі

Ісола не намагається захопити вашу увагу візуально-наративним шок-контентом, ба більше, вона взагалі не намагається захопити й утримати вас саме сюжетом. На відміну від Монстриці, цей мальопис, хоча і працює за тим самим принципом “нема коли пояснювати, розбиратимешся по ходу”, пропонує куди більш повільний старт, не створюючи особливої інтриги щодо попередніх подій. Фактично з перших сторінок ви зрозумієте, що чорна тигриця з бірюзовими смугами — це зачарована королева, а капітанка королівської варти веде її на таємничий острів Ісола, царство мертвих, щоб ті чари зняти. Так, течія історії буде розкривати подробиці та обставини того, як справи дійшли до такого, утім, якщо розібратися, ті обставини не є критичними для розуміння. та й розкриття не є основним рушієм сюжету (на відміну від Монстриці). Флешбеки Ісоли лише розкривають мотивації персонажів та вибудовують ґрунт для подій у теперішньому часі, лише малою мірою створюючи модний нині ретроспективний сюжет.

Флетчер, Кершель та Msassyk не намагаються “розігнатися до сотки за 3 секунди”, як це роблять Лю й Такеда. При всій схожості рішень (історія-подорож, герої в центрі уваги могутніх сил, часто — між молотом та ковадлом) підхід тут геть різний. Якщо ви чекаєте ураганного бойовика, де рубаються могутні герої наділені недосяжною та небезпечною силою — ви не знайдете цього тут. І навпаки — якщо ви по вінця ситі вже численними Мері С’ю — то цей мальопис для вас. Можливості героїнь Ісоли цілком реалістичні, і частіше за все вони будуть слабкі та безпорадні проти значно сильніших та численніших ворогів.

Епічні заруби будуть, але майже камерні у порівнянні з Монстрицею чи, наприклад, Десендером, і чимось можуть нагадати початок Саги. Попри брак вибухових подій, оповідь сповнена важливих і цікавих дрібничок, вимоглива до читацької уваги й медитації над буквально кожною сторінкою.

Як я вже казав, автори не намагаються зачепити вас саме бурливим сюжетом. Там де Монстриця — це стрибок у море з високої скелі, Ісола — це неквапливий заплив кораловим рифом, і найсильніше відчуття тут — це відчуття того, що навколо відбувається набагато більше, ніж можна побачити й усвідомити. Що перед тобою — не барвисті лаштунки, а цілий світ, що простягається аж за небокрай. І що автори вочевидь не квапляться вивалити його на читачів увесь і одразу.

Бренден Флетчер зазначає, що ідея Ісоли зародилася в ньому під впливом Принцеси Мононоке — і, напевне, це ще одне вдале порівняння. У шедеврі Хаяо Міядзакі так само поєднується камерність подій із постійно зростаючим відчуттям епіку. Але Ісола ще й припасає вам трохи несподіванок наприкінці. 

Тож, будемо чесними: Ісола не дотягує до того візуально-наративного вибуху, яким був перший том Монстриці — натомість вона є тихим візуальним вибухом. Творіння ФлетвераКершеляMsassyk є більш спокійним, майже медитативним досвідом, суцільною втіхою інтроверта, коли основний фокус спрямований на внутрішній світ героїв, до того ж щільно зачинений на початку. Якщо для вас важливо поринути у твір одразу і з головою — Ісола може здатися вам надто повільною, навіть нудною. Утім, якщо ви дозволите візуальній складовій понести вас — ваше захоплення буде зростати з кожною сторінкою. Перший том, який, на позір, майже не зрушує з місця в плані основного сюжету, але полишає багато дрібних питань та відчуття незвіданого світу навколо – який кортітиме пізнати. Але факт є фактом – цей комікс зроблений зі значним ухилом у візуальну частину, і брак чистої в традиційному розумінні цього слова, розповіді з подіями, вивертами та кульмінаціями є відчутним. Утім, по завершенню, це відчуття розвіється, і залишиться саме лише млосне задоволення — і бажання перечитати мальопис знову.

Ісола — екзотичне трайбал-фентезі
Коли ми показали авторам та ліцензіарам готову книгу — то їм дуже сподобалася українське видання "Ісоли", а особливо обкладинка, яка світиться у темряві.

Крім цього, ми об'єднали два видання: англійське та французьке. Ми доповнили англійське видання додатковими матеріалами з французької (більш розширеної версії), тому над перекладом працювали перекладачі з англійської та французької мов.
Ісола — екзотичне трайбал-фентезі
Lantsuta Publisher

Бо візуал тут дійсно вражає. І я не можу навіть визначитися, що саме мене чіпляє найбільше: любов Кершеля до вертикальних кадрів, витягнутих ледь не на всю сторінку, чи то разючі розвороти (і те, і те створює неймовірну глибину та естетичність пейзажу, акцентує домінанту природи у світі Ісоли), чи неймовірна робота з кольором від Msassyk. Усе це працює у синергії, і результат є більшим за суму окремих (і то вкрай потужних) його складових. Якість видання, до речі, значною мірою посилює це враження.

Lantsuta Publisher серйозно взялися до справи, і лишається тільки сподіватися, що видання такого класу знайде своїх покупців. Бо це саме той том, що має стояти на вашій полиці — бо він і шикарний, і дітям його не страшно показувати. Так, це виглядає як жарт, але послухайте мене — у нас не так багато таких видань, які до того ж підійдуть для широкої авдиторії читачів. А з дитинства вкласти в людину розуміння, що друковане видання — це не просто носій інформації (значно менш ефективний за цифрові), але й потужний артефакт, вартий володіння — це дуже важливо. Так, культура читання зараз поляризується між умовно “випитою на бігу з картонного стаканчика кави” та “чайною церемонією з видом на Фудзі”. Хочемо ми цього чи ні, але “на один раз прочитати” люди дедалі активніше звертатимуться саме до цифри, тоді як папір стане для літератури (і графічної також) тим, чим став для музики вініл. І тому видання штибу Ісоли мають стати фундаментом для нового читацького покоління, утворити в головах поняття елітного продукту. І серед усіх названих мною на початку рецензії творів, лише Ісола працює саме з цією віковою категорією, тоді як інші звертаються до старшого покоління, яке вже має (або ніколи не матиме) такого сприйняття.

Ісола — екзотичне трайбал-фентезі
Придбати мальопис "Ісола. Том 1. Делюкс-видання" можна на сайті Lantsuta Publisher за посиланням

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Популярні публікації

Рекомендовані статті

Догори