Олександр Гнатюк: “Ачелерандо”

Ачелерандо

✍️ Чарльз Стросс
📗 Ачелерандо
🖨 Видавництво НК Богдан

 

Дивлячись на середню товщину книги - 440 сторінок, я не думав, що цей роман затребує від мене такої великої кількості сил, терпіння, а головне – часу. Щодо останнього, то його могло бути й набагато менше, але по-перше, зараз я не дозволяю собі витрачати на читання значну частину часу, а по-друге, це була третя підряд науково-фантастична книга, що і викликало в мене певне перенасичення жанром і навіть увімкнуло «нечитуна».

Я це все пишу, щоб читач відгуку краще розумів не тільки мої наслідкові враження, а і їх першопричинність. Одразу скажу, що книга є специфічною і розрахована точно не на широке коло читачів. Щодо сюжету, буду послідовний у своїх відгуках: спойлерів не буде. Хіба один, такий манюнький мікроспойлерчик, щоб ви уявили, які «риби» плавають у океані «Ачелерандо». Так от: на певному етапі люди навчились вивантажувати свідомість у кіберпростір і стали так би мовити безсмертними. А є такі, які не захотіли це робити. І при даних обставинах будь-яке біологічне життя, що свідомо веде до смерті, яку легко можна уникнути, представляють як самогубство. Є над чим подумати, еге ж?

Це був лише один приклад із просто колодязя науково-фантастичних вивертів думок автора. В книзі їх повно, настільки повно, що навіть «Ехопраксія» Воттса таки здалась простішою, а СімміС Стівенсона меншою в об’ємі. Читач має бути готовим до дійсно непростого випробування, адже якщо читати не вникаючи, який сенс читати взагалі? А от роздумуючи, обсмоктуючи ідеї і навіть, повертаючись та перечитуючи абзаци, легкого чтива не вийде. Особисто мені трохи легше читалось аж після середини.

Хоч я чудово розумію, що це тверда наукова-фантастика, та часом автор мене не переконував у правдоподібності подій. Я точно знаю, що в будь-якому нф найлегше це до чогось причепитись. Та якщо в чомусь, в якійсь технології йде апґрейт, чи в якомусь соціально-культурному значенні відбувається еволюція, то в романі мені муляла певна неорганічність деяких явищ, говорити про які не буду, бо спойлер. Але заодно і відзначу, що хоч не було аж надто цікаво, але правовий і економічний аспекти видались пропрацьованими на славу.

Мій рівень знань не дозволяє перевіряти багато з того, що писалось в книзі, тому частенько доводилось просто вірити, але з поглядом «собаки-підозріваки», бо було відчуття, що автор загравався і це вже було якесь кіберфентезі. Книга писалась з 1999 по 2004 рік і я в ній побачив декілька ідей недавніх фільмів та серіалів. Зокрема десь зо 3 серії «Чорного дзеркала».

Окремо виділю перекладача Богдана Стасюка. Я навіть не можу уявити, яка титанічна праця ним зроблена, щоб перекласти цей надважкий текст і щоб зробити понад 50 сторінок глосарію та приміток. Єдине що, особисто я завжди читаю примітки, то хотілось би, щоб вони були внизу, бо 2-3 рази за сторінку гортати взад-вперед не дуже зручно. Але це вже мої особисті смаки, знаю, багато хто хоче, щоб зноски були позаду. Тому претензій немає.

Хочеться звернутись до видавців. Раз ви вже представили Воттса, Дукая, Стівенсона, Стросса, то давайте Грега Ігана, Ганну Раяніємі, Джона Скальці, Роберта Вілсона, Теда Чана, Роберта Сойєра. Чекаємо!!!

Я точно не буду читати такі книги як «Ачелерандо» часто, але раз-два в рік точно. Бо який би ти розумний і начитаний не був, вони завжди виводять тебе з читацького комфорту, що я вважаю є дуже ефективним в плані розвитку.

Якщо ви не читали раніше наукову фантастику, тоді ця книга точно не для вас і розпочинати нф з неї, думаю, буде помилково і може відбити назавжди жанрове бажання. Але якщо ви прочитали кількох нф-авторів 60-80-х, або хоча б одну книгу будь-кого із Воттса-Дукая-Стівенсона-Збєшковського, то можете спробувати. Чарльз Стросс із «Ачелерандо» розтрусить ваші мізки.

Ачелерандо

Дописи за темою

Олександр Гнатюк: "Ачелерандо"

#безцензури: «Сила коміксів»

Олександр Гнатюк: "Ачелерандо"

#безцензури: «Щоденник 3»

Паперовий звіринець

Відгуки та й отаке: “Паперовий звіринець та інші оповідання”

Лі Бардуґо

“Дев’ятий дім” Лі Бардуґо — анонс від Vivat

Проблема трьох тіл. Пам'ять про минуле Землі. Книга 1

Олександр Гнатюк: «Проблема трьох тіл. Пам’ять про минуле Землі. Книга 1»

The Reckoners

Володимир Кузнєцов: “The Reckoners” Брендона Сандерсона

Абрахам Грейс Мерріт

Відгуки та й отаке: “Гори, відьмо, гори! Повзи, тінь, повзи!”

Олександр Гнатюк: "Ачелерандо"

Beauty and Gloom: Що почитати: 3 книжки про подорожі в часі | Сучасна фантастика

Моцарт 2.0

Grumpy readerka: “Моцарт 2.0”

Танець недоумка

Людмила Смола: «Танець недоумка»

Діти Дюни

Відгуки та й отаке: “Діти Дюни”

Поштова лихоманка

Олександр Гнатюк: «Поштова лихоманка»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори