Кіберпанк

Частина I

Політ крізь кролячу нору

Відчуття кіберпанку

Розуміння того, який шлях подолав кіберпанк на шляху у сьогоднішній день варто почати з означення того, чим кіберпанк є. Річ у тому, що, на відміну від фентезі та космічної опери, у кіберпанку дуже важко вичленити чисто тематичні елементи, які були б обов’язковими для усіх творів. Ознаки кіберпанку скоріше зовнішні, ми його упізнаємо по картинці. При цьому формалізувати їх дуже  важко, адже образів у кіберпанку досить багато, а от чим вони пов’язані одразу і не  скажеш. Бо кіберпанк – це від самого початку був опис відчуття. Певного відчуття реальності.

Для того, аби зрозуміти, що це було за відчуття, треба повернутися у США початку 60-х років. Завдяки застосуванню нових технологій країна робить нечуваний ривок уперед, кількість небідних і освічених людей зростає, у них  виникає більше можливостей відпочивати, читати книги та замислюватися над життям. Фантастика відповідає на це кардинальним перетворенням, яке увійшло до історії як нова хвиля. На зміну історіям про чудеса техніки, які допомагають боротися із чудовиськами приходять серйозні соціальні та психологічні теми.

Техніка сама по собі стає нецікавою, адже людство намалювало у своїх фантазіях штучну природу у вигляді міст майбутнього, у межах яких людство було звільнене від усіх природних обмежень. І реальні міста до тих фантазій все більше підходили. Звичайно, що за часів «нової хвилі» вважалося, що тепер то у техногенному раю  можна таки розібратися із людською природою і вичавити з неї усе погане.

Філіп Дік

Звичайно, був у тому раю гуманних фантазій про майбутнє свій дисидент. Звався він Філіп Дік. Це був справжній майстер подивитися на світ навколо і побачити там суцільну зраду. У багатьох творах Діка ще у 60-ті роки  читається  величезний острах перед цими новими  містами майбутнього, де нові технології стають джерелом страхів, яких людство не знало до того: страху тотального контролю, втрати себе, того, що люди навколо тебе можуть виявитися несправжніми, але такими, що довести їх несправжнісь неможливо. Відбувалося це, треба зауважити, на фоні загнаного у підсвідомість страху перед ядерною війною.

Для того, щоб писати усе це у Філіпа Діка була вагома причина – у нього був психічний розлад, який проявлявся у вигляді параної. До того ж він вживав амфетаміни. Саме тому образи майбутнього у якому високі технології замість того ,аби  підтримувати усе добре в людині вриваються у його свідомість із травматичними наслідками сприймалися більшістю як дуже цікаві, але все ж таки як результат творчості хворої людини.

Кіберпанк: політ крізь кролячу нору

High Tech Low Life

Але ішов час, технології ставали все неймовірнішими, а щастя все не наставало. Навпаки яскраві неонові вогні, телевізійна реклама та перші домашні комп’ютери все більше робили реальність навколо незрозумілою магією, яку ти не розумієш але від якої ти вже не можеш відірватися, адже вона  вже всередині тебе. А виробляють усю ту магію страшні чудовиська, які звуться «корпораціями». У соціумі це викликало хвилю достатньо дикої і насильницької культури, відомої як «панк», а фантасти почали знову обережно цікавитися чудесами техніки, тепер вже не такими добрими.

Треба сказати, що для СРСР та Західної Європи усе це майже не прослідковується. Ситуації технологічного ривка, який пережив економічний бум, ним породжений тут не було. Зате те саме і навіть сильніше було у Японії. Технологічний ривок і підвищення стандартів життя тут були значно тривалішими і потужнішими, ніж у США. І у якийсь момент Японія (формально країна частково окупована США) почала захоплювати у США ринок тих самих високотехнологічних чудес, від яких вже і так налякані та трохи депресивні просі американці вже не могли відмовиися.

Десь тут на межі 70-х та 80-х років і народилося те відчуття, яке стало кіберпанком. Відчуття того, що параноїк Філіп Дік виявився правим. Високотехнологічні чудеса обернулися сюрреалістичним жахом, а чужинці дійсно вже у наших домашніх відеоплеєрах. У зовні більш успішній Японії  подібні настрої теж квітли буйним цвітом. Формула high tech low life, якою найчастіше описують кіберпанк, вона не про поєднання бідності та інтернету, як зазвичай думають. Вона саме про ось ці високотехнологічні міста, «другу природу», яка замість спокою подарувала людству вічний кошмар.

