Олександр Гнатюк: «Із синтезу» Каролін Жорж

Олександр Гнатюк

✍️ Каролін Жорж
📗 Із синтезу
🖨 Видавництво Анетти Антоненко

У пошуках себе і абсолюту модель, яка об’їздила безліч країн, намагається врятуватись від внутрішньої порожнечі й перетнути межі реальності. І стати ідеальним зображенням завдяки своєму цифровому аватару. За футуристичними деталями високотехнологічного майбутнього ховається тотальна самотність дитини, сімейні драми й ескапізм. Це історія тіла і відображення, утворення та розпаду, загадка досконалого образу, незважаючи на смертність плоті.

Приємно читати класну відому книгу, але вдвічі приємніше віднаходити не менш класну, але маловідому. Ця книга на щось нижче ніж «літературна перлина» і не заслуговує. Дивно, відгуків на неї за весь час бачив всього один чи два.

Важко підібрати слова наскільки мені ця книга сподобалась, але я все ж спробую. Отже, перед вами напівавтобіграфічний меланхолійний роман-есе в якому авторка в мистецтві шукає сенс життя, а в сенсі життя шукає мистецтво. Написано наскільки плавно, ніжно, вразливо, іноді було навіть не по собі. На півтора сотні сторінках було скільки згадок різних мистецтв і поп-культур, що аби лише перелічити вже знадобився б окремий відгук: Мерлін Монро, Диво-Жінка з DC, Містік з Marvel, різні скульптури, десятки фільмів та книг, манґи, аніме, екскурси в фотографію…

Мало того, книга написана людиною, яка дійсно глибоко цікавиться світом, адже там є немало космосу, квантової фізики і навіть езотерики. Більше того, головна героїня – модель, яка живе в реальності, доповненій реальності та віртуальній реальності. І якщо задуматись то будь-яка «інша реальність» це по факту теж частина справжньої істинної реальності. На цьому побудована значна частина роману. Але вся футуристичність не більше ніж фон, який існує, аби краще зрозуміти самотність дитини, сімейні драми та ескапізм.

Роман легко можна розтягувати на цитати. Ось лише одна з них:

Літературна будівля в моїх очах набувала мінливих обрисів. Я підходила до неї з боку філософії, окультних знань, квантової фізики. Я просувалась лабіринтом творів без будь-якого проповідника, наосліп, без будь-яких відправних точок. Я не задумувалася над тим, що тільки-но прочитала; я продовжувала читати безупинно; я всотувала все, і зводила власний досвід до залишкових реакцій. Я жила поміж двох світів, ні реалізованою насправді у власному тілі, ані повністю поглинутою світом фікції, який перетинала.

Попереджую, дуже депресивна книга. І якщо можна так сказати – жіноча, або ж просто краще відчують її жінки. Хоча дивно це писати чоловіку, адже я сам пропустив цю книгу через себе. Цей роман – ніби декілька походів до психолога.
Дуже радію, що знову перша дочитана книга в році настільки шикарна. Я її почав ще в листопаді і читав по 5-10 сторінок, повільно і вдумливо. Однозначно рекомендую, але головне знати, що це з тих книг, які вимагають певного настрою і налаштування. Думаю, не одна терапевтична сльоза зрониться, але якщо ви в глибокій депресії – краще тричі подумати перед прочитанням.

Чудовий переклад Ростіслав Нємцєв, хіба була помарка «чорна енергія» замість «темна енергія», але загалом вельми якісний переклад, відчувалось, що перекладач зумів вловити темпоритм оригіналу.

Дуже чекатиму ще щось від Каролін Жорж українською. Це Література з великої букви.