Максим Карповець: “Печемо з Кафкою”

Печемо з Кафкою
Том Ґолд
📗
Печемо з Кафкою
 

Чудова річ. Том Ґолд відомий тим, що робив ілюстрації для ключових видань світу, зокрема й The New Yorker. Так він відомий своїми короткими й водночас вельми специфічними розповідями, серед яких варто виокремити “Ґоліафа”. Також Ґолд відомий своїм авторським стилем, що відразу зробило його ключовим автором у Dawn & Quarterly. Особисто мені його стиль нагадує наскельні малюнки із домішками сучасного мінімалістичного дизайну, де підкреслюється основне, а зайве – відсівається. Якщо ви хоча б раз побачили стиль Ґолда, то далі будете впізнавати усюди.

Тут же зібрано сторінкові стріпи про книжки, письменників та загалом культуру, часто високу. Це не можна вважати колекцією гумористичних і смішних стріпів, а більше витончених, кмітливих, неоднозначних і, на мій погляд, абсурдних. Деякі взагалі будуть зачинені для тих, хто не в темі (наприклад, стріпи про Джеймса Балларда чи Семюеля Беккета зрозуміють лише поціновувачі їхньої творчості) тому Ґолд, безумовно, балансує на межі різних авдиторій і, не побоюсь цього слова, дискурсів. Окремо варто підкреслити референси до відомих фігур у художній літературі, як-от Ніл Ґейман і, звісно ж, Франц Кафка, який завжди пов’язаний із меланхолією, самотністю і нігілізмом. Саме ці теми розкручує Ґолд, робить їх справді абсурдними та кумедними.

Звісно, центральним тут є дискурс бібліофільства, тому окрема шана “Видивництву” за розміщення стріпу про різного рангу книжки в бібліотеці. Це один із моїх улюблених стріпів взагалі, який був чи не першим у творчості Ґолда. Дивуєшся фантазії автора, який настільки несподівано підходить до теми книжок, що такий підхід лишається ще довго в голові. Що вже казати про винахідливий підхід до структури оповіді, жанрології, тобто внутрішнього боку книги, її анатомічного наповнення так би мовити. Відразу відчувається наскільки Ґолд любить книжки як матеріальний ресурс або особливий продукт людської цивілізації, який об’єднує навколо себе особливих людей. У цьому теж є певна елітарність зібрання, але вона далеко не нав’язлива, а пунктирна, як і багато тут речей.

З одного боку, кожен знайде собі щось особливе, буде повертатись до цієї книжки неодноразово літніми чи зимовими вечорами, як описано в українському виданні. З іншого ж боку, зчитати усі змісти зможуть далеко не всі, тому, на мій погляд, це є основною вразливістю роботи/робіт Тома Ґолда. У мене часто не було жодної реакції після прочитання: ні сміху, ні сліз, ні подиву. Знову повертався до стріпу, але ніяк не міг збагнути його особливість. Благо, що таких пересічних стріпів значно менше, аніж вдалих, але цього може цілком вистачити, щоб відлякати читачів. Усе ж, для мене це дуже приємне, затишне та особисте читання, яке створило й створюватиме настрій, тому збірку Тома Ґолда спокійно можна вважати настільною книгою бібліофіла.

Інші публікації за темою

Блексед

HeavyUA: Блексед. Будні кота-детектива у Місті Гріхів

Відьмак

“Відьмак. Плоть і пломінь” — передзамовлення від Vovkulaka

Fading Memories

“Відьмак. Тьмяні спогади” — анонс від Vovkulaka

Супермен Рік перший

Trip w/ Book: «Супермен: Рік перший»

Фаетон 3

“Фаетон: Дрімгакери” — анонс третього тому НФ-серії Марії Ланцути

Максим Карповець: "Печемо з Кафкою"

Максим Карповець: American Vampire Vol. 1

Притчі й відображення

#безцензури: «Пісочний чоловік. Книга 6. Притчі й відображення»

У друці

У друці “Бетмен 8” та “Темна перемога”, “Диво-Жінка 2”, “Проповідник 5” і “Створити комікс” від Рідна мова

Dorohedoro

Daniel Woolf: Дорохедоро / Dorohedoro

Вулик Hive 하이브

HeavyUA: Вулик / Hive / 하이브

Uzumaki

Nerdgasm: «Вир» Джюнджі Іто / «Uzumaki» Junji Ito

Максим Карповець: "Печемо з Кафкою"

MANGUA 6.1: Як Geek Journal Наруто і Луффі полюбив або Unlimited Creampie Works

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Нам до вподоби Ваші думки, будь ласка, прокоментуйте :)x
()
x
Догори