КОРЧМА: Відьма в українській демонології (частина 1)

Корчма

За уявленнями українського народу, жінка, наділена чаклунськими здібностями від природи, або та, яка навчилася чаклувати – вважалася відьмою. Слово «відьма» походить від давньослов’янського «відати», «знати» і вживалося в значенні «та, що все знає».
Відьма – один із центральних персонажів української демонології. Її образ досить широко представлений не тільки в народній творчості, а й в художній літературі та загалом мистецтві.

Але, що ми знаємо про відьом? Звідки беруть початок вірування про них? Якими були відьми? У чому полягало їхнє зло та що таке шабаш? Про це, та багато іншого, ви дізнаєтесь у цьому випуску.

У відео була використана музика:
1. Jamala & DakhaBrakha – Заманили
2. Eivør – Into The Mist
3. Alina Pash – BOSORKANYA

КОРЧМА

Корчмар ходив між столами та частував людей смачною медовухою. Особливо цьому раділа компанія козаків, у яких аж чуби заверталися від духмяного напою. Поряд, якийсь селянин схилив натомлену голову над кухлем і бурмотів собі під носа; молодики, що сиділи біля вікна, гучно сміялися та жваво щось обговорювали. Ба, навіть піп зайшов перекинути чарчину. Люди відпочивали та чекали на троїстих музиків. Зненацька, вхідні двері різко відчинилися навстіж, від несподіванки, всі стихли, та повернулися до входу. На порозі стояла жінка. Висока, ошатна, з довгим, чорним волоссям та такими ж чорними бровами. Холодним поглядом, вона неспішно провела по корчмі. Хтось намагався продовжити те, чим займався, а хтось, розгубившись, продовжував витріщатись. Але ніхто, ніхто і словом до неї не обмовився. Бо ж всі знали, вона – ВІДЬМА!

За уявленнями українського народу, жінка, наділена чаклунськими здібностями від природи, або та, яка навчилася чаклувати – вважалася відьмою. Слово «відьма» походить від давньослов’янського «відати», «знати» і вживалося в значенні «та, що все знає».

Відьма – один із центральних персонажів української демонології. Її образ досить широко представлений не тільки в народній творчості, а й в художній літературі та загалом мистецтві.

Уявлення про відьом, беруть свій початок ще за дохристиянських часів. Тоді ж, вони виступали скоріше у ролі знахарок; свого переважно негативного, злого забарвлення, образ відьми набув вже за християнства. Первісно язичницькі божества та створіння не містили у собі нічого «злого», та «підступного». Усі вони функціонально були спрямовані на єдину мету: допомогти людині вижити в небезпечному світі і продовжити свій рід. Але з приходом християнства, вони почали тлумачитися як «нечиста сила». Приміром, тотемне божество вовк трансформується у вовкулаку. Між іншим, випуск про «перевертнів» ви також можете переглянути на цьому каналі. Повертаючись до відьом, варто зазначити, що їх образ проходить довгий шлях від представника й охоронника язичницького культу (уміє ворожити, провидіти, зцілювати) до злої «чаклунки», «обавниці», «потворниці», яка насилає хвороби, псує продукти, керує погодою.

За традиційними уявленнями українців, існували відьми двох категорій: «природні» або ж «родимі» та «вчені». Перші, як правило, відрізнялися наявністю хвоста. Природня, або «родима» відьма з’являється коли в когось народжується підряд сім дівчат, а між ними ні одного хлопця, або є представницею третього покоління позашлюбних дівчат чи є просто дочкою відьми. Також, родима відьма могла народитися у матері, котра, будучи вагітною, готувала свят-вечірні страви та ненароком проковтнула вуглинку, або ж, коли дитину, в утробі матері, прокляли «в таку хвилину». За традиційними уявленнями українців, родимі відьми вважалися ніби не винними у своєму гріху, на відміну від відьом вчених, якими ставали свідомо. Природжені відьми у своєму ставленні до людей доброзичливіші, ніж вчені. Інколи вони навіть допомагають людям спекатися від лиха, спричиненого вченою відьмою.

 «Вчена» відьма набирається своїх надприродних сил від іншої відьми, або від чорта, чи загалом від нечистої сили. Народні перекази пов’язують із процесом «ініціації» відьми моторошні ритуали, такі як, наприклад, потоптання ікони, читанням молитви навпаки, перекиданням через ніж, вилізанням на придорожню фігуру догори ногами. Старша відьма також може вмивати свою ученицю чарівним наваром, після чого та вилітала в комин та поверталась вже відьмою. Але остаточно навчання закінчується в Києві на Лисій Горі. Також, багато знань, які необхідні для подальшої діяльності, відьми одержують, зірвавши квітку папороті.

Головною негативною властивістю українських відьом вважалося псування худоби, зокрема відбирання молока у корів. Коров’яче молоко з росою — найулюбленіша страва відьом. Вони люблять приймати в себе по святах всяку нечисту силу, але, щоб її почастувати, мусять перше дібратися до чужих корів і видоїти їх до крові. Родима відьма доїть корови, як і всяка інша жінка. Натомість вчена відьма, після першого видою, проробляє дірку в одному зі стовпів своєї хати, затикає її замовленим чопом, і потім молоко тече з тої — мов із крану. Згідно з іншими джерелами, відьмі досить зібрати на межах або пасовиську фартухом чи сорочкою росу та витиснути: молоко тектиме безперестанку. Деколи відьма бігає доїти корів перекинувшись білим собакою. Якщо ж відьма не може красти молоко, то вона хоч нашкодить корові, і в тої із вимені замість молока тектиме кров. Також, в основі будь-якої діяльності відьом лежало вміння обертатися на живі істоти та неживі предмети. Здатність до перевтілення часом обмежується лише дванадцятьма видами предметів, у які перетворюється відьма,  а часом така здатність визнається майже безмежною . Після ж своєї смерті, яка була досить болісною та в муках, відьми можуть вставати з могили, особливо, якщо хочуть за щось помститися. На основі цього, побудована відома повість українського письменника Миколи Гоголя – «Вій».

Українці вірили, що відьми можуть спричинити град , ураганні вітри, повені, пожежі, викрасти небесні світила, викликати посуху та здійснити інші лиха. Найнебезпечнішими для подібної шкоди є ніч перед Різдвом, ніч перед Великоднем та ніч на Купала. Люди знали, що коли падають зорі з неба, то їх крали відьми та ховають у глечики. Бо зорі — це душі людей, які жили праведним життям на землі.

Відомий дослідник української міфології – Валерій Войтович писав «Учені відьми виходять вночі на двір у білих довгих сорочках з розпущеними по пояс косами. Вийшовши, закривають місяць хмарами, застеляють ними усе небо. Починається буря, а вони тоді біжать доїти чужих корів. Заганяють місяць у хлів, а там видоюють корів так, що з дійок разом з молоком дзюрчить кров. Така відьма, крім худоби, вміє здоювати собак, кішок, гадюк, ящірок; добувати з жаби сметану, а з роси молоко. А ще вони вміють насилати серед літа град або сніг. Одного разу відьма вкрала навіть райдугу з неба. Інші можуть насилати на людей хвороби, давати доручення різним гадам, щоб ті, наприклад, викрали дощ чи росу, які потім відьми держать в горщиках у вигляді жаби в себе у коморі, а тому через них і стає на землі посуха. А ще відьми викрадають малих дітей, уміють псувати їх очима; насилають хворобу на людей і навіть смерть.»

Однією з основних вмінь українських відьом, вважалася їхня властивість літати. Метою цих польотів, зазвичай, є Лиса Гора біля Києва. Тут вони збираються на шабаш. Відбуваються ці шабаші першого тижня кожного нового місяця, або під свята, як Юра тощо. Подекуди кажуть, що коли відьма вирушає на такий шабаш, то відлітає тільки її душа, а тіло залишається на місці. Якщо ж перевернути відьмине тіло головою туди, де були ноги, то душа вже не зможе до нього увійти.

Найбільшим вважався шабаш в ніч перед Івана Купала. За народними переказами у Купальську ніч всі відьми стають молодими та вродливими і злітаються на шабаш до Лисої гори, що понад Дніпром нижче Києва. Верховодить там ними старий відьмак. Перед подорожжю, відьма роздягається догола, звертається з магічним замовлянням до хатнього порогу, з-під якого вона добула глини, щоб виготовити мазь, в яку додає різне зілля, зміїні голови та жаб’ячі лапи. Натершись чарівною маззю, відьма перекачується через стіл, сідає верхом на помело, мітлу або на кочергу чи коромисло і вилітає через комин. На тих ігрищах, при світлі багаття, відьми та інша нечиста сила влаштовують дикі оргії: п’ють, гуляють, витанцьовують. Як тільки заспіває півень відьми повертаються додому. Загалом, Лиса Гора в українській демонології та міфології – чи не найпопулярніше місце для нечистої сили. Такого негативного забарвлення, вона набула після християнізації наших земель, адже до цього, на ній розташовувалися язичницькі капища.

Розпізнати відьму було досить важко. На відміну від Європи, в традиційних українських віруваннях, досить часто відьма виступала активним учасником церковної громади, і вільно могла заходити до церкви. Зовні, відьми ніяк не відрізнялися від звичайних жінок.  Проте, родимі відьми, як вже зазначалося, мали невеликого хвостика. І родимі і навчені відьми, досить довго зберігали молодість та красу. Як обереги від них використовували дьогтяні хрестики на дверях, зроблені на Юрія та мак, яким обсипають обійстя. Маком обтрушують також стайні та хліви, бо відьми, які дуже його люблять, визбирують по мачинці та не мають часу підійти до худоби…

На цьому, перша частина випуску добігає свого кінця. Ставте лайки, поширюйте відео та підписуйтесь на канал.

До зустрічі у Корчмі.

Популярні новини

Популярні відгуки

Популярні огляди

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Нам до вподоби Ваші думки, будь ласка, прокоментуйте :)x
()
x
Догори