Аліса в країні високих технологій

Взагалі, якщо говорити про формули, то значно точніше відображає сутність кіберпанку інша, менш відома формула «політ кролячою норою із надзвуковою швидкістю». Кіберпанк народися з рефлексії, що реальна високотехнологічна цивілізація є по суті сюрреалістичною.

Найцікавіше у кіберпанку те, що ніякого довгого шляху «збирання елементів» у нього не було. І не було ніякого «невідомого кіберпанку». Просто в один момент, буквально протягом 1981-82-х років з’явилося одразу кілька дуже знакових творів, у яких попри усю несхожість «кроляча нора» кіберпанку вгадується безпомилково.

По перше мало кому відомий на той момент Вільям Ґібсон публікує у 1981 році своє дебютне оповідання «Спалення Хром» – про двох «комп’ютерних ковбоїв», які ламають базу злої корпорації заради того, аби купити одній дівчині дорогі електронні очі.

По друге, у 1982 році на екрани виходять аж дві картини – «Той, що біжить по лезу» та «Трон». Перша була екранізацію того самого Філіпа Діка і саме з нього у масову свідомість уплив образ нічного міста, розцвіченого вогнями, де між китайськими забігайлівками та епічних розмірів смітниками ходять кіборги. Друга – перша картина у якій було продемонстровано віртуальну реальність та  потрапляння у гру.

По-третє, у тому ж таки 1982 році у Японії виходить манга теж не сказати, щоб дуже вже відомого автора Кацухіро Отомо під назвою «Акіра». У ній банда байкерів у Токіо майбутнього, після третьої світової війни ганяє на футуристичних мотоциклах та несподівано вв’язується у секретні урядові експерименти над псіоніками. Похмуре місто і високі технології ідуть у комплекті.

Насправді є  ще, як мінімум, «в четвертих». У тому ж таки 1982 році зовсім не молодий і відомий усім американський письменник Роберт Гайнлайн випускає роман «Фрайді», який зазвичай до кіберпанку не приписують, але… Але там є генетично модифіковані люди, комп’ютерні мережі, громадянська війна на території США і вже знайоме відчуття польоту кролячою норою.

Кіберпанк: політ крізь кролячу нору

Кіберпанк: політ крізь кролячу нору

Гра у слова

Щоб ви розуміли, слова «кіберпанк» на той час ще не існувало. Воно з’явиться лише за рік в оповіданні  письменника, який так і залишиться не дуже відомим, а загальноприйнятою назвою культурного явища стане ще за кілька років, але приблизно одні й ті самі образи виникають у дуже різних авторів  майже одночасно. Кіберпанк народився стихійно як спроба висловити те, що непокоїло людей, але для чого не можна було підібрати слова.

До речі, про слова.  Одна із головних рушійних сил кіберпанку, що породила одну із його основних фішок, зараз часто забувають. Активне словотворення та гра зі значеннями слів. У 1984 Вїльям Ґібсон напише найголовніший роман кіберпанку – Neuromancer, який розпочне трилогію The Sprawl. Назва і першого і другого англійською подається свідомо, бо в першому випадку маємо справу з грою слів, у якій можна  прочитати й «нейро-некромант», й «нейровигадник», й «нейро-романтик». У другому ж випадку ми взагалі маємо справу зі специфічним терміном, який відображає особливості урбанізації США у 20 столітті. Sprawl спочатку стосувалося дослідження  мурах, але потім цим терміном почали позначати розростання міст з утворенням великої кількості околиць та нетрищ.

І ось такою грою зі словами просякнуті усі твори кіберпанку як  американського, так і японського. Цікаво, що для опису нових шокових явищ американці активно адаптували японську лексику, а японці, навпаки – англійську. Найцікавіше сталося із назвою другого роману другої трилогії Гібсона – роману «Ідору». Що таке те «ідору»? Це англійське  слово idol, тобто  «ідол»,  сильно спотворене японською вимовою, і яке у Японії означає попідолів. І ось це перекручене японцями англійське слово американець Ґібсон бере у якості назви роману для означення явища, яке в американську культуру проникає з Японії.

Кіберпанк: політ крізь кролячу нору

Кіберпанк: декорації та герої

Крім канону мови Гібсон заклав ще й канон того, що описи навколишнього оточення займають  центральне місце у сприйнятті кіберпанку як такого. Описи гротескної та сюрреалістичної реальності – це основний засіб передачі відчуття у кіберпанку. Сюжет у ньому, попри усю важливість, вторинний. Це особливо добре видно на прикладі японського анімаційного кіберпанку. 

