Колоніст. Бути людиною

Відгук на мальопис

📜🎨 Ярко Філевич
📗 «Колоніст. Бути людиною»
📇 Видавництво: UA Comix
✍ Редакторка: Руслана Коропецька
🧠 Керівник проєкту: Богдан Кордоба

Колоніст — як бути людиною

Десь у космосі є небесне тіло, яке летить куди собі захоче. Тіло, яке звело разом всіх героїв цієї оповіді. Мабуть, тут і варто було б починати історію про Колоніста… Але дозвольте невеличкий вступ.

Якщо уявити якесь далеке (або не дуже) майбутнє, то люди навряд чи залишаться жити на Землі. Швидше за все, вони полетять досліджувати космос. Та штука в тому, що люди можуть виявитися далеко не єдиною расою у Всесвіті. Інші раси називатимуть людей завойовниками з синьої зорі, конкістадорами на залізних кораблях і вважатимуть негідниками. То чи зможуть люди знайти своє місце в безмежному Всесвіті?

Дуже круто споживати мистецтво у правильній обстановці — бувши розслабленим, готовим до будь-чого і достатньо сконцентрованим, щоб вбирати в себе закладені автором ідеї. Це приносить великий кайф. І я дуже радію, що “Колоніст” став читоглядом, яке я взяв в саме такий момент.

Колоніст — як бути людиною

Цей мальопис занурює в цікавий світ майбутнього. Ну, знаєте. Космос, різноманітні інопланетні раси, позаземні цивілізації, подорожі у безмежному просторі. Зазвичай ми, люди, любимо ставити себе у центр оповіді. Наче весь світ обертається навкруги нас та наших бажань. Наче ми центр всього. Наче ми найкращі.

Ярко Філевич вирішив піти протилежним шляхом. Тут людство зображено дещо інакше. У світі “Колоніста” ми знайшли спосіб подорожувати у космосі та висаджуватися на інші планети. Були ті, хто намагалися підкорити якомога більше космічних тіл, роз’ярено знищували тамтешню природу, жадібно забирали ресурси та, зрештою, доводили інші планети до занепаду. Таких називають “конкістадорами”. В принципі зрозуміло чому. Саме через них наш вид має не найкращу репутацію в міжпланетному товаристві.

Були й інші люди — “колоністи”. Це інтелектуальна еліта, яка мала певні цінності. Творчі, наукові, культурні. Замість знищувати планети так само як ми, СПОЙЛЕРИ, знищили свою, ці чуваки вивчають цей світ, налагоджують зв’язки з іншими расами та видами на інших планетах, опановують науку тераформування та “планетарного дизайну”, якщо можна так сказати. І ось вони завоювали авторитет в Міжсвітовому Сенаті, панпланетарного союзу різних розумних рас. Хоч до людей досі ставляться недбало і, подекуди, по-ксенофобськи, нас заведено вважати найкращими у своїй справі.

Колоніст — як бути людиною

Історія починається з того, що в бік планети Каталану летить велике небесне тіло, яке має всі шанси знищити її та все живе на ній. На Каталану  розташована Рада Об’єднаних Світів, з якою у колоністів є зв’язок. Каталонці відчувають страх за своє життя. Звісно не обійдеться без фанатичних клерикалів, у яких фаталізм грає в одному місці й вони бачать у цьому виключно “божий задум”. Є й свідомі представники раси каталонців, які хочуть врятувати свою планету. Тому один з них, Гусло, син радника Ради Світів, іде на зв’язок з колоністом Таусом, одним з небагатьох відомих і, разом з тим, нині живих колоністів. Гусло просить його допомогти врятувати мільйони життів. З цього моменту починаються пригоди наших героїв.

Колоніст — як бути людиною

Таус зображений дуже колоритно. Автор переконав мене у тому, що це — реальна людина. В тому плані, що він є втіленням всього того, що можна описати словом “людина”. Він і розумний, і кмітливий, і працьовитий, і по-людськи лінивий. В професійному своєму житті, він, можна сказати — кращий з кращих. Але є інша його сторона. Він легко втягується у конфлікт, навіть тоді, коли його можна уникнути. Він здатен на вчинки, після яких його хочеться назвати покидьком і назавжди викинути зі свого життя (якщо ви читали, ви розумієте про який епізод йде мова). Наче нічого особливого, людина й людина, чи не так? Насправді весь цей опис має особливе значення, коли мова про світ, де люди — це лише частина універсуму, а не панівний вид. На нас дивляться зверхньо. Почасти заслужено, але… Не знаю. Є щось магічне і буденне водночас, коли дивишся на те, як себе поводиться Таус в різних ситуаціях. На момент читання я його сприймав як футуристичного Мамая. Що, до речі, вдвічі іронічно, враховуючи, що Таус — колоніст. За цю емоцію окреме дякую авторові.

