Історія фентезі

Частина I

Хтонічний світ казки

Історія фентезі: Хтонічний світ казки

КОЛИ ПОЧАЛОСЯ ФЕНТЕЗІ?

Писати історію фентезі одночасно легко і важко. Легко, бо ми надзвичайно багато знаємо про те, звідки фентезі до нас прийшло, і звідки з’явилися ті чи інші елементи у ньому і важко, бо на своєму шляху до нас воно пережило стільки перетворень, кожен із яких претендує на те, щоб претендувати на народження жанру. І вольовим рішенням тут провести межу, що є фентезі, а що – ні просто не вийде, бо завжди можна буде навести приклад, який може такий поділ може поставити під сумнів такий поділ і сказати, що  початок цієї історії – насправді не початок, а лише продовження.

Можете вважати цю розповідь «історією фентезі» чи «історією казки» – різниці від того не буде. У будь-якому разі це буде розповідь про те, як цілком звичні нам речі народилися із чогось зовсім незвичного внаслідок зміни свідомості людей. Бо уся еволюція казки насправді зумовлена не внутрішніми процесами у ній, а зміною обставин, які прямо із літературою ніяк не пов’язані.

Історія фентезі: Хтонічний світ казки

Сидячи біля палеолітичного вогнища

Як би там не було, а початок подорожі буде дійсно там, де усе почалося. Біля палеолітичного вогнища мисливців-збирачів. Саме тут люди вперше почали розповідати один-одному історії про пригоди та чудеса. І якщо ми подивимося на ті розповіді, то побачимо, що у тих розповідях усе влаштовано майже повністю не так, як ми звикли. Єдине, що з тих часів лишилося незмінним, це причина. Від розповіді старого мисливця біля того вогнища і до літ-РПГ, що публікується у власному блозі із оплатою на патреоні, чарівні історії люди розповідають для того, аби поділитися образами, що виникли у них у голові та отримати схвалення та нагороду від оточуючих.

Все інше було не так, бо робилися ті розповіді людьми і для людей, які мали анімістично-синкретичне мислення. Це зумовлює два ключових моменти. Перше – це те, що у свідомості цих людей абсолютно усе навколо було не тільки живим, але і наділеним свідомістю та волею. Друге – це те, що для людей того часу різниці між «реальною дією», як наприклад усуванням поламаної гілки і розмови із нею, щоб не падала на голову і дозволила себе зламати, просто не існувало.

Історія фентезі: Хтонічний світ казки

Усе навколо – живе!

Як результат, у народній казці герой живе у світі, де не тільки звірі та птахи, на яких він пішов полювати, але і дерева, за якими він ховався при цьому, камінь, об який він запнувся, бо не побачив через дощ і навіть самі ліс та дощ були не просто розумними істотами, а розумними хтонічними істотами. Щоб ви розуміли, усі елементи казок і фентезі, де герої говорять із зайчиками, деревами та водоспадами в оригіналі апелюють не до того, що ці об’єкти магічні і тому стали певним чином суб’єктами, а до уявлення про те, що все навколо є магічним, а отже, і суб’єктом, до якого можна звернутися.

Більше того, не можна абсолютно однозначно сказати навіть те, що усе це має магічну природу, бо окремих категорій «магічне», «наукове», «повсякденне» та «божественне» у анімістично-синкретичному світогляді просто не існує. Саме тому, коли у казці герой спілкується із джерельцем на предмет допомоги, він спілкується не з духом цього джерельця, а з ним самим, мокрим та стрімким. Духи місць та предметів як окрема категорія з’являться трохи пізніше, коли люди відкинуть синкретизм і почнуть накопичувати наукове знання.

Всемогутній натуралізм

«У світі немає нічого неживого і нерозумного» – цей сюжетний хід з’явився зовсім не у голівудських фільмах на екологічну тематику. Але тональність цього твердження у палеоліті була зовсім іншою, ніж звична нам сьогодні райдужно-зелено-світла. Бо чарівні істоти, з яких складався світ навколо були тим, що ми можемо назвати хтонічними. Зазвичай термін «хтонічний» прив’язують до античних божеств землі. Вони звіроподібні, хаотичні, дикі і дуже вже натуралістичні. Зараз ми їх характеризуємо як темні сили природи.
Так от, треба розуміти, що хтонічні античні божества – це рештки тих уявлень про навколишній світ, які залишилися від палеолітичної свідомості і які протиставляються більш пізнім надприродним силам і усі їх характеристики – це у порівнянні із цими «новими» на той час божествами. Звірині риси усіх цих ламій, єхидн та такого іншого – це видозмінене уявлення про небезпечних істотот, яких можна зустріти у лісі (тобто просто відійшовши від вогнища) і які є розумними магічними істотами. Тобто не магічними у сучасному сенсі, як ми з’ясували, та і нехтонічними, бо нічого, що не було б хтонічним теж просто не існувало.

Із землею, різні частини тіла якої стали горами, лісами та ріками теж усе зрозуміло. Земля, що під ногами – це і є тіло магічної розумної істоти землі. Ну і вас не має турбувати, що при цьому сам ліс є самостійною магічною розумно істотою і одночасно, часто є сином Землі. Тільки не питайте, хто при цьому є його батьком, бо відповідь на це питання для палеолітичної казки абсолютно несуттєва. Тут важлива рольова модель відносин цих двох сутностей, а не біологічна спорідненість. І так, коли Лукаш у «Лісовій пісні» Лесі Українки питає у Мавки про її матір, а та розгублено щось розповідає, називає мамою вербу – це відсилка саме до цього принципу, витягнутого авторкою із народних казок у світ неоромантизму, буквально крізь усі епохи, що ці два культурні середовища розділяють.

Історія фентезі: Хтонічний світ казки

Добрий, злий, хтонічний

Але це – не головне, не найдивовижніше, що є у хтонічній сутності палеолітичної казки, яка частково дійшла до нас через казки народні. Спробуйте поставити собі питання про те, добра ось ця земля-природа, чи ні? Ми звикли до сучасного уявлення про ці сили як про добрі, які виникли максимум пару століть тому. Насправді хтонічні істоти не просто не так розуміють добро та зло, як ми звикли. І добро та зло не зліплені у них у єдине ціле. Ці казкові створіння існують поза звичними нам категоріями боротьби добрих світлих сил із темними злими.

І навіть не це у хтонічних істотах найбільш шокуюче. Бо знаєте, яка для нас, сучасних українців хтонічна істота найбільш звична? Ні, це не Ктулгу, а Баба-Яга. Ніхто не замислювався над тим, що у самій хащі зеленого-презеленого лісу, де сучасні автори поселили б якихось ельфів у цілком собі «тваринному» стилістично помешканні живе істота, яка є уособленням смерті і любить ласувати людськими діточками? При цьому у Баби Яги із елайнментом усе дуже складно. У деяких випадках вона веде себе як зовсім вже брутальне зло, а у деяких – як мудра чарівниця-ментор. Можна було б сказати, що Баба Яга – хаотичний нейтрал, але як для хаотичної істоти вона дуже вже любить дотримуватися домовленостей, навіть тоді, коли її трохи дурять.

Первинний хаос

Власне, у цьому уся суть хтонічної істоти. Вона не тільки поза боротьбою добра та зла, вона ще й поєднує у собі протилежні, як для знавця сучасного фентезі стихії природи та нежиті. Бо згадайте, що собою являв анімалістично-синкретичний світ: люди живуть на тілі велетенської розумної магічної істоти, яка не розрізняє добра та зла і на якій живе купа таких самих, але менших істот. І світ цей починається там, за спиною оповідача, що розповідає казку біля вогнища. Саме тому у цьому світі ті, хто назавжди відійшов від цього вогнища стають частиною хтонічної природи і навіть сам акт смерті знаходиться у волі сил природи.

Із хаотичністю останніх усе достатньо цікаво. Вони не є хаотичними у тому розумінні, що діють випадково чи не підкоряються ніяким правилам. Хаотичні вони у тому розумінні, що чужі і навіть ворожі до людського впорядковування світу. Спробам поділити їх хтонічний світ на живе та неживе, матеріальне та духовне, спробам розорати прямокутники землі і виросити на них достатньо зерна, щоб діти взимку не помирали з голоду. Хаотичні вони у тому сенсі, що все перелічене у них злито воєдино і якось виокремити його частини, щоб якось зробити світ зручнішим неможливо.

Історія фентезі: Хтонічний світ казки
Історія фентезі: Хтонічний світ казки

Казковий час

Якщо вам усього переліченого мало, то варто ще згадати, що у народній казці час умовний. Тобто абсолютно неважливими є проміжки часу між окремими діями, важлива тільки їх послідовність, бо ніякого зовнішнього плину часу немає. Щоб у казці не відбувалося, ніяких незворотних змін у світі не станеться. Хтонічний ліс навколо безсмертний навіть не в тому сенсі, що не може померти. Все значно гірше – скільки б смертей не відбувалося, життя навколо триватиме так, ніби нічого не відбулося. Відповідно, ніякі історичні процеси не відбуваються і увесь комплекс внутрішньої логіки «а що відбувалося вдома, поки герой мандрував», яким часто мучають сучасних авторів, у народній казці не працює в принципі.

Історія фентезі: Хтонічний світ казки

Усе це було б неважливо, якби не впливало б на написання фентезі і сьогодні. Зокрема, якщо ми раптом вирішимо створювати якесь оригінальне національне фентезі та спробуємо зазирнути у неадаптовані народні казки, у пошуках оригінальності, то ми не повинні дивуватися не тільки тому, що звідти лізе якась неполіткоректна дичина, але й ось така неприкрита хтонь, із якою творцям «абсолютно оригінального чистого нашого фентезі» доведеться щось робити.

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Будемо раді дізнатися Вашу думку про публікацію :)x
()
x
Догори