Павло Задніпряний: “Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ-Південь”

Оповістки з Меекханського прикордоння. Книга 1. Північ-Південь
📜 Автор: Роберт М. Веґнер
📗 Книга: Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ-Південь
📇 Видавництво: Powergraph / Рідна мова

Далека зимна Північ, межа Меекханської імперії. Імперських чиновників тут рідко зустрінеш, лише Гірська Варта дбає про громадян. Шоста рота оберігає місцевих мешканців від грабіжників та ворожих племен, від дикої магії та від тих, хто спокусився забороненими ритуалами. Однак навіть Гірська Варта інколи стикається з неймовірним — і тоді їм лишається сподіватись тільки на власну зброю та на честь горця.

А на пустельному Півдні молодий воїн і неперевершений фехтувальник із таємничого племені іссарам наймається охоронцем до купця — і має обирати між коханням та власною честю. Його вибір уплине на долю людей та богів, а сам Йатех опиниться лицем до лиця із прадавньою історією та застарілою трагедією…

Довго лінився писати чи не писати, але було б несправедливо не сказати декілька слів про книгу, яка мене дуже потішила і подарувала купу позитивних емоцій.

Не можна читати польське фентезі й не порівнювати його з відьмацьким циклом Сапковського, тим паче, коли то твій улюблений фентезійний цикл. Спільного у Веґнера з Сапковським не так вже й багато: схожий формат повістей, глибоко пропрацьований світ і надзвичайна увага до характерів персонажів. У світі Роберта М. Веґнера знайшлося місце і для давньої магії, і для витівок богів, і для представників інших рас, але на першому плані все ж люди.

Перша книга складається з двох частин “Північ” та “Південь”.

Починається перший том саме з “Півночі”, в якій йдеться про пригоди Гірської Варти, що охороняє суворе Меекханське прикордоння. Щоб вижити на Півночі, потрібно мати звірине чуття й витривалість, володіти неабиякою рішучістю та кмітливістю. Солдати Гірської Варти нерідко виглядають страшніше, за банду головорізів, але знають кожну гірську стежинку й прикмету, чудово володіють зброєю, та здатні витримувати довгі та напружені переходи, наводячи страх на супротивників стрімкими та неочікуваними атаками.

“Південь” — частина трагічна та драматична. Історія про помилки й складність вибору, сповнена жорстокості і страждань, насичена неприродною, жасною та кривавою магією. В основі сюжету йдеться про молодого, талановитого воїна з гірського племені на ймення Йатех. Жителі його племені жорстко слідують тисячолітнім правилам, закривають обличчя запоною і смерть чекає на того, хто побачить обличчя воїна-іссара.

Мої фаворити

Друга оповідка з Північної частини “Усі ми — меекханці” — це наповнена по вінця “ванна” з епічності, саспенсу та масштабних боїв. Пишучи про імперську елітну важку піхоту, автор, очевидно, надихався римськими легіонами. Її сила в дисципліні та еталонній військовій виучці, вони не титани і не герої, а просто солдати, яким нікуди відступати.

Знову ж друга оповідка, але вже з Південної частини “Якби я мала брата”. Оповідь ведеться від імені Деани, сестри Йатеха. Автор надзвичайно реалістично описує традиції, релігійні та соціальні устрої народу іссарам. Веґнер не соромиться і яскравими фарбами змальовує весь спектр злигоднів, що випадають на долю напівкровок, та що значить бути чужим серед своїх.

І звичайно ж ягідка на торті — “Кожен отримає свою козу” — це окрема повість, яка увійшла в збірку, але має самостійний та завершений сюжет. Тут немає епічності, трагізму та масштабних боїв, все це успішно замінює гумор та іронія присмачені магією. Добра історія, що ковтається на одному подиху та залишає приємний післясмак.

“Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ – Південь” — звичайно не безгрішні, це і неоднорідність розповідей, які часто сюжетно провисають, змушуючи позіхати, або грузнуть в пустих діалогах. Є у мене претензії і до надмірної любові автора щодо своїх героїв, які проходять через купу пригод і битв без жодної подряпини чи вагомої втрати.

Але все ж це тільки-но перша книга, а їх, на хвилиночку, вже п’ять, і автор не обіцяє кінця, тож я в передчутті.

Популярні публікації

Дописи за темою

 
Меекхан 2

Павло Задніпряний: “Оповістки з Меекханського прикордоння. Схід-Захід”

wheel of time

Книгоголізм: “Колесо Часу” — чому варто читати цей цикл?

Павло Задніпряний: "Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ-Південь"

“Око Світу” — передзамовлення першої книги “Колеса Часу” від видавництва “Богдан”

Павло Задніпряний: "Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ-Південь"

Книгоголізм: “Бабай: Фензін #1”

Голокост F

Здена Бобош: “Голокост F” Цезарія Збєшховського

Павло Задніпряний: "Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ-Південь"

ГАРТ: “Володар Світла ” Роджера Желязни

Павло Задніпряний: "Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ-Південь"

Книгоголізм: “Антисоціальна мережа”

Павло Задніпряний: "Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ-Південь"

Кіберпанк: людина як лабораторний щур

Павло Задніпряний: "Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ-Південь"

Кіберпанк: політ крізь кролячу нору

Павло Задніпряний: "Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ-Південь"

ГАРТ: “Теплиця” Браяна Олдісса

Енді Вейр

Андрій Ворон: “Артеміда” Енді Вейра

Павло Задніпряний: "Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ-Південь"

#безцензури: «Бог-імператор Дюни»

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Будемо раді дізнатися Вашу думку про публікацію :)x
()
x
Догори