Колоніст — як бути людиною
"Десь у космосі є небесне тіло, яке летить куди собі захоче...", – я так багато разів починала розмову цими словами, що, здається, все моє оточення знає анотацію цього мальопису напам'ять. Так вже історично склалося, що про нього я говорю часто і багато – не тільки тому, що цей мальопис особливий для мене яко редакторки, а ще й тому, що він дуже знаковий для української індустрії мальописів.

Але давайте про все послідовно.

Історію про те, як Богдан перед новим роком якогось там року врочисто вручив мені рукопис і тоді ж змусив читати і коментувати на місці, я переповідати не буду, бо щоразу вона потребує все більше часу (чи як зараз, друкованих знаків). Натомість розповім про одну вечірню розмову в старому підвалі книгарні. Коли я вже кілька разів прочитала рукопис, настав час знайомитись з автором – ясна річ, в мене було багато запитань, на які він мав би мати відповіді. Мій інтерес був зосереджений на ЛОРі Всесвіту і сухій фізиці – поясни мені, як в цьому світі відбувається тераформування, працюють переходи тета-ритмом, опиши всі згадані й незгадані, але потенційно можливі раси, щоб я достеменно розуміла, з чим працюю. Такий собі стандартний редакторський опитувальник. Ярко розказував все по черзі, і підловити його на чомусь було дуже складно, бо продумав він той світ на субатомному рівні. Але запам'яталось мені тоді не це. Якоїсь миті ми почали говорити про геть інше – мотивацію персонажів, персональну історію кожного, великодки (якими там кожен сантиметр всіяний), все, що об'єднує людство і всі описані варіанти еволюції чи то деградації, наукову фантастику і наукових фантастів, і я відчула як тягар гіпервідповідальності моститься мені плечі і шепоче: "Воно все на цих 96 сторінках..." (Я що більше згадую, то більше тішуся, що ми тоді з Богданом працювали над рукописом вдвох, бо одному той масив інформації переварити було б неможливо.)

Це ми плавно підійшли до другого – значення "Колоніста" для індустрії. Свого часу він став першим закінченим науково-фантастичним українським мальописом. Здобув відзнаку ВBВF-2020 (в народі - книга Форуму видавців у номінації "Комікси та графічні романи"). Показав, що Таус може існувати не лише на сторінках мальопису, бо Всесвіт цей дуже придатний для інтеграції в інші медіа (то я про кліп на композицію "Одіссей" Латексфауни). Щось ще було, чим Колоніст відзначився, та зараз не згадаю.

Ще більше лірики – в передмові до мальопису, її я писала щойно коли ми закінчили роботу над рукописом і так плакала від щастя, що довелось переписувати на сухий аркуш.

Колись я дістану з шухляди той перший рукопис, де ми сперечаємось на берегах і правимо правки одне одного і, можливо, розкажу більше. А зараз рекомендую піти прочитати "Колоніста" – то вийшла направду фантастична історія.
Колоніст — як бути людиною
Руслана Коропецька
Редакторка
Колоніст — як бути людиною
У 2020 році "Колоніст" став лауреатом Best Book Award у номінації "Комікси та графічні романи"

Хоча “Колоніст” і матиме продовження, але один цей том пригод Тауса наштовхує на багато продуктивних думок. Це якщо ми говоримо про індивідуальне сприйняття, в мене склалось саме так. Гадаю, я сміливо можу внести “Колоніста” до списку улюблених вітчизняних мальописів на 2021-й рік. Якщо ж казати за те, що автор вклав і це видно неозброєним оком — це екологічна адженда. Це збіса актуально сьогодні, що вже казати про далеке майбутнє. Схоже, що це стане частиною нашого існування і маю сподівання, що ми не закінчимо так само як людство у цій історії.

Також мені сподобалась критика релігії. Не те щоб це якась окрема сюжетна гілка, так, кілька іронічних речень на початку. Але це було досить смішно.

А ще кайфовий фрейм з цим персонажем, вимагаю видавництво UAComix зробити окремі листівки з ним!

Колоніст — як бути людиною

Нарешті про видання! Щодо самого контенту. Мені сподобалось художнє рішення автора зробити чорно-біло-жовтий малюнок. Це дійсно працює і виглядає естетично. Також я для себе виділив дуже цікавий прийом, коли весь фрейм зображений як авдіо-хвиля, наче ти чуєш чийсь звіт записаний на носій типу диктофона. Такого я ще ніде не бачив, крутий прийом.

Інтересними вийшли дизайни прибульців, принаймні мені зайшов персонаж архіваріус, Аманек. А також мені сподобався принцип цього світу, що можна переміщатися за допомогою тета-ритму, як телепортом.

Щодо самої манери є питання, бо дуже багато такого, що фон виглядає порожнім. Не знаю чи це метод такий, щоб зосередитись на самих персонажах. Але сподіваюсь, що у наступних томах буде більш деталізований малюнок на фонах.

