Хроніки ненависті

Книга I

Відгук на мальопис

📜🎨 Адріан Сміт
📗 «Хроніки ненависті»
Книга І
Переклад: Артем Яворський, Олександр Невський
🖥️ Верстка: Ігор Дунець
📇 Видавництво: Molfar Comics

Вони зґвалтували свою Матір, Землю. Поневолили, одягнувши чаклунські окови. У жилах світу Її кров, змішана з багном та пилом. Її діти, її творіння розривали одне одного, пластуючи у її обгнилих залишків.
Проходили віки, частина людей перетворилася на монстрів нездоланної сили, решта деградувала, перетворившись на їх рабів. Тотальна війна поглинула світ.
Але попри те, що згнила, Вона не померла. Ненависть Матері наповнює її обраника – Хробака силою, перетворюючи його на її Чемпіона.
Зазирніть у світ пітьми, темряви і страждання!!!

Хроніки Ненависті — комікс Адріана Сміта, вихід якого українською я вважаю дуже знаковою подією для нашого ринку. Видання цього твору  не є простим і гарантованим бізнес-проєктом – тому що, розглянутий поза контекстом і поза авторством, він вочевидь не є мейнстримним блокбастером. І тому, щоб розставити крапки над ї, перш ніж говорити про сам мальопис, треба зробити певний вступ – і то суттєвий.

Ім’я Адріана Сміта, можливо, не надто відоме серед читачів графічної прози. Утім, будь-хто, більш-менш обізнаний в царині настільних ігор, знає його дуже добре – майже так само, як металгеди знають іншого Адріана Сміта, гітариста культових Iron Maiden.

Хроніки Ненависті — брутальне постапокаліптичне барбарік-фентезі

Якщо назви Warhammer Fantasy та Warhammer 40 000 вам знайомі не лише по відеоіграм, то скоріш за все ви вже бачили роботи пана Сміта, навіть якщо й не здогадувалися, що вони належать саме його пензлю. 

Хроніки Ненависті — брутальне постапокаліптичне барбарік-фентезі

Утім, авторський стиль цього дядьки настільки впізнаваний, що побачивши бодай одну з його робіт, ви навряд сплутаєте його із кимось іншим. Зазвичай це чорно-білі чи темно-кольорові ілюстрації без чітких контурів, що зображують гіператлетичних чоловіків і жінок у патосно-монструозних декораціях, загальним відчуттям поєднуючи одночасно розкіш та занепад, велич та руйнацію. Похмурість та зловісність, якими сповнені ці картини завжди дуже об’ємна і відчутна, так само як і невтримна енергія битви. 

І тут треба зазначити, що коли ми говоримо про Адріана Сміта у Варгамер – то мова йде не просто про якусь епізодичну співпрацю. Цей британець працював з Games Workshop з початку дев’яностих років (тож, практично стояв у джерел багатьох, нині культових лінійок) і саме його образи утворювали візуальне сприйняття тих похмурхих всесвітів. Він не тільки ілюстрував книжки – за його артами створювалися мініатюри, а тож – канонічні образи, без яких нині важко уявити не тільки воргейми, але й сучасну масову культуру, як таку.

Хроніки Ненависті — брутальне постапокаліптичне барбарік-фентезі
Чому вирішили взятися за "Хроніки ненависті"? Відповідь на фото 🙂

Там у 80-90-ті рулбуки якраз Адріан малював.

Хотіли ще взяти через Імейдж, але в них вже не було прав. Вийшли вже на Адріана на пряму на артстейшені.
Мольфари
Molfar Comics
Хроніки Ненависті — брутальне постапокаліптичне барбарік-фентезі

Окрім WH40K пан Сміт відмітився також на картах Magic: The Gathering – що вже є неабияким показником класу митця.

