MANGUA-ОГЛЯД: “Інша”

Манґа “Інша” авторства Аяцуджі Юкіто з малюнком Кійохара Хіро вийшла повністю ще у 2011 році. Вона є адаптацією ранобе пана Аяцуджі 2009 року, достатнього успішного роману, який отримав не тільки мальописне, але й кіно та аніме-втілення.

Цікавий факт: Аяцуджі Юкіто одружений на Фуюмі Оно, авторці містичної лайт-новели Ghost Hunt та горор-ранобе Shiki. Як бачимо, подружжя можуть створювати жах-контент не тільки приходячи до вас в гості й питаючи: “А коли вже у вас буде дитинка? Коли вже поповнення у родині? Ви такі молоді, народжуйте краще зараз, потім буде запіздно”, оце ось все. СТРАШНЕ!

У нас містичну історію про школу, прокляття і смерть видає “Мольфар комікс”. І так. В цьому жахастику є школа і школярі.

Історія починається з легенди про Місакі, улюбленицю усієї школи. Але коли почався третій рік навчання — дівчина загинула. Це настільки шокувало її однокласників, що вони вирішили не визнавати її смерть і удавати, що вона ще досі з ними. “Місакі не померла” — казали вони й поводилися так, ніби вона поруч. А потім, на останньому дзвонику, на світлині всього класу вони побачили, що поруч з Усіма стоїть сама Місакі.

Проте, основна історія починається не з цього. Рядовий японський шкільник Коічі Сакакібара приїжджає у невеличке місто Йомійяму. На жаль, спонтанний пневмоторакс розірвав частину його легені й хлопець замість шкільної парти потрапляє у лікарню. Через це він пропускає знайомство з класом 3-3.

Його відвідують староста класу з помічником – і вже тут починаються дивні дивацтва у поведінці однокласників, яки почнуть все більше накопичуватися й розростатися навколо пана Жахастика — так Коічі називає медсестра Мідзуно за його любов до горорів. Вони випитують про його минуле, на щось натякають. Потім, коли Коічі прийде до школи, однокласники почнуть розпитувати його про віру в паранормальне, чи вірить він у прокляття. І натякати. Натякати на натяки, які своєю чергою самі натякають на щось інше. Здебільшого це інше — це також натяки.

Здається, це головний мінус першого тому — історія кружляє навколо натяків на деяку містичність й прокльони, персонажі постійно щось недоговорюють головному герою, спілкуються двозначностями, на півслові все обривається. Іноді здається, що якби Сем та Дін Вінчестери потрапили до Йомійями, вони просто б померли від нудьги. Одного разу Коічі навіть замість того щоб продовжити розмову чує гучний звук й відразу біжить на шкільний дах, де побачив одиноку фігуру. А це була розмова зі старостою, яка, скоріш за все, збиралася розповісти хлопцю, що ж таки відбувається у класі 3-3.

Хочеться додати, що цей дисонанс комунікації відбувається і з рідними пана Жахастика. Тітка, з якою він проживає після переїзду до Йомійями — Рейко Мікамі — також щось знає, але нічого не збирається розповідати.

Коічі відчуває, що його стороняться, від нього як від чужака приховують таємницю школи, страшний секрет, який зачаївся, здається, в кожній цеглині цього міста, а не тільки класу. Але вишенькою на торті стає той факт, що дівчина на ім’я Місакі Мей, з якою він випадково зустрівся у лікарні і яка є його однокласницею — її ніхто, крім хлопця, не бачить. Більш того — коли він намагається більше про неї дізнатися від навколишніх — вони нервують, повністю заперечують її існування й вимагають того ж самого від нього.

Похмурий фатум, на який перетворюється життя Коічі, добре передається малюнком: лаконічним щодо персонажів та фонів, гнітючим щодо навколишнього простору, сіро-сутінкoвим в описі міста й напруженим відчуттям чогось незрозумілого, що перетворюється у суцільний чорний. Поступові переходи від звичайного до таємничого підкреслюються тут накопиченням темряви, й можна не сумніватися, що коли в історії починає панувати темний колір — буде біда.

Проте, хочу наголосити, що суцільної журби та непозбувної бентеги в манзі нема. Похмуро-візуальний наратив перебивається комедійними вставками, які додають контрасту й підкреслюють загальну натугу атмосфери. В цьому, до речі, важлива відмінність від аніме-адаптації, яка в екранізації ранобе зосередила увагу на серйозному сторітелінґу.