І ще одна претензія — як на мене, ономатопея, тобто графічний звуковий супровід, не працює. Тобто, коли ти намагаєшся в себе в голові уявити звук, який прописаний/намальований на сторінці — виходить щось дивне. Ще гірше, коли намагаєшся відтворити його ротом. Те, що виходить — не сильно відповідає тому, що зображено на сторінках.

Суто технічно все зроблено чудово. Формат приємний, до друку претензій нема. Все як має бути, дякую команді людей з UAComix, яка працювала над цим виданням.

Колоніст — як бути людиною

Ця мальсторія має величезний потенціал, як на мене. Я дуже хочу побачити продовження. Уява автора мене приємно вразила, видно, що всесвіт добре продуманий і є що показати у наступних томах. Дуже хочу це побачити якомога швидше. Чекаю на наступну пісню Тауса та розкриття цього персонажа. І бажаю успіхів Яркові. І пам’ятайте: “Життя завжди знаходить правильний шлях”.

Дякую видавництву UAComix за чудовий тайтл, та порталу UAGeek, за можливість поділитись з вами враженнями. А ще раджу послухати ось цю пісню. Кайфово буде, якщо читатимете сьомий розділ під цю музику.

Мінінтерв'ю з Ярко Філевичем

Як виникла ідея “Колоніста”?

Усе почалося з Inktober. Це міжнародний челендж що триває щороку протягом жовтня. Кожного жовтневого дня треба запостити в соцмережах малюнок тушшю. Коли я впершу приєднався до Інктобера то перші два тижні постив все що виходило долаючи страх від демонстрації своїх малюнків. А коли страх минув у малюнки швидко закрався сюжет. І проявився він у формі вусатого чоловіка що мандрував різними світами. Я одразу охрестив його Колоністом, і протягом двох чи трьох інктоберів малював різні історії про нього. Але це не було чимось цілісним, просто малюнки, пов’язані одним героєм. І коли цього добра назбиралося – я мав в голові досить чітке розуміння у якому світі мешкає Колоніст.

Як створювався концепт історії, що вплинуло на візуальні рішення, на побудову сюжету?

Разом із малюнками з Inctober’а я отримав настрій. Легку екзистенційну самотність та пригодницьке життя поміж зірок в обіймах інших цивілізацій. І з цього настрою почала народжуватися сама історія. Спершу виник план, початки розкадрування, потім прописав повний сюжет з усіма діалогами. Окрім того, паралельно з писанням сценарію я закінчував базовий курс навчання на психотерапевта і дуже потребував вплести свої пережиття та новий досвід в історію Колоніста. Додати щось такого людського, зовсім не героїчного і не коміксового.

Візуальні рішення — це окрема історія. Мені неймовірно важко передавати масштаби моїх фантазій у 2D. Тому всі будинки, ландшафти й космічні кораблі початково моделював у 3D. Це була така своєрідна сценографія, коли для всіх подій я чітко розробляв простір і передбачав пересування у ньому дійових осіб.

Чим надихаєшся при створенні історії?

Я пристрасний і давній фанат старої доброї наукової фантастики і її проявів у культурі. Тому багато натхнення йшло з отих спогадів про потерті номери Heavy Metal, Гарі Гарісона та Едмонта Гамільтона, старі StarWars і обкладинки касет хардроку початку 90-х. Та й теперішніх авторів не цураюся — Ден Сімонс, Пітер Вотс, Лю Цисінь, додали мені багато палива для роздумів. В коміксовому плані то маю стовп на який міцно опираюся — Майк Міньйола. В будь-якій незрозумілій ситуації йду переглядати малюнки Майка.

Що нам очікувати від продовження?

Продовження вже має план дій та трохи ескізів і декорацій. Коли оці всі підготовчі процеси закінчаться — то далі усе робиться методично і по плану. І тоді я можу чітко казати що і коли закінчу. Але зараз залучений ще до двох проєктів і при найкращих прогнозах закінчу їх до кінця року. Не хочу спойлерити, але натякну, що вони можуть дуже врізноманітнити очікування читачів на подальші пригоди Колоніста. 

Чи планується розширення всесвіту Колоніста? 

В отих малюнках з Інктобера там вже є дуже серйозне розширення. Тауса зустріли інші Колоністи, у нього знайшлася дочка, яка теж стала Колоністкою та має такі ж пригоди як і її старий. У моїй голові та скетчах цей сюжет перевалив за два покоління. І я ще не знаю як це подати у коміксі, і чи взагалі цю гілку розвивати.

Колоніст — як бути людиною

Придбати мальопис "Колоніст. Бути людиною" можна на сайті UA Comix за посиланням
Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

Рекомендовані статті

0
Будемо раді дізнатися Вашу думку про публікацію :)x
()
x
Догори