Павло Задніпряний: “Гарлін” — історія однієї усмішки

Гарлін
📜 Автор: Стьєпан Шеїч
📗 Мальсторія: «Гарлін»
📇 Видавництво: Рідна мова

Нам завжди здавалися кумедним, коли чоловіки пишуть про кохання від особи головної героїні. Це претензійно, почасти жалюгідно і, майже завжди, схоже на всратий статус в твіттері від "мамкиного" психоаналітика.

«Гарлін» від Стьєпана Шеїча [автор мальопису] прекрасний виняток із цього правила. Кохання, [на щастя?] в цьому випадку, подане як один із наріжних кутів складної конструкції. Шеїч обережно вибудовує історію, вправно вкладаючи цеглинки вчинків і наслідків, у яких читач розгледить чимало цікавого, як-то: Стокгольмський синдром, амбіції і, звісно ж, психологічні комплекси. 

Гарлін

Сюжет побудовано як розповідь головної героїні, що вже пережила всі описані події. Гарлі Квін аналізує вчинки та мотиви, що спровокували перетворення молодої і дещо наївної психіатрині Гарлін Квінзель на коханку та посібницю найбільш небезпечного злочинця Ґотема.

Такий підхід до побудови сюжету, дає можливість відчути себе маститим мозкоправом, у якого на дивані лежить колега і, не криючись, з усіма подробицями вивертає душу.

Гарлін
Як вам омаж?

Одна з речей, що припала нам до душі, це те, що автор зумисно не спотворював і не робив з Джокера «жасного монстра». У вищезгаданому мальописі містер Джей — красивий харизматичний чоловік, так у нього все ще зелене волосся, він розумний, егоїстичний, вкрай небезпечний, але ніякого звеселяючого газу, білувань людей чи кислотних ванн. На противагу, Шеїч гостро і до відрази реалістично, змальовує ницість людської природи. Автор через роздуми Гарлін і наратив, постійно акцентує увагу, настільки крихкі соціальні пута перед найдревнішими інстинктами, що дрімають в кожному з нас чутливим сном.

Далі кілька слів від другої нашої особистості, позера, що косить під довбаного Кроулі.

Відразу ж про стиль та малюнок. Шеїч примудрився непогано попрацювати над образами персонажів і водночас повністю всрати навколишню атмосферу. Як можна звинувачувати Ґотем у всіх «смертних гріхах» і жодним чином не продемонструвати це візуально? Ґотем у «Гарлін» просто безликий мегаполіс, жодних особливостей, фактури чи характеру. [Де скурві гаргуйлі?!]

Павло Задніпряний: "Гарлін" — історія однієї усмішки
Ґотем

Аналогічний біль спіткав нас, коли події історії переносяться до легендарного Аркему. Та ж візуальна пустота, просто статистичний об’єкт, що не відіграє жодної ролі, не викликає жодних емоцій, з таким же успіхом це міг би бути якийсь заклад для обдарованих дітей, наприклад в Салемі чи обласною лікарнею в Черкасах.

І, насамкінець, про пекучий біль у сраці — візуальний образ містера “J”. Чому тут Джокер схожий на героя довбаного вампірського роману чи пляжного красунчика з дівчачого б’юті-блогу в Інстаграм, що вчився пікапу за прискореним курсом переглядаючи «50 відтінків сірого»?

Павло Задніпряний: "Гарлін" — історія однієї усмішки
Безжалісний вбивця, дЄрзкій пікапер

Також, на мою думку, автор занадто захопившись романтизацією і виправданнями головної героїні, що замість блискучого спеціаліста з характером, зробив із неї не компетентну жертву. Яка бореться з безсонням за допомогою бухла та кави, що звісно ж дуже «професійно» з її боку.

Павло Задніпряний: "Гарлін" — історія однієї усмішки
Славетна «посмішка»

Про недоліки мальопису можна писати ще довго, їх вистачає, але все ж це неймовірна робота. Чудовий приклад деконструкції персонажів, інакша, незручна точка зору на мотиви та особистості головних героїв. Автор дає можливість поспостерігати за подіями з незвичного ракурсу та під добрячою дозою психоаналізу препарувати мізки симпатичної психіатрині. Все це робить мальопис неоднозначним і змушує сіру речовину бурлити. Тому висновок однозначний — це треба читати і «курити» особисто кожному.

Популярні публікації

Дописи за темою

 
Павло Задніпряний: "Гарлін" — історія однієї усмішки

“Змій-Ледащо. Том 1” — передзамовлення від UAComix

Павло Задніпряний: "Гарлін" — історія однієї усмішки

Trip w/ Book: «Наомі». Страждання від Бендіса

Павло Задніпряний: "Гарлін" — історія однієї усмішки

Андрій Куплевахський: «Teen Titans: Raven» Усі на захист безідейності!

Академія Парасоля

Павло Задніпряний: “Академія «Парасоля» Апокаліптична сюїта”

Самурайське фентезі

Третя Паралель: БДтека #1 — Самурайські фентезі

Колоніст

MariAm: Сингулярність. Серія 5. Колоніст

Чорний молот

Олександр Гнатюк: «Чорний молот»

Ґрут

Trip w/ Book: «Ґрут»

Павло Задніпряний: "Гарлін" — історія однієї усмішки

#безцензури: «Казки. Книга 3: Життя як у казці»

Балтимор

Trip w/ Book: «Балтимор: Чумні кораблі». Війна не найгірше, що може бути

Empyre

Роман Васюта: Дайджест коміксів #3

Black Science, Book Two Transcendentalism

Trip w/ Book: “Black Science. Book 2: Transcendentalism”

Підписатися
Повідомляти про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Нам до вподоби Ваші думки, будь ласка, прокоментуйте :)x
()
x
Догори