Також хочу зауважити, що Мольфари відповідально підійшли до ономатопеї, переклавши й запровадивши звукові ефекти. “ХТИШ” – то моє улюблене узагалі. Звісно, сина я так не назву, і не лише тому, що мені заборонила дружина.

Сюжет в першому томі розвивається поступово. Нас знайомлять з великою кількістю персонажів, і непідготовлений читоглядач може заплутатися в японських іменах і персоналіях. І насправді це добре, бо неквапливий перший том добре занурює в історію, готуючи нас до прийдешніх моторошних подій.

А потім раз — і стрімголов летить сюжет! Починаються втручання містичного й зловісного! І — кліфгенґер!

Другий том, нарешті, починає вже більше занурюватися в містичні події. Коічі отримує вже не тільки натяки, але й відповіді. Чому однокласники та вчителі не бачать Місакі Мей? Що за прокляття тяжіє над класом 3-3? Ситуація починає прояснюватися, але з відповідями приходять й нові таємниці. І, звісно, нові неочікувані сюжетні повороти. І все в рамках того, що розповідалося раніше, нічого не перекручуючи та не створюючи бога із рояля в кущах.

Ви будете створювати теорії, що ж таки відбувається в “Іншій”, але попереду на нас чекають ще два томи і, нові несподіванки, які неодноразово змінять уявлення про сюжет і персонажів. Другий том захоплює і тягне до самого кінця з неймовірною силою, якій дуже важко чинити опір.

Тому дуже раджу — не судіть історію лише по першому тому, для цілісного враження рекомендуємо читогляднути одразу обидві наявні частини.

Містичний горор “Інша” — це чудовий представник японських жахастиків, з якого гарно починати знайомство з манґою тим, хто не дуже розбирається в китайських павільйонах з картинками. Тут майже відсутні кліше, притаманні жанру історій про школу, бо головне тут все ж таки містичний горор, а що японці вміють робити — так це лякати.

Видання від “Мольфарів” вийшло чудовим. Любителі манґи отримали файну манґу, любителі суперобкладинок — файні суперобкладинки, любителі вкладених інструкцій, як правильно читати японські мальописи — файну вкладену інструкцію, як правильно читати японські мальописи. Коли ще не знаєте — то ось вам спойлер: справа-наліво, по діагоналі.

А якщо серйозно — і перший, і другий томи на висоті, і я дуже радий, що Мольфари взялися за цю історію. Гарний початок манґа-видання, яке видавництво продовжує фентезі-тайтлом “Книга магії з нуля”, а також ще декількома, про які ви незабаром дізнаєтесь. А поки що — купуйте “Іншу”, підтримуйте манґу українською, мийте руки після вулиці й будьте щасливими!

Придбати манґу "Інша. Перша чверть" та "Інша. Друга чверть"можна на сайті Molfar Comics за посиланням
Популярні публікації
Дописи за темою
MANGUA-ОГЛЯД: "Інша"

MANGUA 15: Шьоджьо від NashaIdea або як Торі манґу про путіна просувала

MANGUA-ОГЛЯД: "Інша"

MANGUA 14: Манхва Паросток або як видавництво Видавництво манґу про Гітлера видавало

MANGUA-ОГЛЯД: "Інша"

MANGUA-ОГЛЯД: “Інша”

MANGUA-ОГЛЯД: "Інша"

Кіберпанк: політ крізь кролячу нору

MANGUA-ОГЛЯД: "Інша"

“Понад хмарами” — передзамовлення манґи від Lantsuta

Інша 1 і 2

Інша. Перша чверть / Друга чверть

MANGUA-ОГЛЯД: "Інша"

Мальописи в Україні — підсумки 2020

MANGUA-ОГЛЯД: "Інша"

Чі. Життя однієї киці. Том 1

MANGUA-ОГЛЯД: "Інша"

2021: Що чекати від Lantsuta Publisher?

MANGUA-ОГЛЯД: "Інша"

MANGUA #12: Кіберпанк в аніме та манзі, або *** тебе, *** твоїх батьків та *** твою черепашку

MANGUA-ОГЛЯД: "Інша"

2021: Що чекати від Nashaidea?

MANGUA-ОГЛЯД: "Інша"

MANGUA-ОГЛЯД: “Ательє чаклунських капелюхів”

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Будемо раді дізнатися Вашу думку про публікацію :)x
()
x
Догори