Олександр Гнатюк: «Паперовий звіринець»

✍️ Кен Лю
📗 “Паперовий звіринець”
🖨 Видавництво: BookChef

Я не дуже люблю збірки оповідань, бо не вмію переключитись з однієї історії на іншу. Хоча й не можу сказати, що я багато їх читав, але серед них були збірки Ґеймана, Бредбері, Лема, Лавкрафта. Й якось завжди виходить, що одна оповідка сподобається, інша не дуже і так усі збірки аж до «Паперового звіринця».

Коли я почув, що Yevgen Shyrynos перекладатиме після «Темного лісу» не «Вічне життя смерті», а щось інше – я засмутився. Дуже вже мені кортіло пошвидше посмакувати третьою книгою Цисіня. Та все ж я добре знаю, що якби не Кен Лю, який переклав Лю Цисіня англійською і зробив його відомим на увесь світ, то навряд би взагалі я його колись прочитав.

Не знаю який Кен Лю в житті, але у збірці він постає людиною з напрочуд ніжною душею, майстром алюзій і вигадки. Ця збірка – фантастика у найширшому своєму вияві, у ній присутнє і фентезі, і наукова фантастика, і магічний реалізм, і космоопера, також є нотки горору та антиутопії. Є історії в яких фантастичні жанри переплетені як кислий та солодкий смаки в помаранча, окремо їх розділити не вийде. Кен Лю – літературний художник, у якого фантастика це лише засіб, а не мета. Метою є сама історія та її емоційний посил читачеві.

Оповідання читаються дуже легко, але після прочитання залишається сум з промінчиком надії. Не можу виділити окремо якесь оповідання, бо хотів написати одне, а потім ще одне, а потім загалом п’ять і вийшло в завершені, що більша половина улюблені, уявляєте? Хоча скажу, що автор вміє і в коротенько, і в довгу. Тому я би з величезним задоволенням почитав його романи українською. Адже його стиль – сілкпанк, ним же винайдений, це поєднання східної легкості і тендітності та західної хвацькості й шибайголоватості.

Історичність, ніжність та надія – такими трьома словами я би описав цю без сумніву шедевральну книгу на більше ніж пів тисячі сторінок. Перегорнувши останню сторінку, було відчуття ніби прочитав якийсь тритомник, адже сенсів та фактажу дуже багацько. Це книга не на один-два вечори. Впевнений, людина яка наважиться відкрити для себе цього автора, з великою вірогідністю смакуватиме очима 15-ть оповідок, ніби милуватиметься 15-ма діамантами різної величини.

Раджу усім, особливо тим, кому не подобається фантастика, адже ця книга легко може змінити вашу думку. А поціновувачам фентезі, наукової фантастики та глибинних філософських роздумів взагалі немає що говорити.

Окремо похвалю працю перекладача та оформлення книги – це просто візуально-дотичний екстаз. Тираж книги 1100, це дико мало! Але в нашому світі панує реклама – десь шедевр видається тисячею примірників, а десь іде 28-ме перевидання «Атланта» (хоча я не кажу, що він поганий, лише гарно пропіарений).

Дописи за темою

Олександр Гнатюк: «Паперовий звіринець»

#безцензури: «Сила коміксів»

Олександр Гнатюк: «Паперовий звіринець»

#безцензури: «Щоденник 3»

Паперовий звіринець

Відгуки та й отаке: “Паперовий звіринець та інші оповідання”

Лі Бардуґо

“Дев’ятий дім” Лі Бардуґо — анонс від Vivat

Проблема трьох тіл. Пам'ять про минуле Землі. Книга 1

Олександр Гнатюк: «Проблема трьох тіл. Пам’ять про минуле Землі. Книга 1»

The Reckoners

Володимир Кузнєцов: “The Reckoners” Брендона Сандерсона

Абрахам Грейс Мерріт

Відгуки та й отаке: “Гори, відьмо, гори! Повзи, тінь, повзи!”

Олександр Гнатюк: «Паперовий звіринець»

Beauty and Gloom: Що почитати: 3 книжки про подорожі в часі | Сучасна фантастика

Моцарт 2.0

Grumpy readerka: “Моцарт 2.0”

Танець недоумка

Людмила Смола: «Танець недоумка»

Діти Дюни

Відгуки та й отаке: “Діти Дюни”

Поштова лихоманка

Олександр Гнатюк: «Поштова лихоманка»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори