Олександр Гнатюк: «Сліпобачення»

✍️ Пітер Воттс
📗 СЛІПОБАЧЕННЯ
🖨 Видавництво Жупанського

Прочитавши «Сліпобачення», в мене склалось дуже і навіть дуже-дуже дивне відчуття. З ним я побув десь півгодини, тоді зарився в нетрі ґуґла і давай вишуковувати всю інформацію про Пітера Воттса. Погортавши кілька його інтерв’ю, біографію, купу відгуків на «Сліпобачення», я дав всьому цьому влягтись в мізках на кілька днів. Для чого ця прелюдія?

Бо це, безперечно, буде мій найдивніший відгук на книгу. Адже я хочу похвалити п. Воттса за відвертість, щирість та простоту, з якою він відноситься до написаної ним «наукової дисертації в діалогах». Ну, близько 140 використаних наукових праць тому підтвердження. Так, я не хочу вживати слово «роман» (вже відчуваю, як летять заквашені томати), адже саме це поняття, яке довго містилось у відповіді на запитання «що я тримаю в руках?» й призвело до таких дивних відчуттів після прочитання. Це твердюща, як цілеспрямованість п. Воттса, наукова фантастика. Та ви можете хибно подумати: «Тому й звеш не романом, бо важко йшла?» Ні, читалась з захватом і, відносно твердих НФ, навіть легко. Але я б не хотів називати це дійсно видатне Творіння саме романом. Хоча й всі елементи роману наче є. Бо, як історія (томати ще не закінчились?), вона не дає великого емоційного фідбеку та якогось логічного висновку (хоча більшість, здається, в судомному екстазі від фіналу). Вона не дає висновок,… а висновкИ. Їх досить багато. Це, особисто я, вважаю перипетією для «роману». Колись далеко не остання людина в фантастиці в Україні сказала мені щось типу: «Це письменницький юнацький максималізм ліпити все в одне,… почитай Воттса». Хм. А він не зліпив? Зліпив! І це було чудово. Висновок: Йти своїм шляхом?… І Пітер Воттс, чортяка ж він такий, пішов. Його «Сліпобачення» спочатку не взяло жодне видавництво, одразу записавши до провалів. І він, 45+ річний екс-викладач університету, робить мікро-тираж «для своїх» і викладає роман в інтернеті (слава інтернету, не будь його, фіг би зараз писав цей відгук). Далі здогадались? Премії, визнання, слава… Але ж до цього чомусь видавці крутили носом? Думаю, бо якраз це творіння і представляє собою, якщо і роман, то дуже нестандартний. Що спочатку й не зайшло видавцям.

Щодо самого сюжету книги, то це салат із наук, їх цікавих знахідок і купи різних психічних девіацій. Банальщину ліпити, типу «Вау, вампір в космосі» я не буду. Та і взагалі не люблю будь-які спойлери, їх вже в передмові достатньо. Навіть думаю, що яскрава і обширна передмова трохи зіграла зі мною злий жарт, адже там багатенько написано про те, як писався цей роман. І тому, вже під час його читання, ця «магія пізнання» зникала. Тому передмову я би радив прочитати в самому кінці.
Все, що ви могли б сприйняти за критику, такою не є. Я повністю підтримую п. Воттса в написанні саме такого роману, оповідань після і нотаток, які є доказом, що Воттс писав не фентезі чи м’яку НФ. Я дуже радий, що світ визнав «Сліпобачення», який є просто ідейною НФ криницею мінімум на кілька десятиліть вперед. Затамувавши подих, чекаю «Ехопраксію», надіюсь на швидке видання циклу оповідань «Соняшники» й, звичайно, переклад українською.

Щиро дякую видавництву Жупанського за можливість доторкнутись до прекрасного.

P.S. Якщо ви хоч трішки задумуєтесь про майбутнє і вмієте читати з ґуґлом – купіть «Сліпобачення», це найкращий подарунок любителю фантастики 😉

Дописи за темою

The Reckoners

Володимир Кузнєцов: “The Reckoners” Брендона Сандерсона

Абрахам Грейс Мерріт

Відгуки та й отаке: “Гори, відьмо, гори! Повзи, тінь, повзи!”

Олександр Гнатюк: «Сліпобачення»

Beauty and Gloom: Що почитати: 3 книжки про подорожі в часі | Сучасна фантастика

Моцарт 2.0

Grumpy readerka: “Моцарт 2.0”

Танець недоумка

Людмила Смола: «Танець недоумка»

Діти Дюни

Відгуки та й отаке: “Діти Дюни”

Поштова лихоманка

Олександр Гнатюк: «Поштова лихоманка»

Олександр Гнатюк: «Сліпобачення»

Здена Тесличко: “Кантика для Лейбовіца” Волтера Міллера-молодшого

Олександр Гнатюк: «Сліпобачення»

Відгуки та й отаке: “Ехопраксія”

Заколот

Trip w/ Book: «Заколот» Володимира Кузнєцова

Олександр Гнатюк: «Сліпобачення»

Книжки опосума: “Тінь на порозі” Нати Гриценко

Олександр Гнатюк: «Сліпобачення»

Олександр Гнатюк: «Ехопраксія»

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Нам до вподоби Ваші думки, будь ласка, прокоментуйте :)x
()
x
Догори