Мало хто пам’ятає сюжетно більш вдале аніме Armitage III чи першоджерело «Ghost in the Shell» від Сіро Масамуне. Зате багато хто вважає, що кіберпанк почався саме з повнометражного аніме Mамору Осії, яке у нас зазвичай перекладають як «Привид в обладунках», хоча насправді це, знову ж таки,  переклад адаптованої назви для американського ринку, який, своєю чергою, складається з суцільних багатозначностей. 

Так от, уся серія фільмів «Ghost in the Shell»  має дуже рваний і невиразний сюжет, зате які там абсолютно шикарні кадри «кіберпанківського» міста!

Повертаючись до Ґібсона і його першої трилогії, не можна не згадати, що із неї починається ще й традиція кіберпанківських героїв. І тут на повну вмикаються усі комплекси, які накопичилися у підсвідомості зовні благополучних великих міст. Оскільки  уся технологічна магія належить корпораціям, тісно пов’язаним із державою, то драконоборець у цій казці просто не може бути «людиною системи». Хто є протагоністами у Ґібсона, а за ним і у багатьох послідовників? Гакери, найманці, повії, журналісти, що вляпалися куди не треба, якудза.

Саме тому, коли ви сприймаєте погляд герою кіберпанку на навколишній світ, пам’ятайте, що ви дивитеся на нього по суті очима електронного щура, що живе за стінами вашої високотехнологічної оселі, й з точки зору персонажів, що живуть по інший бік тих стін усе може виглядати зовсім не так.

Кіберпанк: політ крізь кролячу нору

Герої-поліцейські

Зрештою, традиційно в історії кіберпанку ось тут роблять ремарку, що основним внеском японської анімації у напрямок стало введення у нього героя-поліцейського. Ні, на самому початку у Японії головними героями теж були люди по той бік закону. Але вже у другій половині 1980-х завдяки традиції, закладеній майбутнім автором «Ghost in the Shell»  Шіро Масамуне, у манзі Appleseed (1985) та Dominion Tank Police (1985) (кожну з яких було екранізовано) до кримінальних персонажів кіберпанку приєднується абсолютно новий герой – поліцейський. І з цього моменту зазвичай починають відлік втрати кіберпанком його бунтарського панківського підтексту.

Щоправда, якщо подивитися на типових поліцейських японського кіберпанку, то впадає в очі те, що і за методами роботи, і за  стосунками із корпораціями на типового щасливого мешканця «кібернетичного мурашника» вони не тягнуть зовсім. По суті це ті самі щури з комунікаційних каналів, тільки на державній службі. Це стосується навіть відносно прилизаних героїв Appleseed чи аніме Bublegum Crisis (1987). Що вже говорити про підлеглих майора Кусанагі, які весь час ходять між державними нагородами та наказом про таємну ліквідацію.

Але ось тут  варто зазначити, що  поява героя-поліцейського, який не  продався корпораціям – це не виключно японський розвиток сюжету. Американці додумалися до нього цілком самостійно, хоча зазвичай цей фільм до кіберпанку і не відносять. Мова, звичайно ж, іде про «Робокопа», фільм, задуманий одним з тих, хто знімав «Той, що біжить по лезу», як антитезу до діківського страху людей, які насправді усього лише машини. У «Робокопі» ми бачимо вже досить знайому нам картину того, як велика зла корпорація намагається, поєднуючи високі технології й підтримку криміналітету, перекроїти ціле місто під себе. І бачимо героя-поліцейського, якого намагаються перетворити просто на механічного слугу корпорації і який при цьому починає їй протистояти. Ну і ще багато чого там зав’язано на  комп’ютерних технологіях, телекомунікаціях тощо.

Кіберпанк: політ крізь кролячу нору

СПОДОБАЛАСЯ ПУБЛІКАЦІЯ? ПІДТРИМАЙ UAGEEK

На платформі Buy Me a Coffee ви можете підтримати нас як одноразовим донатом, так і оформити щомісячну підписку.

Підписатися
Повідомляти про

4 Коментарі
старі
нові популярні
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

Дякую за приємне читання.

Дякую велике! Дуже корисна стаття, яку приємно читати)

Дописи за темою

4
0
Будемо раді дізнатися Вашу думку про публікацію :)x
Прокрутити вгору