Але нас в контексті цього огляду більше цікавить його довготривала співпраця з виробником настільних ігор CoolMiniOrNot (скорочено – CMON), одним з провідних гравців на цьому ринку. Не важко здогадатися, що основним фокусом CMON є компонентна складова настільних ігор – а саме мініатюри (високодеталізовані пластикові або металеві фігурки). Саме ці хлопці та дівчата підняли використання мініатюр в настілках на принципово новий рівень, одночасно зробивши їх і набагато якіснішими, і набагато доступнішими. Свого часу вони стартували як сайт-гостинг для фото розфарбованих мініатюр, а в 2011-му випустили свою першу гру – Zombicide, яка започаткувала серію, що триває і донині, нараховуючи дев’ять номерних частин і безліч різноманітних доповнень. Особливістю Зомбіцида як раз і були ті самі мініатюри – якісні і в кількості, яку до тих пір могли запропонувати лише топові видавці і за чималий прайс.

І тут ви певне спитаєте: Агов, друже, це все чудово, але до чого тут Адріан Сміт і його комікс?

Відповідь вельми проста – Адріан Сміт вже багато років є головним художником CMON, і більшість флагманських проєктів цієї контори мають візуальну складову саме його авторства. Українським ґікам, напевне, він найбільш відомий ілюструванням Blood Rage – жорсткої тактичної гри на контроль територій, заснованої на скандинавських мітах. Інисті йотуни, Вогняні велети, цверги та альви, тролі та валькирії, боги Асґарду та поріддя Локі – всих їх намалював Сміт, і намалював крутезно. Менш відома у нас (але не менш культова в світі) гра Rising Sun відбувається вже у феодальній Японії часів Сінґоку Дзідай – але із міцним присмаком японської містики та мітології.

І ось тут ми нарешті підходимо до коміксу. Згадані вище здобутки автора неілюзорно натякають, що людина він стала й самодостатня. А тож, комікс він взявся малювати не тому, що хотів щось комусь довести чи увірватися у нову для себе царину, зробивши там ще одну кар’єру, ні.

 

Ця робота вочевидь робилася передусім для себе, і автор вкрай мало зважав на те, чи буде вона комусь подобатися, чи зручно її буде читати, і чи все буде зрозуміло тому читачеві. І, з одного боку, то звісно не дуже добре – бо це фентезі, а не філософський есей, воно має бути динамічним, захопливим та зрозумілим. З іншого, коли автор може собі дозволити робити те, що йому до душі, не зважаючи на умовності та стандарти – це завжди інтригує. Ба більше – це може подарувати читачеві несподіваний і новий досвід. Так андеграундна музика завжди поступатиметься мейнстріму в «базовому рівні якості», але завжди мейнстрім буде всотувати ті революційні здобутки, які подарував світові андеграунд.

Хроніки Ненависті — брутальне постапокаліптичне барбарік-фентезі

Тож, ось вони, Хроніки ненависті – брутальне постапокаліптичне барбарік-фентезі, те, чим міг би бути Конан, народись Роберт Ірвін Говард років на сто пізніше. Навмисне брудний «розфокусований» малюнок без чітких контурів та обрисів підкреслює занепад світу, що пережив власну смерть. Майже абсолютна німота персонажів – то віддзеркалення примітивності цього світу. На обличчях і тілах – очевидні ознаки виродження та деградації (настільки, деякі фактично перетворилися на зомбі),  рештки цивілізації сфокусовані на примітивному зброярстві, все решта – вкрай утилітарне. Природа стражденна та виснажена, усі сліди прадавньої величі – спаплюжені та нівельовані. Але чи невдоволені люди таким станом речей? Чи бажають його виправити? Відповідь на це питання складніша, ніж може здатися. 

