Павло Задніпряний: “Гарлін” — історія однієї усмішки

Гарлін
📜 Автор: Стьєпан Шеїч
📗 Мальсторія: «Гарлін»
📇 Видавництво: Рідна мова

Нам завжди здавалися кумедним, коли чоловіки пишуть про кохання від особи головної героїні. Це претензійно, почасти жалюгідно і, майже завжди, схоже на всратий статус в твіттері від "мамкиного" психоаналітика.

«Гарлін» від Стьєпана Шеїча [автор мальопису] прекрасний виняток із цього правила. Кохання, [на щастя?] в цьому випадку, подане як один із наріжних кутів складної конструкції. Шеїч обережно вибудовує історію, вправно вкладаючи цеглинки вчинків і наслідків, у яких читач розгледить чимало цікавого, як-то: Стокгольмський синдром, амбіції і, звісно ж, психологічні комплекси. 

Гарлін

Сюжет побудовано як розповідь головної героїні, що вже пережила всі описані події. Гарлі Квін аналізує вчинки та мотиви, що спровокували перетворення молодої і дещо наївної психіатрині Гарлін Квінзель на коханку та посібницю найбільш небезпечного злочинця Ґотема.

Такий підхід до побудови сюжету, дає можливість відчути себе маститим мозкоправом, у якого на дивані лежить колега і, не криючись, з усіма подробицями вивертає душу.

Гарлін
Як вам омаж?

Одна з речей, що припала нам до душі, це те, що автор зумисно не спотворював і не робив з Джокера «жасного монстра». У вищезгаданому мальописі містер Джей — красивий харизматичний чоловік, так у нього все ще зелене волосся, він розумний, егоїстичний, вкрай небезпечний, але ніякого звеселяючого газу, білувань людей чи кислотних ванн. На противагу, Шеїч гостро і до відрази реалістично, змальовує ницість людської природи. Автор через роздуми Гарлін і наратив, постійно акцентує увагу, настільки крихкі соціальні пута перед найдревнішими інстинктами, що дрімають в кожному з нас чутливим сном.

Далі кілька слів від другої нашої особистості, позера, що косить під довбаного Кроулі.

Відразу ж про стиль та малюнок. Шеїч примудрився непогано попрацювати над образами персонажів і водночас повністю всрати навколишню атмосферу. Як можна звинувачувати Ґотем у всіх «смертних гріхах» і жодним чином не продемонструвати це візуально? Ґотем у «Гарлін» просто безликий мегаполіс, жодних особливостей, фактури чи характеру. [Де скурві гаргуйлі?!]

Павло Задніпряний: "Гарлін" — історія однієї усмішки
Ґотем

Аналогічний біль спіткав нас, коли події історії переносяться до легендарного Аркему. Та ж візуальна пустота, просто статистичний об’єкт, що не відіграє жодної ролі, не викликає жодних емоцій, з таким же успіхом це міг би бути якийсь заклад для обдарованих дітей, наприклад в Салемі чи обласною лікарнею в Черкасах.

І, насамкінець, про пекучий біль у сраці — візуальний образ містера “J”. Чому тут Джокер схожий на героя довбаного вампірського роману чи пляжного красунчика з дівчачого б’юті-блогу в Інстаграм, що вчився пікапу за прискореним курсом переглядаючи «50 відтінків сірого»?

Павло Задніпряний: "Гарлін" — історія однієї усмішки
Безжалісний вбивця, дЄрзкій пікапер

Також, на мою думку, автор занадто захопившись романтизацією і виправданнями головної героїні, що замість блискучого спеціаліста з характером, зробив із неї не компетентну жертву. Яка бореться з безсонням за допомогою бухла та кави, що звісно ж дуже «професійно» з її боку.

Павло Задніпряний: "Гарлін" — історія однієї усмішки
Славетна «посмішка»

Про недоліки мальопису можна писати ще довго, їх вистачає, але все ж це неймовірна робота. Чудовий приклад деконструкції персонажів, інакша, незручна точка зору на мотиви та особистості головних героїв. Автор дає можливість поспостерігати за подіями з незвичного ракурсу та під добрячою дозою психоаналізу препарувати мізки симпатичної психіатрині. Все це робить мальопис неоднозначним і змушує сіру речовину бурлити. Тому висновок однозначний — це треба читати і «курити» особисто кожному.

Дописи за темою

 
Павло Задніпряний: "Гарлін" — історія однієї усмішки

#безцензури: «Арчі. Том 3»

Павло Задніпряний: "Гарлін" — історія однієї усмішки

#безцензури: «Монстриця. Том 2: Кров»

Павло Задніпряний: "Гарлін" — історія однієї усмішки

#безцензури: «Ісола. Том 1»

Abara

HeavyUA: “Абара” Цутому Ніхея. Безнадія і безсенсовість

Павло Задніпряний: "Гарлін" — історія однієї усмішки

Trip w/ Book: “House of Penance”

Hellboy Universe Essentials

Hellboy Universe Essentials — анонс від Dark Horse

Павло Задніпряний: "Гарлін" — історія однієї усмішки

У друці “Чорна пантера 2” та “Сендмен 7”

Все це триватиме далі

Reno Sinclaire: “Все це триватиме далі”

Максим Оса

Павло Задніпряний: «Максим Оса»

Mangua 9

MANGUA 09: ТОП жахів в манзі та аніме або як Володимир Кузнєцов у гелловінський ґендарсвап потрапив

MANGUA 7

MANGUA #07: Панцу або Смерть: як ми українську манґаку на порнгабі шукали

Павло Задніпряний: "Гарлін" — історія однієї усмішки

Павло Задніпряний: «Колоніст. Бути людиною»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори