Максим Карповець: “Killing and Dying”

Adrian Tomine
📗
«Killing and Dying»
 

Це неймовірна збірка шести історій про творчість, пошук свого життєвого шляху, сім’ю та моральних орієнтирів. У якомусь сенсі, це чи не найкраща демонстрація таланту Едріана Томіне й потенціалу коміксу, його можливості дослідити на майже мікроскопічному рівні людські емоції та переживання. Звісно, це було би неможливо без строгого й точного малюнку Томіне, що працює немов скальпель, препаруючи життя в його повсякденних фрагментах, часто абсурдних і неможливих, але завжди резонуючих на рівні правди й емоцій.

Максим Карповець: "Killing and Dying"

Усі історії про звичайне, навіть надто буденне життя. Люди просто живуть, а Томіне немов спостерігає, селективно обираючи найцікавіші й важливі епізоди. Це може бути історія про сучасного художника, який ніяк не може виставити свою дивну інсталяцію. На поверхні так, а насправді це портрет внутрішніх коливань митця, який то впевнений в собі, то навпаки все кидає геть, а десь там на фоні з ним його дружина (we just can’t go on like this), яка не знає що собі думати. Іронічно й дуже тонко Томіне робить коментар щодо сучасного мистецтва й загалом буржуазного суспільства.

Далі не менш абсурдна історія про дівчину, яка зовнішньо дуже подібна до порно актриси Ембер Світ (напевно все ж Солодка Ембер). Приклад того, як світ уявного нахабно вривається у світ реального, позбавляючи шансу на власний вибір і свободу. І справді, як позбутися тисячі фанатів, які впізнають тебе в кожному кутку країни? Вихід із ситуації буде незвичним, хоча й неминучим: зустріч із власним прототипом. Зверніть увагу тут на ідеальну композицію кадрів та підібрані кольори, які дуже влучно передають увесь абсурд.

Максим Карповець: "Killing and Dying"

Історія Go Owls (“Вперед Сови”) теж наче ні про що, адже кого цікавить життя місцевого наркодилера на пенсії, який продає маріхуану підліткам? Та й сам герой зовсім не є привабливим, але попри всі мінуси з ним лишається молода дівчина, яка, здається, й сама не знає що тут робить. Мені здається, що Томіне тут хоче сказати про те, що ми часто гаємо своє життя на дурниці, тому нема чому дивуватись, якщо з вами в кінцевому випадку трапиться щось безглузде.

Максим Карповець: "Killing and Dying"

Translated, from the Japanese (“Перекладено з японської”) та Intruders (“Зловмисники”) мені видались найменш цікавими. Перше оповідання надзвичайно красиве візуально. Тут Томіне справді показав свій талант як блискучого ілюстратора, випрацьованого роками в The New Yorker. Щодо другого, то це стилізація під кримінальну історію, нічим не виразна навіть візуально, хоча й розкриває певним чином інший рівень мистецького хисту Томіне.

Діамантом збірки є Killing and Dying (я би переклав “Сміх і сльози”, відсилаючи до нашої української фрази “крізь сміх і сльози”). Це історія про дівчину Джессі, яка вирішує бути стендап коміком (комікинею?) попри те, що виглядає трохи незграбно й має певні проблеми з мовленням, тобто заїкає. Усе наче проти неї, але матір підтримує її намір. Інша річ, що в мами виявляють рак, тому дівчині доведеться в якийсь момент рухатись самій до своєї цілі попри увесь біль і сумнів. Томіне працює тут із дуже роздробленою сіткою панелей, переважно в кількості двадцяти, скурпульозно виписуючи відтінки емоцій персонажів, які проходять через низку життєвих випробовувань як єдина сім’я. Важко не згадати слова Зедді Сміт, авторки “Білих зубів”: “Він має більше ідей на двадцяти панелях аніж інші новелісти мають протягом усього життя”. Найбільш вражає тут те, що складні й болючі епізоди Томіне подає тихо, спокійно, але від того серце розривається не менш. Сімейна підтримка, боротьба із власними страхами й цілеспрямованість – ось основні теми цієї історії, яка ще довго не відпускає після прочитання.

Максим Карповець: "Killing and Dying"

Кому можна рекомендувати цю збірку? Думаю, що не тільки любителям альтернативи, графічних романів і жанру slice of life, у якому блискуче працює Томіне, але й усім поціновувачам міцних історій. Це гарне знайомство із невидимою і невідомою реальністю мальописів, які на повну можуть розкрити людські драми завдяки майстерному володінню композицією кадрів, кольорам та діалогам. Холодна, раціональний форма Томіне лише стримує усю ту палітру складних емоцій, моральних і душевних коливань простих людей, яким щодня доводиться робити вибір, жертвувати чимось, шукати щось. Зрештою, щодня проживати своє життя, яким би воно не було.

Підписатися
Повідомляти про

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Будемо раді дізнатися Вашу думку про публікацію :)x
Прокрутити вгору