Уявіть собі світ «Володаря перстнів», де арміям Мордору вдалося підкорити Середзем’я. Де пали Рохан та Гондор, і хіба Рівендел та Лорієн з останніх сил тримають оборону – бо Срібні гавані спалені, а Валлінор остаточно відокремився від того світу. Згинули усі, і тільки Голлум залишився останнім борцем, що його веде радше інстинкт, ніж будь-яка мотивація. Усі – і люди, і нелюди – народилися надто пізно, щоб знати інший. А найвищі серед них розуміють цей устрій і вважають його зручнішим за будь-який інший. Їхня боротьба – це боротьба не за відновлення, а за панування.

Згодився я на цей проєкт, не знаючи про нього абсолютно нічого, просто Антон запропонував, і я сказав "Так", а вже потім почали розбиратись що і як (в принципі, як із нових 70% проєктів, над якими починав працювати).

Шикарний малюнок і практично відсутній текст дивували і приваблювали одночасно. А ще тішився "О, нарешті халява, комікс без тексту" 😏

Але не так сталось, як здавалось на перший погляд, все ж у коміксі є трохи звуків (спершу навіть не зовсім помітних) та реплік, тому на них трохи часу пішло. Якби робив звичним своїм методом — було б швидше, а тут я вирішив поекспериментувати, і весь текст і звуки я перемальовував на графічному планшеті — тому воно було довго, важко, з болем і матюками😁

Та моя улюблена частина тут — це обкладинка. Вона була спеціально намальована Адріаном для нашого видання, і переді мною стояло завдання адаптувати її. Спочатку я думав, що якщо її малювали спеціально для нас, то і з файлами все буде добре, але, як вже можна здогадатися, вийшло як завжди 😭

Отримали файли, розпакували, а там усе злито одним шаром, ще й проблема із кольорами. Тому прийшлось усе конвертувати спочатку і витягувати налаштування кольорів так, щоб воно було максимально схоже на початковий варіант, а тоді ретушувати та відмальовувати назву із наявних літер, бо там назва виявилась не шрифтовою, ще й з текстурою, контурами й прозорістю. Благо, в нашій назві теж є буква А, тому вдалось зберегти там вмальований череп. Єдиний мінус, як на мене, то це те що слово "НЕНАВИСТІ" значно більше за англійське "HATE", тому наша назва вийшла не такою великою і масивною.
Хроніки Ненависті — брутальне постапокаліптичне барбарік-фентезі
Ігор Дунець
Верстальник
Хроніки Ненависті — брутальне постапокаліптичне барбарік-фентезі

Насправді, беручись за цей мальопис, ви маєте бути готові до труднощів. Ані арт, ані текст не будуть допомагати вам. Навпаки, місцями вони наче навмисне ховатимуть від вас справжню картину подій, не давати розібратися хто є хто і що взагалі коється. Пояснень та уточнень буде настільки мало, що ви будете почуватися в темній кімнаті. Насправді, другий том трохи відступить від такої безжальної манери і даватиме дещо більше тексту, і хоча левова частка реплік так і лишиться туманними та таємничими, деякі деталі сюжету і світобудови нарешті отримають, хай мінімальне, але роз’яснення. Але для цього тре буде подолати перший том, де вступне слово буде єдиною притомною текстовою частиною взагалі.

Хроніки Ненависті — брутальне постапокаліптичне барбарік-фентезі

Це і є Адріан Сміт – людина, яка протягом десятирічь робила саме це – наратив без тексту, зображення, які говорять за себе, які містять більше, ніж можна було б додати простими поясненнями. Вони містять події, персонажів та світ – усе разом, подане через під час розмиті та невиразні деталі, які доведеться одну по одній виколупувати з того суцільного, похмурого тла.  І знаєте що? У всьому цьому дійсно захована історія – алегорична та наділена прихованим сенсом. Звісно, зухвало було б виставляти її надто високо, бо вона вочевидь не подарує вам легкого розважального читання. Вона згвалтує вам мозок через очі, і скоріш за все після першого прочитання ви відкладете її з думкою «Якого біса?». Утім, перший том забезпечить необхідний вступ, а от вже другий вдарить потужно. Тому не поспішайте судити по одному лиш першому тому – і моліть усіх темних богів, щоб другий скоріше отримав українське видання.

