Nerdgasm: “Чорна діра” Чарльза Бернса

Nerdgasm

Nerdgasm

Шкідлива звичка специфічно розповідати про книжки.

📜 Автор: Чарльз Бернс
📗 Мальопис: «Чорна діра»
 

Чого ви боїтеся? А від чого падаєте у тривогу? А що провокує огиду? Чи відокремлюєте ці поняття?

Мені подобається жанр горору, тому що він окреслює межові стани. Кристалізує зону комфорту (коли її порушує). Це бедтріп без наркотиків: є практика вживання для навмисне негативного досвіду – щоби повніше відчути життя. От хороший горор здатен підвести близько до цього.

Чарльз Бернс у жанр потрапив відразу: читав Mad, захоплювався Робертом Крамбом, публікувався в RAW, який заснував Арт Шпіґельман (про всю цю тусовку можна йти читати в «Комікс у музеї сучасного мистецтва», що виходив у IST Publishing). Якщо не комікси – можливо, ви бачили французьку анімовану антологію Fear(s) of the Dark, Бернс був співавтором. У нього достатньо впізнаваний стиль, і щойно ви відкриваєте графічний роман, вас кидає у флешбеки про комах та аб’юзивні стосунки.

«Чорна діра» теж працює зі страхом. Із одного боку, тут страх перед дорослішанням (відповідальністю), із іншого – те саме відторгнення відповідальності, але поколіннєве. Страх з’явився, коли закінчилася гіпарська безтурботність 60-х, зросла тривожність, розгорілася сексуальна революція, а бебі-бумери стали підлітками. Про них і пише Чарльз Бернс.

У маленькому американському містечку розпал епідемії. Зараза передається між підлітками через сексуальний контакт, залишаючи в тілах потворні отвори. Звісно, це перегукується й зі СНІДом, що от-от почне тероризувати світ. Але недарма мова була про межові стани. Автор акцентує увагу саме на алієнації підлітків, їхньому відчуженні й ескапізмі – які зумовлює хвороба. Люди з чорними дірами – виродки, вони живуть у лісі й харчуються недоїдками. Лякає не стільки ймовірність захворіти, як усамітнення й відраза однолітків, неприйняття в соціальній групі.

У Чарльза Бернса образний і проникливий стиль. Він малює тінями й світлом, а ваша уява доопрацьовує жахливі смисли, додає акцентам глибини. Мало того, що вас крінжить від зарослих вилиць, штанів кльош і накурених, загальмованих розмов – вас ще й затягує в безпросвітну діру екзистенційного ступору.

І після 400 сторінок констрастної чорно-білої параної життя дійсно виглядає яскравішим, як би це не звучало.

Дописи за темою

Nerdgasm: "Чорна діра" Чарльза Бернса

#безцензури: «Сила коміксів»

Nerdgasm: "Чорна діра" Чарльза Бернса

#безцензури: «Щоденник 3»

Паперовий звіринець

Відгуки та й отаке: “Паперовий звіринець та інші оповідання”

Лі Бардуґо

“Дев’ятий дім” Лі Бардуґо — анонс від Vivat

Проблема трьох тіл. Пам'ять про минуле Землі. Книга 1

Олександр Гнатюк: «Проблема трьох тіл. Пам’ять про минуле Землі. Книга 1»

The Reckoners

Володимир Кузнєцов: “The Reckoners” Брендона Сандерсона

Абрахам Грейс Мерріт

Відгуки та й отаке: “Гори, відьмо, гори! Повзи, тінь, повзи!”

Nerdgasm: "Чорна діра" Чарльза Бернса

Beauty and Gloom: Що почитати: 3 книжки про подорожі в часі | Сучасна фантастика

Моцарт 2.0

Grumpy readerka: “Моцарт 2.0”

Танець недоумка

Людмила Смола: «Танець недоумка»

Діти Дюни

Відгуки та й отаке: “Діти Дюни”

Поштова лихоманка

Олександр Гнатюк: «Поштова лихоманка»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори