Олександр Гнатюк: П’ятикнижжя Лемове. Том 1

Олександр Гнатюк

✍️ Станіслав Лем
📗 П’ятикнижжя Лемове. Том 1
🖨 Видавництво НК Богдан

Я ще в далекому 2017 писав відгук на «Казки роботів», але то була лише п’ята частина цього томику, левову частку якого складає саме «Кіберіада».

Я рідко швидко читаю збірки оповідань і ця не виняток. Десь 150 сторінок у 2018, приблизно стільки ж у 2019, та знову трохи більше сотні в 2020. І закидав не тому що нецікаво, а просто я напивався текстом, насичувався філософськими сенсами і глибиною думки Лема.

Пам’ятаю, що Казкам поставив 8 з 10, але прочитавши увесь 1-й том я з упевненістю скажу, що це 10-ка. Казки, як і писав сам поляк, це лише підготовка до Кіберіади. Вона ж вийшла часто багатошаровою, дещо парадоксальною, інколи рекурсійною та майже завжди філософською. Це навіть близько не наукова фантастика у якій є роботи. На мою думку, перший том Лемового п’ятикнижжя – це техномагічний робореалізм. У оповідках задіяні живі роботи, але сенс в тому, що вони живі, бо вони живі, а не тому що їх винайшли люди. А люди це взагалі інша раса, яка зовсім нечасто з’являється на сторінках Кіберіади, а коли з’являється, то все пояснення ведеться з позиції роботів, а не людей.

Станіслав Лем – геній мальовничого письма, гросмейстер філософської думки та чемпіон поетичності науки. Його алюзії, знання різних мов, прихований і неприхований стьоб. В цих текстах можна просто купатись.

Окремо виділю оформлення 1-го тому. Ілюстрації Даніеля Мруза – це щось. Він робив роботів такими мультяшними, але такими реальними, такими цифраньованими і металічними, але водночас такими по-людському асиметричними і недосконалими. Мистецтво, яке точно поза часом. А передмова Володимири Аренєва та останнє оповідання Яцека Дукає, що зносить дах, плюс невеличкі примітки опісля, ідеально оформлюють це видання.

Не можу запевнити, що ви вподобаєте манеру письма Лема, він дуже тягучий, часто важко уявити що ж відбувається. Та збираючи ті крупинки з тексту, які я розумів і напіврозумів, твердо скажу, що час читання Лема був прекрасним. І я не побіжу зараз брати з полиці 2-й том і читати 4 романи, але коли цей час настане, то я ніби привітаюсь зі старим другом й вестиму з ним мисленнєвий діалог.

Популярні публікації

Інші публікації за темою

Проблема трьох тіл

Здена Тесличко: “Проблема трьох тіл” Лю Цисіня

Нейромант / Занулення

“Нейромант” та “Занулення” Вільяма Ґібсона — передзамовлення від “Видавництво”

permutation city

Здена Тесличко: “Місто перебудов” Ґреґа Іґана

Павло Дерев'янко

Павло Задніпряний: “Тенета війни”

Олександр Гнатюк

Олександр Гнатюк: П’ятикнижжя Лемове. Том 1

Лийтеся сльози, сказав полісмен

Володимир Кузнєцов: “Лийтеся мої сльози, сказав полісмен” Філіпа К. Діка

КІЛ

Кіно і люди: “Gentlemen Bastards” Скотта Лінча

Арєнєв

Володимир Арєнєв про пошук джерел для художніх книжок на прикладі українського фольклору

ҐАЛАПАҐОС

Олександр Гнатюк: “Ґалапаґос”

Ніл Стівенсон

Здена Тесличко: “Сімміс” Ніла Стівенсона

Verge Of War

Андрій Ворон: Verge of War — космоопера з України

Наукпоп

Володимир Кузнєцов: Наукпоп від простого до складного — 10 авторів, потрібних для розуміння себе та навколишнього світу

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Нам до вподоби Ваші думки, будь ласка, прокоментуйте :)x
()
x
Догори