Олександр Гнатюк: «Частинка на краю всесвіту»

✍️ Шон Керролл
📗 “ЧАСТИНКА НА КРАЮ ВСЕСВІТУ”
🖨 Видавництво: Фабула

Це одна з найважчих книг, що я взагалі читав у своєму житті, але без сумніву, і одна з найцікавіших. Тоненький наукпоп Шона Керрола я читав, ні, смакував впродовж чотирьох місяців. Мені дуже хотілось зрозуміти все написане, але ні моїх знань з фізики, ні мої захопленості науковою літературою не вистачить, щоб осягнути все сказане і показане в цій праці. Та, дочитавши, я розумію, що ця книга – це височезна багатоповерхівка й саме знання читача визначають висоту підйому. І зовсім не важливо піднятись на останній поверх розуміння квантової фізики, щоб насолодитись цією працею або, щоб вона була вам корисною.

Ближче до теми. В книзі зі всіх боків описано про бозон Гіґґса. В 13 розідлах і трьох додатках Шон Керрол як міг спростив дуже важкі для розуміння простої людини речі. Він, перед тим як розповідати про саму «частинку Бога», залив пояснювальний фундамент, чому це важливо, що необхідно знати перед основною інформацією про цю частинку, коли, як і ким сформувалась теорія, що ця частинка існує, скільки грошей потребувало і скільки часу її шукали, та чи не головне – як це в майбутньому вплине на життя людей?

Для знайдення цієї елементарної (поки вважається елементарною) частинки збудували ВГК – Великий гадронний колайдер, який вартував 9 мільярдів американських доларів. Але разом з тим поки немає жодного факту, що це хоч якось практично допоможе людству. Постає питання: для чого тоді було витрачати таку купу грошей, якщо в недовготривалій перспективі, на перший погляд, є більш краще використання. Я б сказав, що є певна економічно-допустима межа, можливо, навіть оціночно-етична межа, й для кожної людини, корпорації або країни вона різниться. Проте варто зазначити, що якби витратили не 9 мільярдів, а 4,5, то ніхто б не зміг збудувати половину ВГК і знайти половину «бозона Гіґґса». Є над чим подумати, правда? Головне при таких роздумах не забувати, що через такі ж відкриття на перший погляд «незрозумілого використання» ви зараз читаєте з телефону чи комп’ютера цей відгук.

В науці XXI ст. знаходження «бозону Гіґґса» вважається чи не основним досягненням. Але якщо ду-у-уже спростити, то наочно його ніхто так і не бачив, але бачили його вплив на інші частинки. А ще точніше – не вплив бозону Гіґґса, а вплив саме вплив Гіґґсового поля. І що ж це за вплив такий? Без зайвих епітетів, бозон Гіґґса (Гіґґсове поле) дає масу усім елементарним частинкам. Що, прямо таки всім? Так! Без дії цієї частинки наш Всесвіт не мав би й граму маси. Тут я трохи схитрив, бо він би, мабуть, таки мав масу через те, що складається не тільки з видимої матерії, а і «темної матерії» та «темної енергії». Але видимої матерії – тобто те, що ми бачимо навколо, або ж би побачили пролетівши декілька мільярдів світлових років, би не існувало.

Бозон Гіґґса вважається останньою частинкою Стандартної моделі фізики. Його теоретично вивели ще на початку 60-х, а знайшли аж у 2012 році. І ця новина добряче прогриміла на увесь світ. Разом з складанням останнього недостаючого пазлу – цієї гайпової «частинки Бога», що не дивно, бо так більший резонанс, тобто фінансування – науковці наблизились до інших наукових відкриттів, а саме зв’язку цього бозона із темною матерією і темною енергією.

Я спеціально не згадував, що в Стандартній моделі є два типи частинок: ферміони (частинки, які можуть бути тільки окремо в просторі) і бозони (частинки, які можуть нагромаджуватись скільки завгодно одна на одну); що є ферміони, які відчувають сильну ядерну взаємодію (кварки) і, які не відчувають (лептони); а чотири калібрувальні (бо є ще скалярні) бозони породжуються локальною симетрією природи й відповідає певній взаємодії: електормагнетизм – фотон, гравітація – гравітон, сильна ядерна взаємодія – глюони, слабка ядерна взаємодія – W+,W- та Z-бозони. Бо це одразу б відкинуло багатьох читачів, але якщо ви ще тут, то Гіґґсів бозон – це скалярний бозон, його спін дорівнює 0. Й на відміну від калібрувальних він не породжується симетрією і його маса точно не є нульовою. Основна ж зацікавленість Гіґґсовим бозоном пояснюється тим фактом, що поле, яке його породжує, має ненульове значення в порожньому просторі та наділяє масою інші частинки.

Це лише мала частина того, що ви можете дізнатись з цієї книги. Я вже мовчу про теоретичні преони, варп-двигуни, брани, нейтрино, антинейтрино, струни та додаткові виміри, слептони, гравітино, нейтраліно, глюїно, або ж, що насправді може бути не один, а аж п’ять бозонів Гіґґса. Та Шон Керролл дуже уміло вводить читача від простого до складного. Дуже багато можна дізнатись про ВГК та інші колайдери, що були до нього, або ж які в скорому часі можливо будуватимуться, чому бозон Гіґґса називається саме так, хоча до його теорії окрім самого Гіґґса було ще немало однаково причетних вчених: Андерсон, Браут, Енґлер, Гуральник, Гаґен, Кіббл, Гофт, Намбу та інші. Всі драматично-детективні перипетії, хто і як отримував Нобелівські премії (при тому, що більше ніж трьом за один винахід не дається) я залишу читачам цієї книги.
В завершенні скажу, що книга окрім того, що чудова наповненням, вона ще й приємна тактильно і візуально.

Обкладинка, сторінки, зшивання сторінок, умілий переклад, редактура, коректура, зручне лясе – не книга, а пісня. Якщо вас не лякає квантова фізика й ви такі ж допитливі жуки, як я, то не смійте пропускати цю книгу. Вона не така легка, як книги Ювала Ноя Харарі, Ніла Деграсса Тайсона чи Ієна Мортімера, а скоріше глибоке дослідження і опрацювання єдиної теми, щось на кшталт Марка Гудмена тієї ж Фабули.

Дописи за темою

Олександр Гнатюк: «Частинка на краю всесвіту»

#безцензури: «Сила коміксів»

Олександр Гнатюк: «Частинка на краю всесвіту»

#безцензури: «Щоденник 3»

Паперовий звіринець

Відгуки та й отаке: “Паперовий звіринець та інші оповідання”

Лі Бардуґо

“Дев’ятий дім” Лі Бардуґо — анонс від Vivat

Проблема трьох тіл. Пам'ять про минуле Землі. Книга 1

Олександр Гнатюк: «Проблема трьох тіл. Пам’ять про минуле Землі. Книга 1»

The Reckoners

Володимир Кузнєцов: “The Reckoners” Брендона Сандерсона

Абрахам Грейс Мерріт

Відгуки та й отаке: “Гори, відьмо, гори! Повзи, тінь, повзи!”

Олександр Гнатюк: «Частинка на краю всесвіту»

Beauty and Gloom: Що почитати: 3 книжки про подорожі в часі | Сучасна фантастика

Моцарт 2.0

Grumpy readerka: “Моцарт 2.0”

Танець недоумка

Людмила Смола: «Танець недоумка»

Діти Дюни

Відгуки та й отаке: “Діти Дюни”

Поштова лихоманка

Олександр Гнатюк: «Поштова лихоманка»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори