Олександр Гнатюк: П’ятикнижжя Лемове. Том 1

Олександр Гнатюк

✍️ Станіслав Лем
📗 П’ятикнижжя Лемове. Том 1
🖨 Видавництво НК Богдан

Я ще в далекому 2017 писав відгук на «Казки роботів», але то була лише п’ята частина цього томику, левову частку якого складає саме «Кіберіада».

Я рідко швидко читаю збірки оповідань і ця не виняток. Десь 150 сторінок у 2018, приблизно стільки ж у 2019, та знову трохи більше сотні в 2020. І закидав не тому що нецікаво, а просто я напивався текстом, насичувався філософськими сенсами і глибиною думки Лема.

Пам’ятаю, що Казкам поставив 8 з 10, але прочитавши увесь 1-й том я з упевненістю скажу, що це 10-ка. Казки, як і писав сам поляк, це лише підготовка до Кіберіади. Вона ж вийшла часто багатошаровою, дещо парадоксальною, інколи рекурсійною та майже завжди філософською. Це навіть близько не наукова фантастика у якій є роботи. На мою думку, перший том Лемового п’ятикнижжя – це техномагічний робореалізм. У оповідках задіяні живі роботи, але сенс в тому, що вони живі, бо вони живі, а не тому що їх винайшли люди. А люди це взагалі інша раса, яка зовсім нечасто з’являється на сторінках Кіберіади, а коли з’являється, то все пояснення ведеться з позиції роботів, а не людей.

Станіслав Лем – геній мальовничого письма, гросмейстер філософської думки та чемпіон поетичності науки. Його алюзії, знання різних мов, прихований і неприхований стьоб. В цих текстах можна просто купатись.

Окремо виділю оформлення 1-го тому. Ілюстрації Даніеля Мруза – це щось. Він робив роботів такими мультяшними, але такими реальними, такими цифраньованими і металічними, але водночас такими по-людському асиметричними і недосконалими. Мистецтво, яке точно поза часом. А передмова Володимири Аренєва та останнє оповідання Яцека Дукає, що зносить дах, плюс невеличкі примітки опісля, ідеально оформлюють це видання.

Не можу запевнити, що ви вподобаєте манеру письма Лема, він дуже тягучий, часто важко уявити що ж відбувається. Та збираючи ті крупинки з тексту, які я розумів і напіврозумів, твердо скажу, що час читання Лема був прекрасним. І я не побіжу зараз брати з полиці 2-й том і читати 4 романи, але коли цей час настане, то я ніби привітаюсь зі старим другом й вестиму з ним мисленнєвий діалог.

Інші публікації за темою

Олександр Гнатюк: П'ятикнижжя Лемове. Том 1

Beauty and Gloom: Що почитати: 3 книжки про подорожі в часі | Сучасна фантастика

Моцарт 2.0

Grumpy readerka: “Моцарт 2.0”

Танець недоумка

Людмила Смола: «Танець недоумка»

Діти Дюни

Відгуки та й отаке: “Діти Дюни”

Поштова лихоманка

Олександр Гнатюк: «Поштова лихоманка»

Олександр Гнатюк: П'ятикнижжя Лемове. Том 1

Здена Тесличко: “Кантика для Лейбовіца” Волтера Міллера-молодшого

Олександр Гнатюк: П'ятикнижжя Лемове. Том 1

Відгуки та й отаке: “Ехопраксія”

Заколот

Trip w/ Book: «Заколот» Володимира Кузнєцова

Олександр Гнатюк: П'ятикнижжя Лемове. Том 1

Книжки опосума: “Тінь на порозі” Нати Гриценко

Олександр Гнатюк: П'ятикнижжя Лемове. Том 1

Олександр Гнатюк: «Ехопраксія»

Механічний апельсин

Відгуки та й отаке: “Механічний апельсин”

Олександр Гнатюк: П'ятикнижжя Лемове. Том 1

Олександр Гнатюк: «Сліпобачення»

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Нам до вподоби Ваші думки, будь ласка, прокоментуйте :)x
()
x
Догори