Хроніки Ненависті — брутальне постапокаліптичне барбарік-фентезі

Ну а там – хто знає… пам’ятаєте, на початку мова йшла про те, що пан Сміт є провідним художником компанії CMON? Так от – в 2018-му вони випустили гру з короткою, але промовистою назвою HATE. Так, ви не помилилися – це настільна адаптація цього коміксу. Потенціал у гри був доволі високий, вона наслідувала ідеї попереднього хіта від CMON з артами Сміта – уже згадану раніше Blood Rage, дещо розширюючи механіки, суттєво ускладнивши тактичну складову, і додавши в гру стратегічну складову з режимом кампанії. Але, на жаль, повторити успіх культової попередниці HATE не спромоглася, так і залишившись ексклюзивом платформи Kickstarter. Зараз придбати її можна хіба у когось з рук, і то, за океаном і за чималі гроші.

Хроніки ненависті – це випадок, коли контекст видання не менш важливий, ніж його вміст. Без розуміння контексту, цей мальопис може здивувати чи навіть роздратувати вас, видатися незручним і наче не сформованим до кінця. Менше з тим, особистість автора та контекст створення роблять це видання радше явищем, ніж продуктом. Він вимагає до себе уваги, на позір, мало що даючи у відповідь. Менше з тим, в контексті, ця увага стає цілком виправданою. За формою, він все ще лишається жанровим твором, і то вельми вузького жанру, представників якого не так вже й багато нині. За суттю, він є радше притчею, ніж епосом, і езопової мови тут більше, ніж може здатися спочатку – хоча автор ледь не прямим текстом каже про це на початку. Характер малюнка так само підкорений вмісту, і якщо не зважати на це, може здатися, що автор не дотягує до власної ж верхньої планки – у нього є ціла купа справді вражаючих ілюстрацій – і лише декотрі розвороти чи кадри коміксу можуть постати поряд із ними. Хроніки ненависті – це самостійний твір так само, як і частина культурного контексту – і присутність їх в українському культурному просторі є насправді важливою.

Придбати мальопис "Хроніки ненависті. Книга І" можна на сайті Molfar Comics за посиланням
Підписатися
Повідомляти про
5 Коментарі
старі
нові популярні
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

Чудовий відгук на чудовий мальопис! Його темна (у всіх сенсах) магія прям затягує в себе, я нічого не знав про цей контекст й взагалі Адріана Сміта, але я люблю фентезі, я люблю темне фентезі, а візуалізація мальованих історій фентезі-світів – це те, що я люблю найбільше. Я радий читати книжки про чарівні світи, але й споглядати ці чарівні (нехай це і темні чари) світи я радий чи не більше — тому я фанатію й від Ісоли, й від Монстриці, й від Сила Темного кристалу, й від Ательє чаклунських капелюхів, й від Радіанту, й від Фафгрда й Сірого мишолова, й від… Докладніше »

О, це прям відгук людини культури, моя шана 🙂

Дякую) Старався як міг)

Річ неймовірна, читогледів його кілька разів. Вперше єретичну версію від Dark Horse, де вони натулили тексту, а потім з нетерпінням чекав “тру” версію від Сміта у виданні Мольфарів.
Мальопис просто розчиняє в своєму смраді та Темряві, видиво зґвалтованої Матері, протистояння Сірого та Чорного, багрянець Безумства і все це нуртує червами та Злом.
Дякую Володимиру за поглиблену “матчасть”, корисно, цікаво і дає необхідний бекграунд для переосмислення.

А я от, до речі, не бачив видання від Темної конячки. Але є ще окремо артбук до настілки – там трохи більше артів

Рекомендовані статті

5
0
Будемо раді дізнатися Вашу думку про публікацію :)x
()
x
Догори